(про продовження розгляду справи)
02 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/5425/25
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши питання про продовження розгляду адміністративної справи за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Національна академія внутрішніх справ із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 65 951,81 грн витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.
Позивач посилаючись на положення статті 74 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 6 та 8 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі - Порядок №261) обґрунтовує своє звернення до суду за примусовим стягненням коштів через відмову особи відшкодувати їх у добровільному порядку.
Ухвалою суду від 05.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється із проведенням судового засідання та викликом учасників справи.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 залишено позовну заяву Національної академії внутрішніх справ без руху.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-45а-в від 12.05.2025 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 02.06.2025 по 18.06.2025 включно.
Через відділ документального забезпечення суду 30 травня 2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків із клопотанням про поновлення строку звернення до суду з позовом.
Представником відповідача подано заперечення на заяву про поновлення строку звернення до суду, де вказано, що у даній заяві не зазначено причин через наявність яких, інформація про факт звільнення відповідача із органів поліції, який відбувся 14.10.2024 року не була своєчасно повідомлена позивачеві та не наведено жодних доказів наявності таких причин. Вважає, що констатування факту безпідставного пропущення строків доведення інформації одним структурним підрозділом Національної поліції іншому структурному підрозділу Національної поліції не утворюють необхідного пояснення причин пропуску процесуальних строків визначених законодавством.
Дослідивши подану заяву, заперечення, матеріали справи, суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у справах №560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), №420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Така позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 у справі №420/24331/21.
Відповідно до п.5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Пунктом 8 Порядку №261 передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Як видно із "Повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати" воно було вручене ОСОБА_1 органом поліції 15 жовтня 2024 року.
Отже, з зазначеного видно, що відповідачці було надано строк на добровільну сплату витрат, пов'язаних з її утриманням у закладі вищої освіти до 15 листопада 2024 року, у зв'язку з чим, починаючи з 16 листопада 2024 року розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку визначений положеннями частини 5 статті 122 КАС України.
В свою чергу, позивач звернувся до суду з цим позовом 28 лютого 2025 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач вказує, те, що інформацію про звільнення відповідача зі служби в поліції НАВС отримала 27.01.2025.
У заяві про залишення позову без руху від 27.05.2025 судом було зазначено, що позивачем не надано пояснень щодо вручення ОСОБА_1 15 жовтня 2024 року повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати та тривалого зволікання ГУНП у м.Києві щодо повідомлення НАВС про звільнення відповідача зі служби в поліції.
Позивачем на виконання вимог ухвали від 27.05.2025 подано нове клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якій наголошено, що ГУНП у м.Києві виконало вимоги п. 5 Порядку №261 щодо вручення особі, яка звільняється зі служби, повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати пов'язані з утриманням у навчальному закладі.
Водночас, повідомлення про звільнення відповідача зі служби в поліції, яке надійшло до НАВС 27.01.2025, підписане заступником начальника ГУ НП у м. Києві 23.01.2025. Разом з зазначеним, у розпорядженні НАВС відсутня інформація щодо причин пропуску ГУ НП у м. Києві строку на повідомлення НАВС про звільнення відповідача зі служби. До отримання офіційної інформації про звільнення відповідача зі служби, НАВС не мала законних підстав на звернення до суду з позовом про відшкодування витрат.
З огляду на те, що НАВС пропустила строк на звернення до суду з незалежних від її волі причин, вважає, що у даному випадку, відсутні об'єктивні підстави для позбавлення позивача права на захист порушених прав та інтересів, та повернення до державного бюджету коштів витрачених на утримання відповідача під час підготовки у НАВС.
Суд враховує, що КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 року у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 500/1912/22 вказує: для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; під час звернення до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як видно із матеріалів справи, строк звернення до суду було пропущено у зв'язку із несвоєчасним повідомленням позивача органом поліції, де проходила службу відповідач, про її звільнення.
До отримання повідомлення 27.01.2025, позивач не міг знати про порушення прав та наявність підстав для пред'явлення даного позову.
При цьому, в силу вимог Порядку №261 саме на позивача покладено обов'язок звернутись до суду із позовом про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.
Матеріали справи свідчать, що поведінка позивача не була пасивною, оскільки після отримання повідомлення 27.01.2025, позов було подано 28.02.2025.
Таким чином, суд вважає, що ця обставина (несвоєчасне повідомлення органом поліції) виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; протягом строку, який пропущено й підтверджується належними і допустимими засобами доказування, а тому може бути визнана поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Суд продовжує розгляд адміністративної справи у відповідності до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом.
Керуючись статтями 171, 237, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Продовжити розгляд адміністративної справи № 240/5425/25 за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судовому засіданні призначеному на 17.07.2025 о 14:00 год. у приміщенні Житомирського окружного адміністративного суду за адресою: м. Житомир, вул.Бориса Лятошинського, 5, зал №3 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом" (для представника відповідача).
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.А.Шуляк