03 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/7791/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2025 №37 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2025 року про надання йому відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 січня та з подачею додаткових документів 07 лютого 2025 року він звернувся із заявами до відповідача, у яких повідомив, що є особою, яка підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації (мати ОСОБА_2 - інвалід II групи). У зв'язку з цим просив видати йому довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак рішенням комісії, яке оформлене протоколом від 20 лютого 2025 року № 37, ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки по причині наявності у його матері ОСОБА_2 дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З даним рішенням позивач не погоджується, оскільки відповідачем, незважаючи подані документи, не враховано, що ОСОБА_5 , а) на відміну від брата Вигонного не проживає зі своєю матір'ю в одному помешканні; б) перебуває у шлюбі з інвалідом І групи, який потребує стороннього догляду; в) не обиралася матір'ю за її доглядом зобов'язана утримувати матір (ст.. 202 СК України). Стосовно сестри ОСОБА_6 , то відповідачем, незважаючи подані документи, не враховано, що вона: а) на відміну від брата ОСОБА_1 не проживає зі своєю матір'ю в одному помешканні; б) є військовозобов'язаною; в) не обиралася матір'ю за її доглядом; г) не зобов'язана утримувати матір (ст.202 СК України).
Ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
За приписами ч.5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що сторонами не заперечується.
16 січня 2025 та 07 лютого 2025 року позивач звернувся із заявами до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та видати відповідну довідку.
За результатами розгляду вказаних заяв, комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", про що позивача повідомлено листами від 23.01.2025 №34/142 та від 20.02.2025 №37/1191.
Зокрема, у листі від 20.02.2025 №37/1191 зазначено, що протоколом від 20.02.2025 №37 комісія ухвалила рішення про відмову в наданні відстрочки (далі - спірне рішення). Причиною відмови зазначено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження встановлено факт реєстрації актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) -особи, яка не є військовозобов'язаною і відповідно до чинного законодавства зобов'язана утримувати ОСОБА_2 . Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження встановлено факт реєстрації актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) -особи, яка не є військовозобов'язаною і відповідно до чинного законодавства зобов'язана утримувати ОСОБА_2 .
Позивач, вважаючи, що при прийнятті вказаного рішення відповідач не врахував всі обставини та не взяв до уваги надані ним документи щодо неможливості вказаними особами здійснювати догляд за їх матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, протиправно відмовив йому у наданні відстрочки, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регулюються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII.
Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ст. 22 Закону України №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Пунктом 13 частини першої цієї статті (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, зі змінами).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Пунктом 58-1 цього Порядку передбачено, що військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 07.02.2025 з відповідним пакетом документів, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку із наявністю матері - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відмовляючи у задоволенні даної заяви, комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначила про наявність інших осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати матір позивача, а саме: дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач зазначає, що його сестра ОСОБА_5 , не може здійснювати догляд за матір'ю, оскільки вона не проживає зі своєю матір'ю в одному помешканні, перебуває у шлюбі з інвалідом І групи, який потребує стороннього догляду, не обиралася матір'ю за її доглядом, а тому не зобов'язана утримувати матір. Стосовно сестри ОСОБА_6 зазначив, що вона не проживає зі своєю матір'ю в одному помешканні, є військовозобов'язаною, не обиралася матір'ю за її доглядом та не зобов'язана утримувати матір.
З огляду на зазначені обставини, позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд не може погодитися з такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, п. 13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що надання відстрочки від призову в період мобілізації може бути надано за наявності певних умов, а саме:
- особа повинна бути військовозобов'язана;
- мати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- є відсутні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- або за вибором такої особи з інвалідністю догляд здійснює інша особа з числа військовозобов'язаних, за умови відсутності невійськовозобов'язаних, які зобов'язані здійснювати догляд.
Тобто, дана правова норма визначає коло осіб, які зобов'язані утримувати своїх батьків чи батьків одного з подружжя з числа інвалідів І чи ІІ групи.
Обов'язок утримувати батьків визначений в ст.202 Сімейного кодексу України, якою зокрема, передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
З поданих до матеріалів справи доказів вбачається, що позивач має дві сестри, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які, як і позивач. в силу ст.202 СК України зобов'язані утримувати свою матір - ОСОБА_2 .
При цьому, суд звертає увагу, що сестра позивача ОСОБА_6 є військовозобов'язаною, що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 26.04.2021, а тому в даному не підпадає під коло осіб в розумінні п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати батьків осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
В той же час, що стосується ОСОБА_5 , то вказана особа не є військовозобов'язаною, а тому в силу приписів п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, підпадає під коло осіб, які зобов'язані утримувати батьків осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Стосовно посилань позивача на ті обставини, що остання не проживає зі своєю матір'ю в одному помешканні; перебуває у шлюбі з інвалідом І групи, який потребує стороннього догляду та не обиралася матір'ю за її доглядом, тому не зобов'язана утримувати матір, суд зазначає таке.
Як п.13 ч. 1 ст.23 Закону №3543-XII, так і ст.202 Сімейного кодексу України, не ставить у залежність обов'язок повнолітніх дітей утримувати свої батьків від наявності факту спільного проживання.
Також, факт перебування ОСОБА_5 у шлюбі з особою з інвалідністю І групи, яка потребує стороннього догляду, не звільняє останню від обов'язку утримувати свою матір - ОСОБА_2 та не є перешкодою у виконанні нею обов'язку щодо догляду за останньою, оскільки така потребує догляду, що не є аналогічним з постійним доглядом. При цьому, суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не надано будь яких доказів, що саме ОСОБА_5 здійснює постійний догляд за своїм чоловіком - особою з інвалідністю І групи.
Також безпідставним є посилання позивача на те, що ОСОБА_5 не обиралася матір'ю за її доглядом, оскільки така умова стосується лише випадку відсутності невійськовозобов'язаних осіб, які зобов'язані здійснювати догляд за особою з інвалідністю. Однак, як вже зазначалося, остання не є військовозобов'язаною.
З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що у позивача відсутні підстави для відстрочки від призову в період мобілізації на підставі п.13 ч. 1 ст.23 Закону №3543-XII, оскільки у його матері ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, наявна інша особа, яка не є військовозобов'язаною і яка зобов'язана її утримувати.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинною 2 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а докази понесених інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім сплаченого судового збору, в матеріалах справи відсутні, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 77,139, 42-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос