04 липня 2025 рокуСправа №160/8956/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.01.2025 року № 047350007977 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.01.2025 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.01.2025 року звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.01.2025 р. № 047350007977 було відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю страхового стажу заявниці - 30 років. З підставами відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника, позивач не погоджуюсь, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що під час опрацювання заяви позивача про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника, органом Пенсійного фонду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. Страховий стаж померлого годувальника - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підрахунками органу Пенсійного фонду склав 46 років 11 місяців 12 днів. До страхового стажу позивача згідно наданих нею документів зараховано усі періоди її трудової та іншої діяльності, що підлягають до його зарахування. Разом з тим, страховий стаж позивача за підрахунками органу Пенсійного фонду слав 12 років 9 місяців із необхідних 30 років. Позивачем з заявою про призначення пенсії не надано свідоцтва про народження дітей, не надано документів, що підтверджують, що позивач перебувала на утриманні померлого годувальника, а також документів, що підтверджують, що позивач не вступала у шлюб після смерті годувальника. Отже, наявність, у даному випадку, необхідного страхового стажу у позивача нерозривно пов'язана з правом на отримання нею пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Разом з тим, необхідний страховий стаж у позивача для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України №1058-ІV, відсутній, а тому, відповідно, вона не має права на призначення такої пенсії. Відтак, органом Пенсійного фонду прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року залучено в якості другого відповідача по справі №160/8956/25 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Станом на час звернення за призначенням пенсії 10.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 61 рік. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058, при цьому право на призначення пенсії за віком обумовлене не лише досягненням відповідного віку, а й наявністю відповідного страхового стажу, так зокрема, частиною першою зазначеної статті встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки. Необхідний страховий стаж становить 30 років. Зазначено, що законодавець чітко пов'язує виникнення права на призначення пенсії за віком з досягненням певного віку та наявністю певного страхового стажу, відтак пенсійний вік необхідно рахувати в розумінні статті 26 Закону № 1058. Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 12 років 09 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058. До страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи, відповідно до наданих документів. В матеріалах пенсійної справи відсутня інформація, чи перебувала позивач на утриманні померлого годувальника та чи не вступала у шлюб після його смерті. З урахуванням вищевикладеного, позивачка не є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
10.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Заяву ОСОБА_1 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Вінницькій області.
Рішенням Головного управління ПФУ в Вінницькій області №047350007977 від 17.01.2025 про відмову у призначенні пенсії, відмолено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, в рішенні Головного управління ПФУ в Вінницькій області №047350007977 від 17.01.2025 зазначено зокрема наступне.
Згідно абз.2 п.1 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема дружина померлого, яка була на його утриманні має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратила джерело засобів до існування.
Згідно п.2 ст.36 непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема дружина, якщо вона є особою з інвалідністю або досягла віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону.
Відповідно до ст.26 Закону пенсійний віку заявниці 61 рік.
Необхідний страховий стаж становить 30 років.
Страховий стаж заявниці становить 12 років 9 місяців.
Страховий стаж померлого годувальника 46 років 11 місяців 12 днів.
До страхового стажу заявниці зараховано всі періоди роботи згідно наданих документів.
Свідоцтва про народження дітей не надано.
Відсутня інформація чи перебувала заявниця на утриманні померлого годувальника та чи не вступала у шлюб після його смерті.
Висновок відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю у заявниці необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, відповідно до ст. 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі Інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин. - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з абз.3 ч.1ст.36, п.1 ч.2 Закону №1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Пунктом 3 частини 2Закону №1058-IV визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.38 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що необхідною умовою для призначення особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення факту непрацездатності такої особи.
Статтею 36 Закону України №1058-IV визначено поняття непрацездатної особи. Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ст. 26 Закону України №1058-IV пенсійний вік становить 60 років.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника вона досягла пенсійного віку, а отже набула статусу непрацездатності, а відтак мала право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV не ставить в залежність виникнення права дружини на отримання пенсії по втраті годувальника за її померлого чоловіка від наявного страхового стажу заявника за умови отримання нею пенсії за віком або ж після досягнення останньою пенсійного віку.
Підстави та вимоги для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника чітко визначено законодавством України, в тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який не містить вимог щодо наявності у заявника будь-якого страхового стажу, у зв'язку з чим жодних перешкод для призначення вказаної пенсії позивачу, судом не встановлено, оскільки на день із зверненням до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 вже досягла пенсійного віку (61 рік).
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України №1058-IV спростовуються нормами ст.26 та 38 Закону України №1058-IV, якими визначено, що підставою для відношення члена сім'ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття, як страховий стаж є обов'язковою умовою стосовно годувальника, який помер, що закріплено у ст.36 Закону України №1058-IV.
Відповідно до положень ч.3 ст.36 Закону України №1058-IV, ОСОБА_1 вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка ОСОБА_2 , відтак має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення від 17.01.2025 року №047350007977 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.
За таких умов, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.01.2025 р.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Суд зазначає, що до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.
Також на даному етапі зазначена вимога позивача є передчасною.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019р. по справі №804/3646/18.
З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025 року про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно, на користь позивача сплачену ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн. (по 242,24 грн. з кожного).
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), будинок, 22), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.01.2025 року № 047350007977 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025 року про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), будинок, 22) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 242,24 грн. (двісті сорок дві гривні 24 копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 242,24 грн. (двісті сорок дві гривні 24 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова