Україна
Донецький окружний адміністративний суд
за наслідками розгляду клопотання представника позивача
04 липня 2025 року Справа №200/2336/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому.
У травні 2025 року на адресу суду засобами електронного суду надійшло клопотання представника позивача, в якому вона просила: повернути відповідачу документи, які надійшли до суду 07.05.2025 року без розгляду, а справу розглянути за наявними в ній матеріалами; кваліфікувати дії відповідача в частині неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Дане клопотання представника позивача було вмотивовано тим, що тільки 07.05.2025 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з порушенням строку подання, враховуючи, що цей строк сплив ще - 23.04.2025 року. В свою чергу відповідач не скористався правом на поновлення або продовження процесуальних строків, визначених у ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що відповідач надіслав копію відзиву на іншу адресу позивача ніж зазначену нею у позовній заяві для листування.
Розглянувши надане клопотання представника позивача про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву відповідача, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому.
Судом встановлено, що відповідач дану ухвалу про відкриття провадження по справі отримав 10.04.2025 року як і інші учасники справи, а саме представник позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, що підтверджується наявною у них реєстрацію кабінету «Електронний суд» де в графі «доставлено» зазначена відповідна дата.
Отже, у відповідача був строк для надання відзиву на позовну заяву 15 днів від 10.04.2025 року (четвер), тобто до 25.04.2025 року включно.
В свою чергу відповідачем було надіслано відзив на позовну заяву до суду засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» від 05.07.2025 року, про що свідчить відповідна відмітка на конверті.
Таким чином, відповідачем було пропущено строк подання відзиву на позовну заяву 10 днів.
Варто зазначити, що положеннями ч. 4 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, серед іншого, право відповідача подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
В свою чергу приписами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів частин 1 та 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Приписами ч.1 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв'язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
При цьому, як зазначив Верховний Суду у своїй постанові від 29 вересня 2022 року по справі №500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану.
Верховний суд у вказаній постанові, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 6 рекомендацій Ради суддів України «Щодо роботи в умовах воєнного стану», зазначено про виважений підхід до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Верховний Суд у своєму повідомленні щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан зазначив також, що «запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків». 04.03.2022 видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Згідно з даним наказом Верховний суд акцентував судам, що варто ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Окрім того Судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення процесуальних строків та, по можливості, продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Із даних рекомендацій слідує, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
При цьому суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.
Виходячи з наведеного, зважаючи на строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого судом для подання відповідачем відзиву, та який не є надмірним, та з метою дотримання завдань та основних завдань адміністративного судочинства, зокрема змагальності та диспозитивної, а отже суд вважає можливим продовжити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні зазначеного клопотання представника позивача слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 9, 49, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника позивача про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/).
Суддя І.О. Голошивець