Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2025 року Справа№200/2760/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та відповідно до статей 1, 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статей 1, 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», із зарахуванням до пільгового підземного стажу період навчання з 01.09.1989 по 30.06.1994, період роботи з 29.11.1999 по 27.01.2000, період проходження служби з 01.03.2023 по 30.11.2024 в пільговому обчисленні один місяць служби за три, починаючи з 17.01.2025.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - Відповідач або ГУ ПФУ у Донецькій області) та з 08.03.2023 отримує пенсію за Списком № 1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) та Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-ІV).
17.01.2025 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Донецькій області, в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату пенсії за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ та статті 114 Закону № 1058-IV, та відповідно до статей 1, 8 Закону № 345-VI.
У відповідь ГУ ПФУ у Донецькій області направило лист-відмову від 25.02.2025 № 4633-3837/M-02/8-0500/25.
Підставою для відмову в перерахунку пенсії стало те, що до пільгового підземного стажу Відповідачем не були зараховані періоди роботи з 29.11.1999 по 27.01.2000 на посадах, які відносяться до Списку № 1, так як в зазначений період відсутня атестація робочих місць. Також до пільгового підземного стажу не зараховано період навчання з 01.09.1989 по 30.06.1994, оскільки Відповідач вважає період навчання з 01.09.1989 по 14.04.1994 (хоча в протоколі призначення пенсії Позивача ГУ ПФУ в Донецькій області вказав дату закінчення навчання 14.06.1994), а тому перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує трьох місяців. Також до пільгового підземного стажу не було зараховано службу в період бойових дій з 01.03.2023 по 30.11.2024 в пільговому обчисленні один місяць служби за три.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у проведенні перерахунку пенсії, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що у зв'язку з тим, що у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідна уточнююча довідка підприємства.
Таким чином до підземного стажу за Списком №1 не враховано період роботи з 29.11.1999 по 27.01.2000 згідно з довідкою від 28.01.2022 за № 101, так як в зазначений період відсутня атестація робочих місць.
Також до підземного стажу по Списку №1 не зараховані періоди: навчання згідно з довідкою про спуски в шахту від 29.12.2021 №02/1668 з 28.10.2020 по 30.10.2020 і з 01.11.2020 по 06.11.2020, оскільки відсутні відомості про зайнятість на підземних роботах з повним робочим днем; періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати - 1 день у січні 2021 року та 5 днів у травні 2021 року; період перебування в простої з 01.04.2020 по 12.07.2020 згідно з довідкою від 28.01.2022 №1/93.
Вказує, що зарахування періоду безпосередньої участі у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, в пільговому обчисленні 1 місяць за три Законом № 1058 не передбачено.
З урахуванням викладеного, вважає що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надати позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення їй копії цієї ухвали для надання суду уточненого адміністративного позову, із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
28 квітня 2025 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті.
Ухвалою суду від 02 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 08.03.2023 отримує пенсію за Списком № 1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) та Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-ІV).
17.01.2025 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Донецькій області, в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату пенсії за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ та статті 114 Закону № 1058-IV, та відповідно до статей 1, 8 Закону № 345-VI.
Листом ГУ ПФУ у Донецькій області від 25.02.2025 № 4633-3837/M-02/8-0500/25 позивач повідомлений про відмову в перерахунку пенсії, до пільгового підземного стажу відповідачем не були зараховані періоди роботи з 29.11.1999 по 27.01.2000 на посадах, які відносяться до Списку № 1, так як в зазначений період відсутня атестація робочих місць.
Також до пільгового підземного стажу не зараховано період навчання з 01.09.1989 по 30.06.1994, оскільки Відповідач вважає період навчання з 01.09.1989 по 14.04.1994 (хоча в протоколі призначення пенсії позивача ГУ ПФУ в Донецькій області вказав дату закінчення навчання 14.06.1994), перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує трьох місяців.
Також до пільгового підземного стажу не було зараховано службу в період бойових дій з 01.03.2023 по 30.11.2024 в пільговому обчисленні один місяць служби за три.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 та довідки Військової частини НОМЕР_4 позивач, зокрема:
- з 01.09.1989 по 30.06.1994 - навчався у Державній гірничій академії України;
- з 29.07.1994 по 11.03.1996 - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті у Добропільському ШУ №5;
- з 18.03.1996 по 05.11.1997 - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті «Алмазна» ДХК «Добропіллявугілля»;
- з 06.11.1997 по 12.08.1998 - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у ІПП «Шахтострой»;
- з 13.08.1998 по 30.11.1998 - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті «Білозерська»;
- з 07.12.1998 по 24.11.2001 - працював прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті «Добропільська» ДХК «Добропіллявугілля»;
- з 25.11.2019 по 12.10.2020 - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у ШУ «Білозерське»;
- з 28.10.2020 по 17.05.2021 - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у ТОВ «Шахтобудівельна компанія»;
- з 02.06.2021 по 28.02.2023 - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем у ШУ «Добропільське»;
- з 01.03.2023 по 30.11.2024 - служба в період бойових дій.
Не погодившись із діями пенсійного органу, позивач звернулася за захистом власних прав та інтересів з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 р. № 345-VI (надалі - Закон № 345-VI), встановлено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
Згідно ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтарям, але не менш як 3 розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по 1 року.
Відповідно до пункту «а» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на державних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень» Списку № 1 передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.
До кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені цим законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.
Відповідно до абзацу 1 пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції згідно з Рішенням Конституційного суду від 23.01.2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (надалі - Наказ № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи.
На період роботи позивача діяли Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від від 24.06.2016 № 461 відповідно до яких правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Як встановлено судом, відповідач не зарахував до підземного пільгового стажу позивача за Списком № 1 наступні періоди: - з 01.09.1989 по 30.06.1994 - 4 роки 10 місяців 0 днів (період навчання, яке має зараховуватися до страхового стажу як робота по Списку № 1); - з 29.11.1999 по 27.01.2000 - 1 місяць 30 днів (період роботи по Списку № 1); - з 01.03.2023 по 30.11.2024 - (1 рік 9 місяців кратність 3) 5 років 3 місяці 0 днів (служба в період бойових дій, що відноситься до пільгового стажу по Списку № 1).
Суд вказує, що робота, яку виконував позивач у ці періоди, належить до гірничих робіт по видобуванню корисних копалин, геологорозвідувальних робіт, будівництву, реконструкції, технічному переозброєнню і капітальному ремонту шахт, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд (Керівники і спеціалісти підземних дільниць), що надає Позивачу право виходу на пенсію за Списком № 1.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Також положеннями частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
3гідно зі статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР (надалі - Закон № 103/98-ВР) час навчання в професійно технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі у безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до статті 18 Закону № 103/98-ВР до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, у тому числі будь-які типи закладів освіти, 4 що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 103/98-ВР ступінь професійної (професійно-технічної) освіти громадян визначається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти відповідними рівнями кваліфікації і складністю професій та освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , Позивач в період з 01.09.1989 по 30.06.1994 проходив навчання в Державній гірничій академії України.
При цьому, з 29.07.1994 позивач був прийнятим на посаду гірничого майстра під землею з повним робочим днем у шахті «Добропільське шахтобудівне управління № 5».
Отже, період навчання позивача має зараховуватись до його пільгового стажу при призначенні пільгової пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Трудова книжка Позивача заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки.
Листами Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України «Огляд запитань і відповідей щодо застосування пенсійного законодавства» від 03.10.2005 №7836/0/14-05/030-6 та №12144/02-20, роз'яснено, що законом не передбачено обмежень щодо застосування статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Виходячи з пріоритетності законів України над підзаконними актами, при призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з абзацом 1 пункту «а» статті 13 Закон № 1788-ХІІ застосуванню підлягає стаття 92 Конституції України, а не інші нормативні документи, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян.
Посилання відповідача на те, що у позивача відсутні накази про проведення атестації робочих місць та перелік атестованих професій не є підставою для відмови в перерахунку пенсії, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону № 1788-ХІІ , пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Статтею 100 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до абзацу 1 пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції згідно з Рішенням Конституційного суду від 23.01.2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Проведення атестації робочих місць за Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників було передбачено також положеннями Закону № 1788-ХІІ. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці було затверджено 01.08.1992 постановою Кабінету Міністрів України № 442, а тому роботи, професії та посади, передбачені зазначеними Списками, за період до 22.08.1992 мають бути враховані призначенні пільгових пенсій без результатів атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 (справа № 21-183а13).
Крім того, відповідно до пункту 4.2 Порядку № 442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось (пункт 4.5 Наказу № 383).
До таких висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.12.2018 по справі № 439/703/17.
Суд враховує, що при вирішення питання щодо обов'язкової атестації робочих місць, робота на яких надає право на призначення пенсії на пільгових умовах необхідно, виходити з того, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду в цій справі застосовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах і за Списком № 1.
Щодо зарахування до пільгового підземного стажу період проходження служби з 01.03.2023 по 30.11.2024 в пільговому обчисленні один місяць служби за три, суд вказує наступне.
Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 вказаної статті Закону № 2232-XII передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (надалі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932 XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Так, Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за № 1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.
За правилами приписів пункту 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530), час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», встановлено, що нарахування страхового пенсійного стажу для військовослужбовців учасників антитерористичних операцій за час їх безпосередньої участі в антитерористичній операції має здійснюватися у потрійному розмірі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд вказує, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до п. 1 ст. 2 Закону також віднесено і військову службу.
Позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 .
Відповідно до довідки про доходи Військової частини НОМЕР_4 позивач дійсно з 01.03.2023 по 30.11.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .
Водночас, згідно з розрахунком стажу період проходження служби не зараховано до загального стажу.
При цьому зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції та ООС, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.
Такий правовий висновок у подібних правовідносинах також викладений Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року в адміністративній справі № 348/347/17 та постанові від 30 липня 2019 року в адміністративній справі № 346/1454/17.
За таких обставин, наявні правові підстави для зарахування до пільгового підземного стажу позивача період проходження військової служби з 01.03.2023 по 30.11.2024 в пільговому обчисленні один місяць служби за три.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами частин третьої та четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість у цій справі відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 справі № 816/303/16.
Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому треба враховувати, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1.9 Порядку № 22-1 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі № 804/14800/14.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.
Положеннями пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, закріплено вичерпний перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно з пунктом 4.3 цієї постанови орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після надходження заяви та наявності документів, необхідних для призначення пенсії, розглядає подані заяви та приймає рішення щодо призначення пенсії.
Отже, наявність правових підстав для перерахунку пенсії унеможливлює ствердження про те, що за таких обставин суб'єкт владних повноважень здатен діяти на власний розсуд через наявність у нього альтернативних шляхів вирішення питання.
У зв'язку із наведеним, суд вважає дієвим засобом захисту прав позивача саме зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату у відповідності до раніше наданої заяви, оскільки даний спосіб є більш дієвим та зможе належним чином захистити права позивача.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно вимог ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати присудженню з відповідача не підлягають.
Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та відповідно до статей 1, 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статей 1, 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», із зарахуванням до пільгового підземного стажу період навчання з 01.09.1989 по 30.06.1994, період роботи з 29.11.1999 по 27.01.2000, період проходження служби з 01.03.2023 по 30.11.2024 в пільговому обчисленні один місяць служби за три, починаючи з 17.01.2025, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 03 липня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров