Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 липня 2025 року Справа№640/19591/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1180827-3313-2615 від 01.04.2020 року.
Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що є власником 1/3 нежитлового приміщення № 381 загальною площею 136,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на нежитлове приміщення набуте 02.10.2008 року.
01.04.2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 1180827-3313-2615, яким визначено податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 10830,47 грн., а також зазначено про податковий борг у сумі 25271,09 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 1180827-3313-2615 від 01.04.2020 року об'єктом оподаткування є земельна ділянка площею 0,004563 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:428:0015, розташована у АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: для будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями та паркінгом зареєстрована 08.11.2004 року на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
Наголошує, що на вказаній земельній ділянці знаходиться багатоквартирний житловий дім, в якому знаходиться понад 700 квартир.
З зазначених причин просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/19591/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року адміністративну справу № 640/19591/21 прийнято до провадження.
Представником відповідача 03.10.2021 року надано письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Оскільки позивач має у власності 1/3 нежитлового приміщення № 381 загальною площею 136,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , то є користувачем земельної ділянки, незалежно від факту реєстраціі.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідач просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском шестимісячного строку на звернення до суду, оскільки позивач звернувся до адміністративного суду лише у липні 2021 з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1180827-3313-2615 від 01.04.2020 ГУ ДПС у м. Києві, в той час, як відповідно до статті 122 КАС України, порушено процесуальні строки звернення з позовною заявою.
29.10.2021 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог.
03.07.2025 року представником позивача було подано заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позивач, ОСОБА_1 є власником 1/3 нежитлового приміщення № 381 загальною площею 136,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що доведено реєстраційним посвідченням Київського міського БТІ № 012968 від 02.10.2008 року.
Отже, право власності на нежитлове приміщення позивачем набуте 02.10.2008 року.
01.04.2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 1180827-3313-2615, яким визначено податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 10830,47 грн. за земельну ділянку під нежитловим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,004563 га, яка відноситься до 163-ї економіко-планувальної зони.
Крім того, в спірному податковому повідомленні-рішенні вказано про наявність податкового боргу сумі 25271,09 грн.
Отже, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 1180827-3313-2615 від 01.04.2020 року об'єктом оподаткування є земельна ділянка площею 0,004563 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходиться нежитлове приміщення позивача.
Спору між сторонами щодо правильності розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб немає. Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 1180827-3313-2615 від 01.04.2020 року виключно з підстав того, що він не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка не зареєстрована за ним.
Як зазначив у відзиві відповідач, податковий борг з земельного податку з фізичних осіб виник у позивача на підставі раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень від 27.07.2017 № №43566-1305 в сумі 7220,31 грн., від 09.07.2018 №31997-1305-2650 в сумі 7220,31 грн., від 06.09.2019 №146263-1305-2615 в сумі 10830,47 грн., від 01.04.2020 №1180827-3313-2615 в сумі 10830,47 грн.
Зокрема, станом на 18.10.2021 року у позивача обліковується податковий борг з земельного податку з фізичних осіб (код платежу 18010700) у сумі 36101,56 грн., який виник з 25.09.2017 року.
Відомостей щодо оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень позивачем матеріали справи не містять.
Перевіряючи правомірність рішення відповідача щодо формування податкових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
ПК України встановлено принцип платності користування землею, який реалізується у двох формах: земельний податок, який сплачується власниками земельних ділянок, а також постійними користувачами земельних ділянок державної або комунальної власності; орендна плата, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (підпункт 14.1.147 статті 14 ПК України).
Стаття 206 ЗК України визначає, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За приписами підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За визначенням пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є:
нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Частиною першою пункту 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 ПК України, датою виникнення податкового обов'язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Аналогічна правова позиція раніше була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16).
Аналогічна позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 07 липня 2015 року у справі 826/12388/13-а.
Зокрема, Верховний Суд України зазначив таке: «Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».
Відтак, на усіх власників або користувачів земельними ділянками покладається обов'язок із плати за землю, у даному випадку - у вигляді земельного податку з фізичних осіб.
При цьому, у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов'язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.
Із установлених судом обставин справи вбачається, що на праві власності у позивача з 02.10.2008 року перебуває нерухоме майно - 1/3 нежитлового приміщення загальною площею 136,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, вказана земельна ділянка за зазначеною вище адресою знаходиться у постійному користуванні позивача.
Вказана обставина позивачем не заперечуються, а отже ним визнається факт користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нежитлове приміщення, впродовж 2008-2020 років.
Суд не бере до уваги твердження позивача про знаходження за адресою: АДРЕСА_1 лише багатоквартирного будинку, оскільки згідно даних Google Maps в дійсний час крім багатоквартирного будинку в окремій будівлі за цією ж адресою знаходяться Медичний Центр R+ Medical Network та Медичний ЛОР Центр Клініка Образцова, а отже за вказаною адресою знаходиться також нежитлова будівля.
Враховуючи наведені вище норми права, принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, а також встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що обов'язок із сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки (в тому числі, з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, на ній розташоване) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, щодо клопотання відповідача залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском шестимісячного строку на звернення до суду, суд зазначає, що питання своєчасності звернення позивача до суду з даним позовом вирішено Окружним адміністративним судом м. Києва в ухвалі про відкриття провадження 21 липня 2021 року.
Питання відшкодування судових витрат не вирішується у зв'язку з відмовою у позовних вимогах.
На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 липня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова