Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 липня 2025 року Справа№200/129/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25.02.2022 по 22.11.2022, з 12.12.2022 по 02.04.2023, з 14.04.2023 по 02.10.2023, з 20.10.2023 по 20.11.2023, з 26.11.2023 по 18.01.2024, з 25.01.2024 по 11.02.2024, з 29.02.2024 по 19.06.2024, з 21.06.2024 по 18.07.2024, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25.02.2022 по 22.11.2022, з 12.12.2022 по 02.04.2023, з 14.04.2023 по 02.10.2023, з 20.10.2023 по 20.11.2023, з 26.11.2023 по 18.01.2024, з 25.01.2024 по 11.02.2024, з 29.02.2024 по 19.06.2024, з 21.06.2024 по 18.07.2024, з урахуванням фактично виплачених сум.
На обґрунтування позову позивач зазначає, що він проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте за період з 25.02.2022 по 22.11.2022, з 12.12.2022 по 02.04.2023, з 14.04.2023 по 02.10.2023, з 20.10.2023 по 20.11.2023, з 26.11.2023 по 18.01.2024, з 25.01.2024 по 11.02.2024, з 29.02.2024 по 19.06.2024, з 21.06.2024 по 18.07.2024 йому не було виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач заперечуючи проти позову, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що видана позивачу довідка про безпосередню участь у бойових діях передбачена Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 №413. Зауважує, що дана довідка видається для отримання військовослужбовцями статусу учасника бойових дій, а тому не може бути підставою для виплати додаткової грошової винагороди.
Також відповідач вказує, що у спірний період позивачем виконувались лише ті завдання які безпосередньо покладаються на військовослужбовців Військової служби правопорядку статтею 3 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України», про що представнику позивача було наголошено у відповідях на його адвокатські запити, та на підтвердження цього, були надані витяги з бойових розпоряджень, які, однак, не були долучені позивачем до матеріалів позовної заяви. Відповідач наголошує, що оскільки і позивач, і увесь особовий склад ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі і начальник відділу, виконували та виконують завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України, у начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 були відсутні об'єктивні мотиви до вчинення відносно позивача протиправного управлінського волевиявлення.
На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року позов прийнято до провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року витребувано у відповідача докази по справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті.
Відповідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вкладене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого Кадровим центром Збройних Сил України 16.12.2020.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 25.09.2019 № 20 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 25.09.2019 на посаді начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2020 № 59 позивача з 25.03.2020 відряджено до відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв'язку зі службовою необхідністю.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 19.07.2024 № 189 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та знято зі всіх видів забезпечення.
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.09.2024 № 17822 ОСОБА_1 дійсно в період з 25.02.2022 по 22.11.2022, з 12.12.2022 по 02.04.2023, з 14.04.2023 по 02.10.2023, з 20.10.2023 по 20.11.2023, з 26.11.2023 по 18.01.2024, з 25.01.2024 по 11.02.2024, з 29.02.2024 по 19.06.2024, з 21.06.2024 по 18.07.2024 бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 . Підстава: журнали бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2022 № 469дск, від 0.102.2023 №314дск, від 01.01.2024 № 314дск.
Також у вказаній довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (осіб з інвалідністю внаслідок війни).
Представник позивача - адвокат Мандрик В.В. 02.09.2024 звертався до відповідача із адвокатським запитом, в якому, зокрема, просив надати інформацію та документи, які підтверджують здійснення позивачем бойових (спеціальних) завдань у спірні періоди.
Відповідач листом від 21.09.2024 № 17881/вп повідомив представнику позивача, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_7 бойових (спеціальних) завдань, виконання яких у розумінні чинних нормативних актів Міністерства оборони України може вважатися безпосередньою участю у бойових діях не виконував.
Як убачається з розрахунку сум нарахованої щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 19.07.2024 позивачу виплачувалась щомісячна додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн.
12.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період безпосередньої участі у бойових діях та заходах.
Відповідач листом від 20.11.2024 № 21602 повідомив представнику позивача, що до моменту звільнення з військової служби ОСОБА_1 отримував додаткову грошову винагороду у розмірі 30 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Для виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в іншому розмірі у ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні підстави, оскільки даний військовослужбовець під час проходження військової служби бойових (спеціальних) завдань, виконання яких у розумінні чинних нормативних актів дає право на отримання додаткової грошової допомоги у розмірі 100 000 грн не виконував.
20.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації та документів, які підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії шляхом виконання бойових (спеціальних) завдань саме в н.п. Бахмут.
Відповідач листом від 12.12.2024 № 23248/ЮК повідомив представнику позивача, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2020 № 59 ОСОБА_1 був відряджений до відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 , де надалі і проходив військову службу.
Також у вказаному листі зазначено, що ОСОБА_1 під час несення служби у АДРЕСА_2 , бойових (спеціальних) завдань не виконував. Відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 виконувались лише ті завдання, які відповідно до статті 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» визначені як основні завдання Служби правопорядку.
Спірні правовідносини виникли з приводу ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у спірний період.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
До суду від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду, якою заявник просив поновити строк звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог, що охоплюють період з 20.10.2023 по 20.11.2023, з 26.11.2023 по 18.01.2024, з 25.01.2024 по 11.02.2024, з 29.02.2024 по 19.06.2024, з 21.06.2024 по 18.07.2024.
На обґрунтування вказаної заяви представник позивача посилається на те, що позивач не одержував письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені йому під час служби, вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання додаткової грошової винагороди є дата отримання відповіді на адвокатський запит - 12.12.2024. Також просить врахувати, що вчиняти дії, направлені на захист своїх прав позивач почав у межах строків звернення до суду. Звернення до суду 08.01.2025 обумовлене тривалою бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит в інтересах позивача про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди. Зауважує, що позивач знав, які виплати йому провели, але він не міг знати, які складові грошового забезпечення враховані при розрахунку грошової винагороди. Отже, моментом, коли позивачу стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат є дата отримання відповіді на адвокатський запит - 12.12.2024. просив поновити строк звернення до суду.
Частинами другою і третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої і частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 17 Конституції України, Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Як визначено частиною першою Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України», військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» соціальний і правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», інших нормативно-правових актів. Соціальний захист працівників Служби правопорядку забезпечується відповідно до законодавства про працю, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з приписами частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Воєнний стан в Україні триває по теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», якою, зокрема, передбачено виплату додаткової винагороди під час воєнного стану.
Пункт 1 Постанови КМУ № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що протягом воєнного стану військовослужбовцям (ЗС, СБ, СЗР, ГУР МО, НГ, ДПС, УДО, Держспецзв'язку, ДССТ, військовим прокурорам ОГП, особам ДСНС, співробітникам ССО та ін.) виплачується додаткова винагорода: для більшості - 30?000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а для тих, хто бере безпосередню участь у бойових діях чи заходах з безпеки - до 100?000 гривень на місяць з пропорційним розрахунком.
Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах.
Для належного виконання вимог Постанови КМУ № 168 Міністр оборони оперативно врегулював питання виплати додаткової винагороди через директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 № 248/1529, доведені у формі телеграм до кожної військової частини, які діяли до 01.06.2022, а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь у бойових діях або заходах з нацбезпеки і оборони», встановив порядок визначення районів бойових дій, вимоги до документального підтвердження та обов'язки командирів щодо організації належного документування.
Телеграмами (зі змінами, які застосовувалися до 01.06.2022) встановлювали, що «безпосередня участь» - це виконання бойових завдань у складі військових частин та створених діючих угруповань військ Сил оборони держави, що ведуть бойові дії в установлених районах. Щомісячна додаткова винагорода становить 100 000 грн для тих, хто бере безпосередню участь (пропорційно фактичному часу участі), і 30 000 грн для інших військовослужбовців. Райони ведення бойових дій визначаються наказами Головнокомандувача ЗСУ (пункт 3). Документальне підтвердження участі (пункт 4) проводиться на підставі бойового наказу, журналу бойових дій та рапорту; для військовослужбовців, що перебувають у відрядженні, використовується довідка командувача. Пунктами 5 та 6 визначено, що виплата винагороди здійснюється за наказами командирів військових частин, які мають бути видані до 5 числа наступного місяця.
Окремим дорученням (що застосовувалося з 01.06.2022) (пункт 1) Міністр оборони визначив поняття «безпосередня участь», що охоплює, зокрема виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
У пункті 3 Окремого доручення зазначено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження участі здійснюється на підставі:
- бойових наказів (розпоряджень);
- журналів (вахтових, оперативних), бойових донесень;
- рапортів командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця, включаючи тих, що перебувають у доданих чи оперативно підпорядкованих підрозділах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Пункт 4 доручення зобов'язує командирів військових частин, до яких відряджені військовослужбовці з інших управлінь, щомісячно до 5 числа повідомляти установи за місцем їх штатної служби про наявність документального підтвердження участі у бойових діях чи заходах за попередній місяць згідно з формою, зазначеною у додатку № 1.
За пунктом 5 встановлено, що виплата додаткової винагороди (100 000 або 30 000 гривень) здійснюється на підставі наказів, виданих командирами військових частин або керівниками вищих органів для командирів, причому накази щодо виплати 100 000 гривень мають містити посилання на бойовий наказ або розпорядження.
Пункт 6 передбачає, що накази про виплату за попередній місяць повинні бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Так, згідно пункту 1 Рішення № 912/з/29 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи ) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.
У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вже було зазначено вище, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.09.2024 № 17822 позивач у певний період часу брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: журнали бойових дій.
Витягами з бойових розпоряджень від 31.07.2022 № 1277/***, від 02.08.2024 № 1294/***, від 03.08.2022 № 1301/***від 04.08.2022 №1310/дск, від 06.08.2022 № 1324/***, від 08.08.2022 № 1339/***, від 10.08.2022 № 1353/***, від 12.08.2022 № 1371/***, від 14.08.2022 № 1385/***, від 16.08.2022 № 1400/***, від 18.08.2022 № 1420/***, від 23.08.2022 № 1457/***, від 14.08.2022 № 1465/*** підтверджено, що позивач з 31.07.2022 по 19.08.2022, з 22.08.2022 по 25.08.2022 з метою охорони та оборони місця дислокації військової комендатури майна та озброєння комендатури та осіб, з метою підтримання військової дисципліни серед військовослужбовців, які доставляються до військової комендатури для встановлення обставин подій та складання адміністративних матеріалів; для забезпечення заходів комендантської години у м. Бахмут та прилеглих населених пунктах залучався до вказаних заходів у АДРЕСА_2 .
Витягами з бойових розпоряджень від 04.09.2023 № 3051дск, від 06.09.2023 № 3075дск, від 12.09.2023 № 3152дск, від 14.09.2023 № 3177дск, від 16.09.2023 № 3196дск, від 18.09.2023 № 3220дск, від 24.09.2023 № 3280дск, від 26.09.2023 № 3295дск, від 28.09.2023 № 3320дск, від 29.09.2023 № 3330дск, від 30.09.2023 № 3341дск, від 21.10.2023 № 3566дск, від 27.10.2023 № 3628дск, від 02.11.2023 № 3688дск, від 08.11.2023 № 3758дск, від 14.11.2023 № 3838дск, підтверджено, що позивач 05.09.2023, 07.09.2023, 13.09.2023, 15.09.2023, 17.09.2023, 19.09.2023, 25.09.2023, 27.09.2023, 29.09.2023, 30.09.2023, 01.10.2023, 22.10.2023, 28.10.2023, 03.11.2023, 09.11.2023, 15.11.2023 з метою здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування, забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, у військових містечках, на вулицях і в громадських місцях залучався до вказаних заходів у районі АДРЕСА_1 .
Витягами з бойових розпоряджень від 08.09.2023 № 3103дск, від 10.09.2023 № 3126дск, від 20.09.2023 № 3239дск, від 22.09.2023 № 3259дск, від 02.10.2023 № 3361дск, від 04.10.2023 № 3382дск, від 19.10.2023 № 3545дск, від 23.10.2023 № 3585дск, від 25.10.2023 № 3606дск, від 29.10.2023 № 3646дск, від 31.10.2023 № 3665дск, від 04.11.2023 № 3714дск, від 06.11.2023 № 3734дск, від 10.11.2023 № 3786дск, від 12.11.2023 № 3812дск, від 16.11.2023 № 3871дск, від 18.11.2023 № 3900дск підтверджено, що позивач з 09.09.2023 по 10.09.2023, з 21.09.2023 по 24.09.2023, з 03.10.2023 по 06.10.2023, з 20.10.2023 по 21.10.2023, з 24.10.2023 по 27.10.2023, з 30.10.2023 по 02.11.2023, з 05.11.2023 по 08.11.2023, з 11.11.2023 по 14.11.2023, з 17.11.2023 по 20.11.2023 з метою здійснення охорони та оборони місця дислокації військової комендатури ( АДРЕСА_1 ), майна та озброєння військової комендатури, підтримання військової дисципліни серед військовослужбовців, які доставлені до військової комендатури для встановлення обставин подій та складання адміністративних матеріалів залучався до вказаних заходів у районі н.п. Костянтинівка Донецької області.
Також відповідно до витягів з бойових розпоряджень від 26.11.2023 № 4017дск позивач 27.11.2023 з метою регулювання дорожнього руху на автомобільних дорогах і вулицях під час проходження колон військових транспортних засобів, забезпечення супроводження цих колон та транспортних засобів спеціального призначення, забезпечення безпеки дорожнього руху та дотримання комендантської години шляхом патрулювання екіпажами військової інспекції безпеки дорожнього руху здійснював супроводження колони військових транспортних засобів за маршрутом руху: Сергіївка - Семенівка, з подальшим патрулюванням по Краматорському району; від 28.11.2023 № 4039дск, від 04.12.2023 № 4134дск, від 06.12.2023 № 4166дск, 29.11.2023, 05.12.2023 та 07.12.2023 відповідно здійснював патрулювання за маршрутом руху: Добропілля - Олександрівка; від 29.11.2023 № 4057дск, від 02.12.2023 № 4105дск, від 08.12.2023№ 4197дск, від 10.12.2023 № 4225дск, від 12.12.2023 № 4255дск 30.11.2023, 03.12.2023, 09.12.2023, 11.12.2023 та 13.12.2023 відповідно здійснював патрулювання за маршрутом руху: Краматорськ;
Отже, позивач брав участь у заходах, виконував завдання (забезпечення заходів комендантської години, несення служби на блокпостах, патрулювання, денний патруль) у складі військ під час операції з відсічі збройної агресії РФ на території Краматорського району Донецька область.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року, був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789 (з подальшими змінами).
На його заміну наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
У цих переліках зазначені райони (у тому числі окремі райони Донецької області), де мали місце воєнні (бойові) дії.
Донецька область визначена районом ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, з 24 лютого до кінця 2022 року, що підтверджують накази Головнокомандувача ЗСУ № 84 від 13.03.2022, № 101 від 30.03.2022, № 102 від 01.04.2022, № 125 від 30.04.2022, № 157 від 02.06.2022, № 184 від 01.07.2022, № 212 від 01.08.2022, № 237 від 01.09.2022, № 262 від 01.10.2022, № 282 від 01.11.2022, № 311 від 02.12.2022, №1 від 02.01.2023.
Водночас Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2024 року (справа № 200/5172/23) за аналогічних цій справі обставин зазначив, що аргументи касаційної скарги позивача, що посилаються на включення території Донецької області, де він виконував бойові завдання, до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій як підстави для виплати спірної винагороди, є необґрунтованими. Віднесення населених пунктів до активних бойових зон саме по собі не гарантує права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Визначення права на отримання додаткової винагороди не може базуватися лише на формальному віднесенні території до районів ведення бойових дій.
Практика Верховного Суду свідчить, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Верховний Суд у справі № 200/4100/23 постанова від 05.08.2024 наголосив, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
Разом з цим статтею 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» встановлено основні завдання Служби правопорядку, якими є:
виявлення причин, передумов і обставин кримінальних та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби);
запобігання вчиненню і припинення кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України;
участь в охороні військових об'єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях;
захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших кримінально протиправних посягань;
забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів;
участь у гарнізонних заходах;
виконання у передбачених законом випадках рішень про тримання військовослужбовців на гауптвахті;
забезпечення виконання кримінального покарання стосовно військовослужбовців, які за вироком суду засуджені до тримання у дисциплінарному батальйоні;
сприяння у межах своєї компетенції органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органам досудового розслідування та суду, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам військового управління, підприємствам, установам, організаціям у виконанні покладених на них відповідно до законів обов'язків;
участь у протидії диверсійним проявам та терористичним актам на військових об'єктах.
При прийнятті рішення про введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму воєнного або надзвичайного стану на Службу правопорядку додатково покладаються завдання щодо:
участі у боротьбі з ворожими диверсійно-розвідувальними групами на території України;
організації збору, супроводження та охорони військовополонених з місць (місцевостей), де вони утримуються після взяття їх в полон, до таборів для тримання військовополонених або дільниць для тримання військовополонених;
поводження з військовополоненими в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
забезпечення дотримання комендантської години в гарнізонах;
охорони військових об'єктів, військових містечок та їх населення, сприяння його евакуації;
відновлення та підтримання порядку і дисципліни у військових частинах;
контролю за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Забороняється покладати на Службу правопорядку завдання, не передбачені цим Законом. Ніякі виняткові обставини або накази чи розпорядження посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності військовослужбовців Служби правопорядку.
Отже, бойові розпорядження, якими позивач залучався до забезпечення заходів комендантської години, несення служби на блокпостах, патрулювання, охорона та конвоювання на гауптвахті не свідчить про участь позивача у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії, а свідчить про виконання ним своїх службових обов'язків.
Таким чином, враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що у позивача відсутнє право на отримання виплати додаткової щомісячної винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень в період з 25.02.2022 по 22.11.2022, з 12.12.2022 по 02.04.2023, з 14.04.2023 по 02.10.2023, з 20.10.2023 по 20.11.2023, з 26.11.2023 по 18.01.2024, з 25.01.2024 по 11.02.2024, з 29.02.2024 по 19.06.2024, з 21.06.2024 по 18.07.2024 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі тих доказів, що наявні в матеріалах справи.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя В.В. Стойка