про продовження строку залишення позовної заяви без руху
03 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/15411/25
категорія 106020200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за період часу з 01.10.2022 по 25.02.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду за період часу з 01.10.2022 по 25.02.2023.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 вказану позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позивачу необхідно надати до суду:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду.
24.06.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначає, що позивач не мав змоги звернутись до суду раніше, оскільки перебував на дійсній військовій службі в зоні бойових дій, був обмежений у пересуванні та спілкуванні внаслідок відкритого кримінального провадження, не мав доступу до правничої допомоги до 2025 року за зазначених обставин та лише після отримання документів 16.05.2025 отримав можливість належно сформулювати позовні вимоги.
Визначаючись щодо наведеного, суд уважає за необхідне зауважити на таке.
Відповідно до частин другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак пунктом 18 частини першої розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX коментованих змін, частиною другою статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Як вже зазначалося, представник позивача вважає порушеним право позивача, щодо невиплати йому грошового забезпечення та додаткової винагороди за період часу з 01.10.2022 по 25.02.2023.
Однак, слід зауважити, що у спірний період, позивач отримував грошове забезпечення, тобто був обізнаний із його розміром, а тому вважається особою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Втім до суду звернувся представник позивача 10.06.2025 (штемпель на поштовому конверті), тобто з порушенням тримісячного строку звернення, встановленого положеннями КЗпП України.
Представник позивача зазначає, що лише з 16.05.2025, дати отримання листа відповідача, йому стало відомо про порушення прав позивача.
Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Представник позивача, в заяві про поновлення строку звернення до суду, зазначив, що позивач не мав змоги звернутись до суду раніше, оскільки перебував на дійсній військовій службі в зоні бойових дій, був обмежений у пересуванні та спілкуванні внаслідок відкритого кримінального провадження.
При цьому, доказів, що у період 26.02.2023 по 16.05.2025 позивач перебуває на території, де ведуться бойові дії, до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано. На переконання суду, проходження позивачем військової служби, за відсутності доказів, що у період з 26.02.2023 по 16.05.2025 позивач перебуває на території, де ведуться бойові дії, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
В той час, надана довідка військової частини НОМЕР_2 від 20.06.2025 за №806 свідчить лише про те, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . Вказана довідка не містить відомостей про виконання позивачем бойових наказів за період з 26.02.2023 по 16.05.2025 в зоні активний бойових дій.
Таким чином, обставини, якими представник позивача обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду, суд вважає неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, суду не надано.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
З метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 09.01.2025.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає подальшому залишенню без руху, із встановленням позивачу нового строку для усунення недоліків шляхом надання до суду: нової позовної заяви, оформленої з урахуванням положень КАС України, у 2-х примірниках.
Суд також звертає увагу позивача, що допущення позивачем нових недоліків позовної заяви, не визначених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху та відсутніх на момент первинного звернення із позовом до суду, має бути застережено позивачем при складені уточненої позовної заяви.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Продовжити строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2025.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Г. Попова