03 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/9872/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ НП в Житомирській області), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки при звільненні за 2001 рік - 30 діб; за 2004 рік - зо діб; за 2005 рік -30 діб; за 2006 рік - 30 діб; за 2007 рік - 30 діб; за 2008 рік - 30 діб; за 2009 рік - 30 діб; за 2010 рік - 35 діб; за 2011 рік - 35 діб; за 2012 рік - 35 діб; за 2013 рік - 35 діб; за 2014 рік - 35 діб; за 2015 рік - 19 діб; за 2015 рік - 40 діб; за 2017 рік - 42 доби; за 2018 рік - 13 діб; за 2019 рік - 44 доби; за 2021 рік - 45 діб;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки при звільненні за 2001 рік - 30 діб; за 2004 рік - 30 діб; за 2005 рік -30 діб; за 2006 рік - 30 діб; за 2007 рік - 30 діб; за 2008 рік - 30 діб; за 2009 рік - 30 діб; за 2010 рік - 35 діб; за 2011 рік - 35 діб; за 2012 рік - 35 діб; за 2013 рік - 35 діб; за 2014 рік - 35 діб; за 2015 рік - 19 діб; за 2015 рік - 40 діб; за 2017 рік - 42 доби; за 2018 рік - 13 діб; за 2019 рік - 44 доби; за 2021 рік - 45 діб, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 31.07.2022.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що з 19.03.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 31.07.2022 - в Національній поліції України, та не використав у повному обсязі щорічні та додаткові відпустки, на які мав право, при цьому під час звільнення грошову компенсацію за всі невикористані дні таких відпусток не отримав.
Відповідно до ухвали суду від 15.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника Головного управління Національної поліції в Житомирській області 11.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач просить нарахувати і сплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні чергових відпусток, у тому числі і після закінчення терміну зберігання документів, які підтверджують факт вибуття або не вибуття його у відпустки. Оскільки у відповідача відсутні відомості про кількість днів відпустки, які підлягають компенсації за 2001, 2004-2015 роки (що дає підстави вважати, що позивачем відпустку використано), позивач має самостійно надати докази на обгрунтування позову. Крім того, наголосив, що для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов'язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю, передбачено вказувати кількість днів невикористаної відпустки. Оскільки в наказі про звільнення позивача було визначено кількість днів невикористаної відпустки, яка підлягає компенсації за фактично відпрацьований час у 2022 році, а позивач в свою чергу з таким наказом погодився та його не оскаржив, відтак, позовні вимоги в частині компенсації відпустки за період з 2001 року по 2021 року є необґрунтовані та безпідставні.
Від позивача 22.04.2025 надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, судом встановлено наступне.
За змістом позовної заяви, що не оспорюється ГУ НП в Житомирській області, позивач з 19.03.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 31.07.2022 - в Національній поліції України
Наказом ГУ НП України в Житомирській області №386 о/с від 31.07.2022 позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. При звільненні зі служби позивачу не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки за період з 2001 по 2021 рік.
Позивач 18.04.2024 звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію про надання довідки про невикористані відпустки з 19.03.2001 по 31.07.2022, а також просив нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористані дні відпусток.
Листом ГУНП в Житомирській області від 29.04.2024 позивачу повідомлено, що невикористані дні відпусток за вказаний період складають: за 2001 рік - 30 діб; за 2004 рік - 30 діб; за 2005 рік -30 діб; за 2006 рік - 30 діб; за 2007 рік - 30 діб; за 2008 рік - 30 діб; за 2009 рік - 30 діб; за 2010 рік - 35 діб; за 2011 рік - 35 діб; за 2012 рік - 35 діб; за 2013 рік - 35 діб; за 2014 рік - 35 діб; за 2015 рік - 19 діб; за 2015 рік - 40 діб; за 2017 рік - 42 доби; за 2018 рік - 13 діб; за 2019 рік - 44 доби; за 2021 рік - 45 діб. Також повідомлено, що при звільненні зі служби йому виплачено грошову компенсацію за 21 добу відпустки в сумі 1913,27 грн, а виплата компенсації за невикористані щорічні відпустки в минулих роках особам, звільненим до 08.11.2023, нормами спеціального законодавства не передбачена.
Бездіяльність ГУНП щодо ненарахування та невиплати вказаних вищевказаних виплат позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
За правилами статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (ч.1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Згідно ст.1 Закону України "Про міліцію" №565-XII від 20.12.1990 (далі - Закон №565-XII, чинного на момент проходження служби позивачем) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Частинами 1-2 ст.18 Закону №565-XII передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.
Форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати (ч.1 ст.19 Закону №565-XII).
Працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом (ст.21 Закону №565-XII).
Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист (ч.1 ст.22 Закону №565-XII).
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 (далі - Положення №114).
Відповідно до п.52 Положення №114 чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.
За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (п.п.3 п.55 Положення №114).
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що відповідно до положень Закону №№565-XII та Положення №114 міліціонерам, які звільняються зі служби в органах внутрішніх справ, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні, зокрема, щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток.
Положеннями ч.ч.1 та 3 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 92 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Приписами ч.ч. 1, 2, 3 та 4 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч.ч. 8, 9, 10 та 11 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Приписами Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз. 7 та 8 п.8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Отже, судом встановлено, що під час проходження служби як в органах внутрішніх справ України, так і в Національній поліції України, на позивача розповсюджувались всі права і гарантії, передбачені законодавством щодо нарахування та виплати грошового забезпечення міліціонера (поліцейського), а також усіх видів відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Отже, у випадку звільнення зі служби, позивачу має бути виплачена компенсація за всі невикористані ним дні як основної, так і додаткової відпустки.
Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області від 29.04.2024 №1603/12/01-2024 за період 19.03.2001 - 06.11.2015 про використання ОСОБА_1 чергових щорічні відпусток вбачається:
- за 2001 рік (з 19.03.2001) - інформація відсутня; (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2002 рік - використано 30 діб ( надана наказами Володарськ -Волинського РВ від 09.09.2002 № 79 о/с, від 25.11.2002 № 98-А о/с, від 13.02.2003 №4-Б о/с; (Фонд 71 опис 2 Справа 30); (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2004 рік - інформація відсутня; (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2005 рік - інформація відсутня; (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2006 рік - інформація відсутня; (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2007 рік - інформація відсутня; (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2008 рік - інформація відсутня; (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2009 рік - інформація відсутня; (мав право на 30 діб щорічної відпустки);
- за 2010 рік - інформація відсутня; (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2011 рік - інформація відсутня; (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2012 рік - інформація відсутня; (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2013 рік - інформація відсутня; (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2014 рік - інформація відсутня; (мав право на 35 діб щорічної відпустки);
- за 2015 рік (до 06.11.2015) - інформація відсутня; (мав право на 40 діб щорічної відпустки).
- за 2021 рік - не використовував; (мав право на 30 діб щорічної відпустки, а також на 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції);
- за 2022 рік (станом на 31.07.2022) - не використовував; наказом на звільнення передбачено виплату компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову за стаж служби відпустку пропорційно до відпрацьованого часу у році звільнення.
Тобто, під час проходження служби позивач не використав у повному обсязі своє соціальне право на належний відпочинок - відпустки, втім відомості про нарахування йому під час звільнення компенсації за усі невикористані дні таких відпусток матеріали справи не містять.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за 2001 рік - 30 діб; за 2004 рік - 30 діб; за 2005 рік -30 діб; за 2006 рік - 30 діб; за 2007 рік - 30 діб; за 2008 рік - 30 діб; за 2009 рік - 30 діб; за 2010 рік - 35 діб; за 2011 рік - 35 діб; за 2012 рік - 35 діб; за 2013 рік - 35 діб; за 2014 рік - 35 діб; за 2015 рік - 19 діб; за 2015 рік - 40 діб; за 2017 рік - 42 доби; за 2018 рік - 13 діб; за 2019 рік - 44 доби; за 2021 рік - 45 діб.
Оскільки під час проходження служби позивач не використав частину щорічних відпусток та не отримав за них грошову компенсацію, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки, а тому слід зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити таку грошову компенсацію, з урахуванням розміру грошового забезпечення станом на день звільнення із служби в поліції - 31.07.2022
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.77, 139, 243, 246, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008, ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки при звільненні.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки при звільненні за 2001 рік - 30 діб; за 2004 рік - 30 діб; за 2005 рік -30 діб; за 2006 рік - 30 діб; за 2007 рік - 30 діб; за 2008 рік - 30 діб; за 2009 рік - 30 діб; за 2010 рік - 35 діб; за 2011 рік - 35 діб; за 2012 рік - 35 діб; за 2013 рік - 35 діб; за 2014 рік - 35 діб; за 2015 рік - 19 діб; за 2015 рік - 40 діб; за 2017 рік - 42 доби; за 2018 рік - 13 діб; за 2019 рік - 44 доби; за 2021 рік - 45 діб, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 31.07.2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
03.07.25