03 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/28232/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби у Житомирській області (правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній податковій службі у Житомирській області на посаді начальника відділення оперативного супроводження адміністрування ПДВ відділу податкової міліції Коростенської ОДПІ Житомирської області Державної податкової служби. Згідно витягу з наказу від 17.06.2013 №143-о майора податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової служби у запас Збройних Сил України. Також відповідно до вказаного наказу календарна вислуга років позивача станом на день звільнення становить 12 років 04 місяці 17 днів. Позивач вважає, що відповідач протиправно у день звільнення не нарахував та не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. Водночас, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і стосується нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, отже спір не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані Державній податковій службі України відповідно до вищевказаних нормативних актів.
Представник Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду залучено Головне управління ДФС у Житомирській області до участі у справі №240/28232/23 як другого відповідача.
Головне управління ДФС у Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що позивача звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114. Звільнення за дискредитуючими обставинами (зокрема відповідно до пункту 66 «вчинення вчинків, які дискредитують звання військовослужбовця») вважаються дисциплінарним і не дає права на соціальні гарантії, які надаються при звільненні за нейтральними або поважними причинами.
Головне управління ДПС у Житомирській області подало до суду додаткові пояснення по справі, вказавши, що зазначена підстава звільнення позивача з військової служби виключає можливість отримання ним вихідної допомоги при звільненні, а відтак ОСОБА_1 не тільки не набув права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, але і не міг його набути з огляду на підстави звільнення з військової служби.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Державній податковій службі у Житомирській області на посаді начальника відділення оперативного супроводження адміністрування ПДВ відділу податкової міліції Коростенської ОДПІ Житомирської області Державної податкової служби.
Згідно витягу з наказу від 17.06.2013 №143-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення.
Вислуга років а день звільнення становить: календарна - 12 років 04 місяці 17 днів.
Підстава: матеріали перевірки, висновок службового розслідування.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу, звернувся до суду з цим позовом.
Щодо доводів представника Головного управління ДФС у Житомирській області про порушення позивачем строку звернення із позовом до суду, які викладені відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України(у редакції, яка діяла до 19.07.2022) (далі -КЗпПУ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В той же час, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 233 КЗпПУ у редакції після 19.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпПУне обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Таким чином, на спірні правовідносини щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги при звільненні (17.06.2013) розповсюджуються положення частини 2статті 233 КЗпП України(у редакції, чинній до 19.07.2022), відтак, право позивача на звернення до суду із цим позовом за вказаний період не обмежується будь-яким строком.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.
Таким чином, суд встановив, що строки звернення до суду дотримані позивачем.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне наголосити наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 348 Податкового кодексу України, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
У статтею 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 15 Закону № 2011-XII врегульовані питання щодо пенсійного забезпечення і допомоги.
Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Абзацом 3 статті 15 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" ( 3206-17 ), одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.
Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 на осіб начальницького складу податкової міліції поширено чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі Порядок).
Згідно з пунктом 10 Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, передбачена пунктом 10 Порядку одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується лише за сукупності двох обов'язкових умов, а саме: особа звільняється зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та особа має вислугу 10 років і більше.
Постановою Кабінету Міністрів України 12.06.2013 № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік № 413).
Вказаним переліком визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
- виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
- утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
- укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
- хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
- наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
- неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
- довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
З матеріалів справи встановлено, що наказом від 17.06.2013 №143-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення. Тобто на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Аналіз наведених у пункті 10 Порядку умов дає підстави для висновку, що визначальним при вирішенні питання щодо саме виплати такої допомоги є підстава звільнення військовослужбовця зі служби.
Так, Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки на той час визначався Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою КМ Української РСР №114 від 29.07.1991 (далі - Положення №114).
Як вже було зазначено судом, позивача звільнено зі служби за п. 66 ( за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) відповідно до положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114.
Так, відповідно до п.66 Положення в редакції на момент звільнення позивача зі служби, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, (із змінами) передбачено, що звільнення з органів внутрішніх справ при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення з органів внутрішніх справ» здійснюється за п.п. 63 «є» та 64 «є» (за порушення дисципліни), а також за п. 66 у разі скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Так, підстава звільнення позивача зі служби в буквальному трактуванні не співпадає з підставами, зазначеними п. 10 Порядку, як підстави, при яких одноразова грошова допомога виплачується.
Водночас, поняття "службова невідповідність" (тобто підстава невиплати допомоги при звільненні, визначена у абз.3 ст. 15 Закону № 2011-XII ) і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям "звільнення у порядку дисциплінарного стягнення", що узгоджується з аналогічною правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 № 21-13а14.
При цьому, матеріали справи не містять доказів скасування наказу Державної податкової служби у Житомирській області від 17.06.2013 №143-о «Про звільнення ОСОБА_1 », на підставі якого позивача звільнено.
Відтак, факт звільнення позивача з місця роботи за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, виключає можливість отримання ним вихідної допомоги в силу п. 10 Порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень не нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У межах даного спору не встановлено протиправності або необґрунтованості дій відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781), Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
03.07.25