04 липня 2025 року м. Житомир
справа № 240/2071/25
категорія 112030600
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо не виплати його неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам у розмірі 3000грн з 14.03.2023 по 30.12.2024;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради перерахувати та виплатити його неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 допомогу на проживання, як внутрішньо переміщеним особам з 14.03.2023 по 30.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відмова відповідача у наданні допомоги для дітей на проживання, як внутрішньо переміщеним особам у розмірі 3000,00грн є протиправною та такою, що порушує їхні права та законні інтереси, оскільки, попри надання усіх необхідних документів та доказів на підтвердження відповідного статусу, відповідач повідомив про відсутність підстав для призначення та виплати грошової допомоги на проживання.
Відповідно до ухвали суду від 14.02.2025 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу, а також відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх. №21735/25), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначає, що позивач самостійно звернувся до управління з заявою щодо призначення допомоги на проживання його дітям, проте отримав відмову у якій зазначено, що діти не мають відповідного статусу для отримання вказаної допомоги, адже зареєстровані та постійно проживають у м. Житомир.
Зазначає, що у своїх заявах-зверненнях позивач вказував, що він з дітьми перемістився з м. Олешки, Херсонської області, проте, на думку відповідача, це не відповідає дійсності, адже діти позивача народилися та постійно проживали в м.Житотмир, а тому, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", останні не мають права на статус внутрішньо переміщеної особи.
Крім того, відповідач акцентує увагу суду на тому, що позивач самостійно через застосунок "Дія" сформував для дітей довідки внутрішньо переміщених осіб, що, на думку відповідача, є завідомо недостовірними відомостями, оскільки після перевірки такої інформації, встановлено факти які вказують на протилежність тверджень позивача, зазначених у позовній заяві.
У зв'язку з цим, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
09 квітня 2025 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив (за вх. №27548/25), у якій просить задовольнити його позовні вимоги, а також клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив (за вх. №27572/25).
Дослідивши доводи клопотання, суд вважає за можливе поновити позивачу строк на подання відповіді на відзив та приймає її до розгляду.
В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи відповідача, зокрема, про народження дітей задовго до отримання батьком статусу внутрішньо переміщеної особи, наявність інформації про їхнє місце народження в м.Житомир, та відсутність статусу ВПО у матері дітей, не є підставою для обмеження та позбавлення дітей у праві на отримання допомоги, передбаченої законом.
Зазначає, що позивачем долучено усі документи на підтвердження проживання та реєстрації місця проживання його дітей, доказів про надання недостовірної інформації відповідачем не надано, а тому вважає, твердження про недостовірність наданої інформації безпідставними.
Саме тому, позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.05.2021) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.02.2021).
Матеріали справи свідчать, що 14.03.2023 ОСОБА_1 подав заяву до Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до якої, у відомостях про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою, зазначив: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
На вказане звернення, Управлінням соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради надано повідомлення №850 від 24.03.2023 про відмову в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особа, а саме на дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки діти зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.05.2022 відсутні законні підстави для призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
З відповідним повідомленням заявника - ОСОБА_1 , ознайомили 27.03.2023 про що свідчить його власний підпис.
ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не погоджується з відмовою Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо не виплати його неповнолітнім дітям допомоги на проживання, як внутрішньо перемішеним особам, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус, права і обов'язки внутрішньо переміщених осіб, призначення і виплати їм допомоги регламентуються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі - Порядок №509), Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (надалі - Порядок №332).
Відповідно до ст.1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 1 статті 2 Закону №1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно зі ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Положеннями п.2 Порядку №509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі уповноважені органи).
Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал "Дія").
У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).
Уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг приймає рішення та видає довідку внутрішньо переміщеній особі і реєструє заяву з формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики для включення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
На отримання довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" (далі - територія адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії).
Положенням п.2-1 Порядку №509 передбачено, що заява про взяття на облік може бути подана в електронній формі з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал "Дія") повнолітньою або неповнолітньою внутрішньо переміщеною особою, якій присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків. У разі наявності в такої особи дітей подання заяви про взяття їх на облік можливе лише за наявності відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у свідоцтві про народження таких дітей, виготовленому на паперовому бланку (далі - е-свідоцтво про народження).
Для подання заяви особі необхідно встановити мобільний додаток Порталу "Дія" на електронний пристрій, критерії якого підтримують використання такого додатка, підключений до Інтернету, із увімкненою функцією геолокації, та пройти електронну ідентифікацію та автентифікацію з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначного встановлення особи.
Заява про взяття на облік в електронній формі формується засобами мобільного додатка Порталу "Дія" у формі, придатній для сприйняття її змісту відповідно до відомостей, зазначених у пункті 3 цього Порядку, заповнення форм (полів) заяви здійснюється автоматично, зокрема з урахуванням відомостей, отриманих у порядку електронної інформаційної взаємодії.
Матеріали справи свідчать, що батько - ОСОБА_1 , зареєстрований внутрішньо переміщеною особою в Управлінні соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про що свідчить довідка сформована на Порталі "Дія" (а. с. 27-29).
14 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради з метою отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на своїх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.24-25).
Зміст повідомлення про відмову в наданні відповідної допомоги від 24.03.2023 №850 свідчить, що соціальну допомогу не призначено з підстав наявності в Управління інформації про реєстрацію та проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 .
З даним повідомленням позивача ознайомлено під підпис 27 березня 2023 року (а.с.17).
Відповідно до п. 3 Порядку №332 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Згідно з п. 8 перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія.
У своєму відзиві відповідач вказує, що заявнику було відмовлено у призначені вказаної допомоги на дітей у зв'язку з тим, що вони не мають статусу внутрішньо переміщеної особи, зареєстровані та постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а також недостатністю доказів підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, як того вимагає законодавство.
Відповідач наголошує, що діти позивача, як до взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і на момент звернення позивача до Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, фактично не змінювали місця постійного проживання, оскільки в зазначений період, відповідно до інформації про зареєстрованих осіб з реєстру ведення територіальної громади, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 66).
Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно з листом КП "Центру первинної медико-санітарної допомоги" Житомирської міської ради діти позивача спостерігаються лікарем педіатром ОСОБА_4 , як до повномасштабного вторгнення, так і на сьогоднішній день, та періодично звертаються в амбулаторію за допомогою в м.Житомир (а. с. 65).
Також, відповідач надає суду копію листа Департаменту освіти Житомирської міської ради Ліцею №14 м. Житомира №01-25/101 від 22.03.2023, у якому повідомляється, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована до складу учнів 1-Б класу з 11.01.2021 на підставі: заяви матері - ОСОБА_5 від 05.01.2021, зареєстрованої за №04/01-24; копії довідки про реєстрацію місця проживання особи; копії свідоцтва про народження; особової справи, яка оформлена Олешківською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням іноземних мов станом на 31.08.2020 (м.Олешки, Херсонська область) (а.с. 68-69).
Позивач, на противагу зазначеному у відповіді на відзив зазначає, що відповідач не надає достатніх доказів для підтвердження своїх тверджень, а саме щодо фізичного знаходження дитини в м.Житомир протягом всього навчального періоду, адже з наданих доказів не можна встановити, що навчання здійснювалося за денною форою навчання.
Також наголошує, що періодичне звернення до медичних закладів, зокрема, історія розвитку дитини від Комунального підприємства "ЦПМСД" Житомирської міської ради №1822 від 13.09.2024 не може розглядатися як підтвердження безперервного перебування дитини в м.Житомир, оскільки медичні записи фіксують лише факт звернення за допомогою та не підтверджують жодної інформації про постійне місце проживання або реальне переміщення дитини у певний період.
Водночас, доказів на спростування доводів відповідача зазначених у відзиві позивач до суду не надав.
У свою чергу, позивач долучив до матеріалів справи довідку про реєстрацію місця проживання особи, видану Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради 09.01.2020 №10-14/811 відповідно до якої місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 09.01.2020 по теперішній час (дата видачі довідки) (а. с. 15).
Також, позивачем долучено до матеріалів справи довідку про реєстрацію місця проживання особи, видану Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 31.08.2021 №10-14/12383, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 31.08.2021 по теперішній час (момент видачі довідки) (а. с. 22).
Позивач у відповіді на відзив наголошує, що місце реєстрації не може свідчити про фактичне перебування особи саме за вказаною адресою, а також зазначає, що його діти позбавлені можливості бути зареєстрованими та проживати на тимчасово окупованій території України, на якій проживав батько, а тому при прийнятті рішення щодо відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідачем не враховані усі обставини.
На підтвердження своїх доводів позивач просить долучити до матеріалів справи письмові пояснення свідків (за вх. №51134/25) ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Суд зазначає, що надані письмові пояснення не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки не містять дати їх складання, що ускладнює визначення часу надання свідчень та оцінки їх достовірності.
Як вже встановлено судом, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону №1706-VII. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Отже, право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи ґрунтується на довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 09.06.2023 №1827-7501647078 та від 09.06.2023 №1827-7501647077 діти позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 18-19).
Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи довідку від 30.09.2024 №1827-7501799034, видану ОСОБА_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а. с. 20).
Таким чином, як свідчать матеріали справи, діти позивача отримали статус внутрішньо переміщеної особи лише 09.06.2023, однак, для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, позивач звернувся 14.03.2023.
Втім, суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.06.2023 у справі №160/12308/22 зазначив, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» від 20.03.2022 №332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» від 06.03.2022 №204-р.
Оскільки позивач перемістився з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому Розпорядженням №204-р), він належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332, оскільки не підпадає під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається.
Відповідно до пп. 2 п.6 Порядку №509 (в редакції чинній на момент звернення позивача до відповідача) довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи.
Станом на момент розгляду спору вказані вище довідки дітей позивача є чинними та не скасовані в установленому законом порядку.
Положення Порядку №332 врегульовують порядок використання відомостей, що містяться в інформаційно-комунікаційних системах. Таким чином, відповідач, звернув увагу на ненадання позивачем документів, щоб підтверджують право його дітей на отримання відповідної допомоги, однак жодним чином не конкретизував у зв'язку з чим ця обставина впливає на обсяг прав позивача (наприклад відсутність відомостей про наявність статусу внутрішньо переміщеної особи у дітей позивача має значення для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам).
Передусім суд зазначає, що сам відповідач у своєму відзиві згадує, що позивач самостійно сформував довідки внутрішньо переміщеної особи на дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проте жодної оцінки щодо наявності/відсутності таких довідок у спірному рішенні відповідача не міститься. Тобто, відповідач обгрунтовує свою відмову лише у відзиві.
Отже, відповідач діяв неправомірно, відмовляючи у призначення дітям позивача спірної допомоги, оскільки підстави для відмови у призначенні допомоги відсутні, викладені у відзиві підстави є необґрунтованими. При цьому відповідач не здійснив належного дослідження та оцінки наданих позивачем документів.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ч. 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до вимог статті 38 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року, згідно з своїми зобов'язаннями за міжнародним гуманітарним правом, пов'язаним із захистом цивільного населення під час збройних конфліктів, Держави-учасниці зобов'язані вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради перерахувати та виплатити його неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , допомогу на проживання, як внутрішньо перемішеним особам з 14.03.2023 по 30.12.2024, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З врахуванням того, що суд не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, то суд дійшов висновку, що з метою ефективного способу захисту прав позивача, зобов'язати Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради повторно розглянути заяву позивача від 14.03.2023 про перерахунок та виплату його неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , допомоги на проживання, як внутрішньо перемішеним особам, з врахуванням висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду вказаної категорії справ, тому помилково сплачений судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Водночас, як свідчать матеріали справи, позивачем за подання до суду позовної заяви в інтересах двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії сплачено судовий збір у розмірі 1320,00 грн згідно з квитанцією від 21.01.2025.
Суд роз'яснює, що питання повернення помилково сплаченого судового збору вирішується у порядку статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", відповідно до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідн. номер НОМЕР_3 ), який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідн. номер НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідн. номер НОМЕР_5 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради у наданні допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам, неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2023 про надання допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам, його неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 04 липня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко