03 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/3631/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (код ЄДРПОУ 42334907), про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (код ЄДРПОУ 42334907), щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року, оформлену листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 11.04.2025 №12-06-16/50-25;
2) зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові (код ЄДРПОУ 42334907), зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особі рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, щодо зарахування стажу служби в податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року, тобто 18 років 07 місяців 17 днів, до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро розслідувань. Відповідач відмовив позивачу в задоволенні його вимог, посилаючись на те, що в ч.2 ст.78 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII), визначено вичерпний перелік періодів служби, які зараховуються до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, до яких служба в податковій міліції не входить. Водночас, позивач зазначає, що до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань для встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки зараховується, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Позивач зазначає, що правовий статус служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції є тотожним, служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, відтак, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому, на думку позивача, повинна зараховуватись до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань. Просить задовольнити позов.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому, вказуючи про хибність та необґрунтованість вимог позивача, просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що в ході розгляду рапорту позивача Протоколом від 10.04.2025 № 1дск Комісія установила, що дійсно в матеріалах особової справи позивача наявні документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції у період з 01.08.2002 по 17.03.2021. Разом з тим, Комісія констатувала, що нормами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Розділу Інструкції про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021 № 524 (далі - Інструкція №524), передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною 2 статті 78 Закону №580-VIII, та час проходження служби в ДБР на посадах рядового та начальницького складу. Стверджує, що приписами частини 2 статті 78 Закону №580-VIII закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби, і служба в підрозділах податкової міліції в цьому переліку відсутня. Вважає, що правові підстави для зарахування позивачу до стажу служби періоду проходження ним служби в органах податкової міліції відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач ОСОБА_1 у період з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року проходив службу на посадах в органах податкової міліції, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.01.2012, послужного списку ОСОБА_1 та не заперечується відповідачем.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 19 березня 2021 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить службу на посадах начальницького складу Державного бюро розслідувань у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Львові, що підтверджується довідкою №12-06-16/52-25 від 14.04.2025, витягами з наказів № 139-о/с/ДСК від 18.03.2021, №47-ос/ДСК від 11.04.2024.
ОСОБА_1 01 квітня 2025 року звернувся з рапортом до Голови Комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в якому просив зарахувати стаж його служби у податковій міліції до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, посилаючись при цьому на позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі №826/16143/18.
За результатом розгляду вказаного рапорту, позивача листом №12-06-16/50-25 від 11.04.2025 повідомлено, що Комісія встановила, що в матеріалах особової справи ОСОБА_1 дійсно є документи, які підтверджують службу в органах податкової міліції, а саме: в період з 01 серпня 2002 року по 17 березня 2021 року. Разом з тим, Комісія констатувала, що нормами підпункту 2.2.2. пункту 2.2 розділу 2 Інструкції передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового та начальницького складу. А приписами частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, до яких служба в податковій міліції не входить. Як наслідок Комісія ухвалила рішення про відсутність правових підстав зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби зазначений період проходження служби в органах податкової міліції.
Вважаючи протиправними мотиви відмови у зарахуванні до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань стажу служби у податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Спірні правовідносини між сторонами виникли через незарахування відповідачем стажу служби позивача у період з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року в органах податкової міліції до стажу служби в поліції та, відповідно до стажу служби в ДБР. Такий стаж впливає на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Своєю чергою за відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 31.01.2012 підтверджується, що у період з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року він проходив службу в органах податкової міліції та звільнений з органів податкової міліції за п. 64 пп. «ж» (за власним бажанням). Такі ж відомості відображено у послужному списку ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закону №580-VIII), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII); 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (частина 2 статті 78 Закону №580-VIII).
За приписами п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 12.08.2012; далі ПК України) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
При цьому, за п. 353.1 ст. 353 ПК України Особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Частиною 4 ст. 78 Закону №580-VIII передбачено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами підпунктів 3-6 пункту 7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі Закон №509-XII чинний до 20.11.2012) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Стаття 21 Закону №509-XII визначено повноваження податкової міліції відповідно до покладених на неї завдань.
За приписами ч. 1 ст. 24 Закону №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Згідно зі ст. 26 Закону №509-XII держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Водночас, приписами ст.ст. 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Те, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, також передбачалось приписами ч. 1 ст. 24 Закону №509-XII.
Суд вказує, що аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що, визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби.
Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені і у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20.
У контексті спірних правовідносин у справі №380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13.08.2021 у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 у справі №280/1546/21, від 02.06.2022 у справі №280/8419/20; від 22.12.2022 у справі №380/8659/20, від 02.06.2022 у справі № 280/8419/20.
Таким чином, суд зазначає, що стаж служби позивача у податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року підлягає зарахуванню до стажу проходження служби у поліції, відповідно, як наслідок, і до стажу служби в ДБР.
Водночас, як свідчать зібрані у справі документи, за результатом розгляду рапорту позивача щодо зарахування до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, періоди проходження служби (вислуги років) в органах Державної податкової адміністрації, Державної податкової служби, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби, тобто в органах податкової міліції, наявну на момент призначення на службу в Державному бюро розслідувань, Головою Комісії з обчислення стажу роботи (стажу), який дає право особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки директором, позивачу було повідомлено листом №12-06-16/50-25 від 11.04.2025 про те, що Комісією прийнято рішення про відсутність на даний час правових підстав для зарахування позивачу до стажу періодів проходження ним служби (вислугу років) в органах податкової міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року.
Суд зауважує, що питання обчислення стажу особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, який дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки регламентується Інструкцію про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам ДБР, затвердженою Наказом ДБР від 08.10.2021 №524.
Нормами вказаної Інструкції передбачено, що обчислений кадровим підрозділом стаж служби виноситься на розгляд Комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особам рядового та начальницького складу ДБР на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки для прийняття рішення, яка у свою чергу, утворюється в центральному апараті Державного бюро розслідувань та територіальних управліннях (пп. 2.2.1 п. 2.2 Розділу 2 Інструкції №524).
Разом з цим, підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції №524 передбачено, що результати роботи Комісії оформлюються протоколом, який реєструється в журналі та передається для зберігання до кадрового підрозділу.
Рішення Комісії оформлюється висновком, який складається в одному примірнику та зберігається в особовій справі особи рядового чи начальницького складу.
Між тим, доказів прийняття Комісією висновку у спірному випадку щодо позивача відповідачем суду не надано.
Лист №12-06-16/50-25 від 11.04.2025, яким повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для зарахування стажу, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.
В свою чергу, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань стажу служби в податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року, та зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (код ЄДРПОУ 42334907), про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань стажу служби в податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 01.08.2002 року по 17.03.2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (код ЄДРПОУ 42334907) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович