04 липня 2025 р.Справа №160/13567/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву представника позивача Жиравецького Тараса Михайловича про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №160/13567/25, -
09 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар-Ком» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС від 25.03.2025;
-визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС від 25.03.2025;
-визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/ СВ-ФС від 25.03.2025;
-визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/ ТД-ФС від 25.03.2025.
Також, 03.07.2025 позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позовну заяву шляхом зупинення дії індивідуальних актів (постанов Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС, №ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС, №ПС/ДН/35799/0002/СВ-ФС, №ПС/ДН/35799/0002/ТД-ФС) та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.06.2025 у таких виконавчих провадженнях №78416232, №78416140, №78411780, №78411693) до набрання рішенням суду законної сили.
Вказана заява згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 03.07.2025 була передана для розгляду судді Сластьон А.О.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ТОВ «МЕДСТАР-КОМ» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС від 25.03.2025, №ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС від 25.03.2025, №ПС/ДН/35799/0002/СВ-ФС від 25.03.2025, №ПС/ДН/35799/0002/ТД-ФС від 25.03.2025 є виконавчими документами, оскарження яких не зупиняє їх дію. Спірні постанови вже звернуті до примусового виконання, підтвердженням чому є відкриті виконавчі провадження №78416232, №78416140, №78411780, №78411693. Примусове виконання оскаржуваних постанов призведе до стягнення з позивача, окрім штрафів в розмірі 360000,00 грн., виконавчого збору в розмірі 36000,00 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 1352,00 грн. Отже, існує реальна загроза неправомірного звернення стягнення на грошові кошти позивача, арешт його майна та інші негативні наслідки, пов'язані з здійсненням виконавчих дій. Позивач надав також докази на підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам. Позивач звертає увагу, що його фінансовий стан та співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення господарської діяльності свідчать, що основна діяльність заявника без вжиття заходів забезпечення позову фактично припиниться і наслідком припинення такої основної діяльності буде завдання позивачу збитків. Крім того, в разі задоволення позовних вимог у цій справі для відновлення прав, свобод та інтересів позивача йому необхідно буде звернутися із 12 (дванадцятьма) заявами про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, а органу державної виконавчої служби України потрібно буде подати стільки ж подань на повернення коштів. Відтак, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154 КАС України, позивач просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії постанов Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС, постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС, постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/СВ-ФС, постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ ДН/35799/0002/ТД-ФС ;
-зупинити стягнення на підставі виконавчих документів Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): Постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення штрафу у розмірі 8000,00 грн від 20.06.2025 року (ВП №78416232), Постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 800,00 грн від 20.06.2025 року (ВП №78416232.), Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 338,00 грн від 20.06.2025 року (ВП №78416232), Постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення штрафу у розмірі 24000,00 грн від 20.06.2025 (ВП № 78416140 ), Постанови про арешт майна боржника від 20.06.2025 (ВП №78416140), Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 338, 00 грн від 20.06.2025 (ВП №78416140 ), Постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 2400,00 грн від 20.06.2025 (ВП №78416140), Постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення штрафу у розмірі 320000,00 грн від 19.06.2025 (ВП №78411780), Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 338,00 грн від 19.06.2025 (ВП №78411780), Постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000, 00 грн від 19.06.2025 (ВП №78411780), Постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення штрафу в розмірі 8000 грн від 19.06.2025 (ВП №78411693), Постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 338, 00 грн від 19.06.2025 року (ВП №78411693), Постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 800, 00 грн від 19.06.2025 (ВП №78411693), Постанови про об'єднання виконавчих проваджень (№78411693, №78411780).
Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.
Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання рішенням законної сили унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов'язані з пред'явленням оскаржуваних постанов до виконання.
Зокрема, у випадку пред'явлення постанов до примусового виконання на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір, мінімальні витрати виконавчого провадження, що обмежить його господарську діяльність та доступ до грошових коштів, наявних на його рахунках.
Як було зазначено судом, позивачем оскаржується в судовому порядку постанова Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС, постанова Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС, постанова Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/СВ-ФС, постанова Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/ТД-ФС.
З огляду на те, що стягнення з позивача суми штрафів може відбутися до ухвалення рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зумовлює примусове виконання постанов про застосування штрафу та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, вчинення державним виконавцем виконавчих дій дійсно може призвести до негативних наслідків для позивача.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваної постанови в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок № 509).
Пунктом 9 Порядку №509 передбачено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Відповідно до абзацу 4 пункту 11 Порядку №509 несплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Отже, Порядок №509 встановлює місячний строк на добровільне виконання рішення органу Держпраці та сплату штрафу, у разі несплати штрафу він підлягає стягненню органами державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відтак, знайшли підтвердження доводи позивача про те, що примусове виконання оскаржуваної постанов про накладення штрафу може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили грошові кошти вже будуть стягнені з позивача, а їх повернення потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.
Також, на думку суду, ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Щодо заявлених позивачем способів забезпечення позовної заяви.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 1) частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.
Також, пунктом 5) ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Судом встановлено, що спірні постанови вже звернуті до примусового виконання, підтвердженням чому є відкриті виконавчі провадження №78416232, №78416140, №78411780, №78411693.
Суд погоджується з тим, що примусове виконання оскаржуваних постанов призведе до стягнення з позивача, окрім штрафів в розмірі 360000,00 грн., виконавчого збору в розмірі 36000,00 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 1352,00 грн. Отже, існує реальна загроза неправомірного звернення стягнення на грошові кошти позивача та інші негативні наслідки, пов'язані із здійсненням виконавчих дій.
Відтак, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову саме у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - оскаржуваних у цій справі постанов у вже відкритих виконавчих провадженнях, що не порушить критеріїв адекватності та співмірності таких заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами.
Також, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.
При цьому, суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення як зупинення стягнення на підставі виконавчих документів (постанов про накладення штрафів) не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв'язку з чим вважає за доцільне частково задовольнити заяву ТОВ "Медстар-Ком" про забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі постанов Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення на позивача штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Натомість, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у спосіб зупинення стягнень на підставі постанов Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з тих підстав, що задоволення судом заяви про забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі оскаржуваних у цій справі постанов виключатиме можливість вчинення виконавцем будь-яких дій у рамках вже відкритих виконавчих проваджень.
Так, відповідно до п.2) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Також, згідно з п.5) ч.3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медстар-Ком"- адвоката Жиравецького Тараса Михайловича про забезпечення адміністративного позову, - задовольнити частково.
2.Зупинити стягнення на підставі виконавчих документів: постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС, постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС, постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ДН/35799/0002/СВ-ФС, постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.03.2025 №ПС/ ДН/35799/0002/ТД-ФС.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
3.Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Медстар-Ком» (Ідентифікаційний код: 42044569, місцезнаходження: 49022, м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, буд. 94А).
4.Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Південно-Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці (ідентифікаційний код: 44729283, місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1).
5. Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 04 липня 2028 року.
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 04.07.2025.
Суддя А.О. Сластьон