04 липня 2025 рокуСправа №160/10033/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати рішення відповідача № 046150002737 від 05.03.2023 року стосовно перерахунку її пенсії за період з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року - протиправним та скасувати його;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй недоотриманої пенсії за період з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року відповідно до пенсійного законодавства, чинного на 06.10.2024 року, в розмірі поточної пенсії на момент здійснення її виплати за кожний місяць періоду боргу, встановленої в протоколі/розрахунку від 05.03.2023 року, за винятком сплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області. Пенсію їй поновлено з 07.10.2009 р. по 20.05.2017 р. на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року по справі № 160/15344/20. Також, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 по справі № 160/9352/22 проведено розрахунок та перерахунок її пенсії з 07.10.2009 р. відповідно до вимог статей 27, 28, 33, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявного понаднормового стажу, без застосування особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд.розм.». Доплата за період з 07.10.2009 р. по 30.04.2023 р. була нарахована у розмірі 240 407,45 грн. В подальшому, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 року, ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року та від 16.09.2024 року по справі № 160/7893/22 виплату її пенсії за період з 07.10.2009 р. по 30.06.2023 р. в сумі 246 647,45 грн. проведено в жовтні 2024 року через поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у відділенні банківської установи АТ “Акцент-банк».
Також, в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа № 160/30740/24 про визнання протиправними дій відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 р. по 30.06.2023 р. та виплачених разом в сумі 246 647,45 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2024 року по справі № 160/30740/24, її позовну заяву до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме: зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо суми 246 647,45 грн., виплаченої 06.10.2024 року. Листом відповідача від 05.11.2024 року №0400-010311-8/220494 повідомлено про виконання рішення суду від 30.12.2022 року у справі №160/7893/22 та надано копії документів стосовно його виконання. А саме, відповідач надав протокол/рішення №046150002737 від 05.03.2023 року “Про перерахунок пенсії» за період боргу з 07.10.2009 року по червень 2023 року. Вона стверджує, що рішення №046150002737 від 05.03.2023 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач виплату доплати пенсії за період з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року здійснив лише в жовтні 2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.161 КАС України.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, після сплати позивачем судового збору. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
На виконання вимог ухвали суду 15.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому щодо визнання рішення від 05.03.2023 р. №046150002737 стосовно перерахунку пенсії позивача за період з 07.10.2009 р. по 30.06.2023 р. протиправним та його скасування зазначено, що вимоги не можуть бути предметом даного позову, оскільки першочергово рішення Головного управлінням ПФУ в Дніпропетровській області від 05.03.2023 року № 046150002737 було винесено на виконання рішення суду від 16.11.2022 року по справі № 160/9352/22, про що зазначено в самому протоколі. В подальшому з метою отримання невиплачених коштів, як зазначалося вище, були винесені рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 року по справі №160/7893/22, ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 р. та від 16.09.2024 р. по справі № 160/7893/22, які виконанні Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області та позивачу виплачено пенсію за період з 07.10.2009 р. по 30.06.2023 р. в сумі 246 647,45 грн. в жовтні 2024 року через поточний рахунок, відкритий у відділенні банківської установи АТ “Акцент-банк».
Крім того відповідач зазначає, що Порядок перерахунку/поновлення виплати раніше призначеної пенсії регулюється постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Пункт 2.8. розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Відповідно до зазначеної норми, перерахунок пенсії позивача проведений за вимогами законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, і в подальшому до відповідних змін у законодавстві (індексація, доплати, тощо). Тобто, пенсія позивача не була сталою і незмінною, а все ж таки підлягала зміні і збільшувалася. Так, пенсія позивача за певний період 2009, 2010, 2011....2023 роки не може бути проведена за нормами законодавства, що діяли в 2024 році. Враховуючи вищевикладене, вимога позивача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії за період з 07.10.2009 р. по 30.06.2023 р. відповідно до пенсійного законодавства, чинного на 06.10.2024 р., в розмірі поточної пенсії на момент здійснення її виплати за кожний місяць періоду боргу, встановленої в протоколі/розрахунку від 05.03.2023 р., за винятком сплачених сум є безпідставною. Вищевикладене свідчить, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.
20.05.2025 року позивач надала до суду відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність заперечень відповідача та просить задовольнити позовну заяву. Аргументація відзиву відповідача обмежена виключно твердженнями, що рішення/протокол про перерахунок її пенсії здійснено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року по справі №160/9352/22 та що пенсія повинна бути поновлена в розмірі станом на момент припинення. Однак, самовільне вибіркове застосування відповідачем відносно неї норм Закону №1058-IV при нарахуванні поновленої пенсії за період з 07.10.2009 року по теперішній час без її осучаснення, свідчить саме про дискримінаційні дії. Наслідками такого протиправного втручання, є нарахування пенсії в значно меншому розмірі, актуальному не на дату нарахування її до фактичної виплати, а на іншу дату, без урахування індексації, що унеможливлює нарахування пенсії в розмірі, в порядку та у спосіб передбаченому в Законі №1058-IV, на момент її нарахування до фактичної виплати.
01.07.2025 року від відповідача до суду надійшла копія пенсійної справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позову, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області.
Пенсію позивачу поновлено з 07.10.2009 р. по 20.05.2017 р. на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року по справі №160/15344/20.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року по справі № 160/9352/22 проведено розрахунок та перерахунок пенсії позивача з 07.10.2009 року відповідно до вимог статей 27, 28, 33, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявного понаднормового стажу, без застосування особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд.розм.». Доплата за період з 07.10.2009 р. по 30.04.2023 р. була нарахована у розмірі 240 407,45 грн.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 року та ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року та від 16.09.2024 року по справі № 160/7893/22 виплату пенсії позивачу за період з 07.10.2009 р. по 30.06.2023 р. в сумі 246 647,45 грн. проведено в жовтні 2024 року.
Також, в рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2024 року по справі № 160/30740/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме: зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо суми 246647,45 грн., виплаченої 06.10.2024.
На адресу позивача надійшов лист відповідача від 05.11.2024 року №0400-010311-8/220494, яким повідомлено, про виконання рішення суду від 30.12.2022 року у справі №160/7893/22 та надано протокол/рішення №046150002737 від 05.03.2023 року “Про перерахунок пенсії» за період боргу з 07.10.2009 року по червень 2023 року.
Позивач вважає, що відповідач мав застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття рішення від 05.03.2023 року та на момент здійснення виплати пенсії, а саме на 06.10.2024 року.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року, 30 вересня 2021 року (справи №489/5194/16-а, №540/4060/20, відповідно).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина перша статті 43 Закону № 1058-IV).
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Статтею 42 Закону №1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно із Законом №1058-IV. Будь-яких обмежень прав позивача, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, Законом №1058-IV не встановлено.
Виконання вимог Закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем допущені протиправні дії щодо не проведення перерахунку позивачу пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи, що позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсії поновлена добровільно чи за рішенням суду.
Пенсія повинна бути нарахована та виплачена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Як видно з матеріалів справи, позивачу поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 р. по 20.05.2017 р. на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року по справі № 160/15344/20. Загальна сума доплати за період з 07.10.2009 р. по 20.05.2017 р. складає 240 407,45 грн. Водночас, відповідач визначив розмір пенсії позивача - 3 120 грн. на місяць, та зазначив, що пенсія позивача масовим перерахункам не підлягає.
В свою чергу, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року по справі № 160/15344/20 не містить будь-яких обмежень та застережень щодо поновлення пенсії лише у певному розмірі та що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
Відповідачем роз'яснено позивачу, що у разі, якщо рішенням суду зобов'язано поновити виплату раніше призначеної пенсії, пенсія поновлюється в розмірі, що склався станом на дату припинення виплати пенсії, якщо інше не передбачено рішенням суду.
Також, Законом № 1058-IV визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, та для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Отже, при поновленні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно визначено, що пенсія не підлягає загальним перерахункам, за наявності визначених законом підстав, що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 07.10.2009 р. відповідно до Закону № 1058-ІV, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, які знаходяться в пенсійній справі.
Суд наголошує, що зобов'язання поновити пенсію позивачу не означає виплату її в тому ж розмірі, в якому припинено цю виплату в певному періоді в минулому чи у мінімальному розмірі. Позивачу, незалежно від місця проживання в Ізраїлі, розмір пенсії, її перерахунок, осучаснення та індексація має проводитися в тому ж самому порядку як громадянам, які проживають в України. В інакшому випадку відповідачем допускатиметься дискримінація права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Подібного правового висновку також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.06.2025 року по справі №580/11000/23.
Стосовно заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити оновлену пенсію позивачу з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст.4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.04.2024 року по справі №560/8194/20, що враховується судом, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів є передчасною, оскільки нарахування та виплати компенсації проводиться у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії. Доказів, що відповідач не здійснить цю виплату позивачу у суду відсутні.
Тому заявлені позовні вимоги в цій частині позивачем не підлягають задоволенню.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046150002737 від 05.03.2023 року стосовно перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплат недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року відповідно до пенсійного законодавства, чинного на 06.10.2024 року, в розмірі поточної пенсії на момент здійснення її виплати за кожний місяць періоду боргу, встановленої в протоколі/розрахунку від 05.03.2023 року, за винятком сплачених сум.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, Україна, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма