04 липня 2025 року Справа 160/19074/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши позовну заяву з доданими документами ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85' 927,84грн.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 20.05.2023 року включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 3'997,55грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 20.05.2023 року включно у загальній сумі 250'513,14грн. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Приписами п.2 ч.5 ст.160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.160 КАС України, а саме: в порушення п.2 ч.5 цієї статті, у позовній заяві не зазначено адрес електронної пошти позивача та відповідача, оскільки це обов'язковий реквізит позовної заяви.
Також, порушуючи норми п.2 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (суддівської винагороди).
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
При цьому, Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже строк звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року становить 3 місяці.
При цьому строк звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 18.07.2022 року включно не пропущено позивачем, оскільки фактично до таких позовних вимог не підлягає застосуванню строк звернення до суду.
В свою чергу дана позовна заява була направлена до суду 27.06.2025 року, тобто зі спливом встановленого строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
Позивач у позові вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція ч.2 ст.233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строку, та строк звернення до суду підлягає поновленню.
Враховуючи викладене, суд повторно звертає увагу позивача, що строк звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 18.07.2022 року включно не пропущено позивачем, оскільки фактично до таких позовних вимог не підлягає застосуванню строк звернення до суду.
В свою чергу в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року позивачем пропущено строк звернення до суду.
Отже доводи позивача, що до вказаних правовідносин не застосовується строк звернення до суду є необґрунтованими, при цьому інших доводів щодо поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено.
При цьому, суд враховує, що згідно ч.6. ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд звертає увагу, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.
За викладених обставин, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви з урахуванням ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення визначених в описовій частині даної ухвали недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі усунення визначених вище недоліків позовної заяви, позивач зобов'язаний, відповідно до ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України, надати письмову заяву про отримання кореспонденції суду на зазначену ним у позові електронну адресу, або визначити іншу електронну адресу для листування.
Копію ухвали надіслати:
- позивачу за адресою: 49069, м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, 147.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Луговська