03 липня 2025 рокум. Ужгород№ 260/4326/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Геревича Михайла Михайловича ( АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 червня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Геревича Михайла Михайловича звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не включення до наказу для виплати додаткової винагороди, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за травень 2022 року; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за травень 2022 року додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
09 червня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно отриманої 30.05.2025 відповіді на звернення позивача зареєстроване у військовій частині НОМЕР_2 05.05.2025 за вх.№ 854, позивачу стало відомо, що 18.05.2022 ТУ ДБР, розташованому у місті Краматорську внесено до ЄРДР відомості щодо вчинення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 402 КК України та відкрито кримінальне провадження №42022052100000307, що слугувало на думку відповідача підставою для позбавлення позивача додаткової винагороди за травень 2022 року. Даною відповіддю фактично відмовлено у виплаті додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 та рекомендовано стосовно виплати додаткової винагороди за травень 2022 року і включення до наказу для виплати додаткової винагороді за травень 2022 року звертатись до суду. Однак, як встановлено на сьогоднішній день, факт залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , зокрема позивачем, бойової позиції в районі населеного пункту Трипілля Донецької області без відповідного дозволу або наказу не підтвердився, що зазначено в Акті службового розслідування від 14.07.2022 року, що підтверджується також наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 15.07.2022 №242 (копія додається). Крім того, 25.05.2023 року, за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022052100000307 від 18.05.2022 року, прийнято рішення про закриття такого на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України. Закриття кримінального провадження відбулося на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Відповідно, відсутні будь-які правові підстави для невиплати додаткової винагороди. Верховний Суд у постанові від 08.05.2024 у справі №620/546/23 чітко зазначив: «Закриття кримінального провадження щодо військовослужбовця унеможливлює подальше обмеження його права на виплату грошового забезпечення, яке включає й додаткову винагороду згідно з постановою КМУ №168.». Разом з тим, участь Позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Костянтинівка. н.п. Трипілля, н.п. Часів Яр Донецької області в період з 28.04.2022 року по 20.05.2022 року підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_2 та не заперечується відповідачем.
11 червня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що позивач як досвідчений військовий володіє достатньою базою знань щодо вимог положень Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 за №551-XIV, Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 21.11.2017 за №608, згідно якого службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення, в окремих випадках цей строк може бути продовжено не більше ніж на один місяць, загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців, не вжив заходів щодо отримання інформації. Позивач порушив процесуальний строк для звернення до суду щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів, передбачений частиною 2 статті 122 КАС України.
16 червня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що кримінальне провадження через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, було закрите 25.05.2023, що прямо заперечує наявність правових підстав утримувати відповідачем належні виплати позивачу. Верховний Суд у постанові від 08.05.2024 у справі №620/546/23 прямо зазначив, що закриття кримінального провадження унеможливлює обмеження виплат згідно з Постановою №168. ·Жодної відмови від виконання бойового наказу позивачем здійснено не було, що підтверджується також відсутністю та не оголошенням відповідного наказу командиром військової частини НОМЕР_2 про здійснення такого порушення. ·Вина позивача не встановлена жодним вироком суду чи наказом, яким підтверджується його особиста, в тому числі, але не виключно, дисциплінарна відповідальність. Факти залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , бойової позиції в районі населеного пункту АДРЕСА_3 без відповідного дозволу або наказу чи невиконання бойових наказів (розпоряджень) позивачем - не підтвердились, що зазначено в Акті службового розслідування від 14.07.2022 року, затвердженому наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.07.2022 №242 «Про результати службового розслідування». Командування військової частини НОМЕР_2 безпідставно не включили до відповідного наказу для виплати додаткової винагороди, не нарахували та не виплатили позивачу за травень 2022 року додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 15 липня 2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 247 «Про результати службового розслідування» 15 травня 2022 року на підставі рапорту начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 призначено службове розслідування за фактом залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти, в тому числі, ОСОБА_1 бойової позиції в районі населеного пункту Трипілля Донецької області без відповідного дозволу або наказу. За результатами службового розслідування зазначений факт не підтвердився, (а.с. 17).
Згідно листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську №13-01-12351/23 від 30 червня 2023 року у провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебувало кримінальне провадження №42022052100000307 від 18.05.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, проте 25.05.2023 року, за результатами досудового розслідування, провадження у такому закрито, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України.
22 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із заявою (рапортом), в якому просить: 1) письмово повідомити в якому розмірі та з врахування яких складових встановлено, нараховано та виплачено грошове забезпечення, як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 за травень 2022 року, в тому числі але не виключно, додаткову винагороду передбачену відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (долучивши копії підтверджуючих документів); 2) у випадку не здійснення військовою частиною НОМЕР_2 належного установлення, нарахування та виплати грошового забезпечення, та додаткової винагороди за травень 2022 року, відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, просить повідомити причини не здійснення такого нарахування та виплати, та провести нарахування і виплату грошового забезпечення, та додаткової винагороди за травень 2022 року відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, (а.с. 13).
25 травня 2025 року військова частина НОМЕР_2 листом № 1471/1755 повідомила ОСОБА_1 , що не виплачено додаткову винагороду, яку встановлено Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, оскільки 18.05.2022 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо вчинення військовослужбовцями 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України за №42022052100000307. Стосовно виплати додаткової винагороди за травень 2022 року та включення до наказу для виплати додаткової винагороди за травень 2022 року рекомендують звертатись до суду та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, що полягає у не нарахуванні та невиплаті йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за травень 2022 року, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9). Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 1 та 2 частини 4 статті 9).
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Пунктом 14 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Воєнний стан на усій території України введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022.
Цим Указом воєнний стан введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, однак в подальшому цей строк продовжувався та діє по теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно абзацу першого пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Телеграмою-рішенням Міністерства оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298, що адресоване, Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини НОМЕР_3 , голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 визначено термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».
Вимогами пунктів 1 - 6 рішення-телеграми Міністерства оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
- 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
- 30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №2 до цієї телеграми).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до пункту 10 рішення-телеграми Міністерства оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які:
- беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;
- добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира;
- самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира;
- відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира;
- усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира;
- відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, якому здійснено таке порушення;
- перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння - у місяць, в якому здійснено таке порушення;
- навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
- у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення;
- перебували: під вартою чи домашнім арештом; на навчанні за кордоном; у відпустках, за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення.
Крім цього, окреме доручення Міністра Оборони України від 23 червня 2022 року №912/в/29 також надане з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та адресоване, в тому числі командуванню Збройних Сил України.
Воно містить і аналогічні положення тим, що викладені в рішенні-телеграмі Міністерства оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298, однак і деякі більш деталізовані вимоги щодо здійснення такої виплати.
Відповідно до пунктів 3 - 6 окремого доручення райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у тому числі повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ Затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ(сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку до цього доручення.
Керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони - держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління,- військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях кожного військовослужбовця за формою наведеною в додатку 2 до цього доручення.
У підставах про надання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацом 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів військового управління штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.
Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі- військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління- командиром (начальником) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до пункту 9 окремого доручення МОУ від 23 червня 2022 року №912/в/29 наведено такі положення:
- до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати, в тому числі військовослужбовців, які, в тому числі, самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4); вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини (підпункт 9.10).
Відповідно до пунктами НОМЕР_4 окремого доручення МОУ від 23 червня 2022 року №912/в/29:
- вважати такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 №248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529;
- це доручення застосовувати з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022);
- окреме доручення довести до кожної окремої військової частини (установи), встановити контроль за її виконанням.
Відтак, саме пункт 9 окремого доручення, яким унормовано порядок і підстави виплати додаткової винагороди, умови виплати якої передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, мають бути застосовані до спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 9.10 окремого доручення МОУ від 23 червня 2022 року №912/в/29 у разі вчинення військовослужбовцем інших дій (бездіяльності), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення (кримінального, військового адміністративного або адміністративного, пов'язаного з корупцією), такі військовослужбовці не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини.
Судом встановлено, що факт залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти, зокрема позивачем, бойової позиції в районі населеного пункту Трипілля Донецької області без відповідного дозволу або наказу не підтвердився, що зазначено в наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 15 липня 2022 року, (а.с. 17).
За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022052100000307 від 18 травня 2022 року, 25 травня 2023 року прийнято рішення про закриття такого на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КК України.
Таким чином, участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Трипілля, Донецької області в період з 28 квітня 2022 року по 20 травня 2022 року підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_2 від 12 грудня 2022 року № 2422А та не заперечується відповідачем.
За таких обставин, позивач має право на отримання щомісячної додаткової винагороди за травень 2022 року в розмірі 100000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суду слід зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета визначена в статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При вирішенні даної справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01 травня 2022 року по 20 травня 2022 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України за період з 01 травня 2022 року по 20 травня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Щодо строків звернення до суду, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, суд дійшов висновку про не поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX на спірні правовідносини, оскільки позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за травень 2022 року, а відтак клопотання відповідача щодо залишення позову без руху, без розгляду та повернення позовної заяви є безпідставними.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правомірних підстав для невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за травень 2022 року, відповідачем не наведено.
Відтак, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Геревича Михайла Михайловича до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01 травня 2022 року по 20 травня 2022 року.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України за період з 01 травня 2022 року по 20 травня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03 липня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль