30 червня 2025 рокуСправа №160/10788/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 24.12.2015 року по 09.12.2022 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.12.2015 року по 28.02.2018 року виплаченої 09.12.2022 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі №160/17641/21.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 24.12.2015 року по 09.12.2022 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.12.2015 року по 28.02.2018 року виплаченої 09.12.2022 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі №160/17641/21.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 13.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.05.2021 року виплаченої 13.03.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №160/20796/22.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 13.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.05.2021 року виплаченої 13.03.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №160/20796/22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 24.12.2015 року по 17.05.2021 року позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 17.05.2021 року №105 позивача 17.05.2021 року звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту. Проте позивачу при виключенні зі списків особового складу було виплачено грошове забезпечення не у повному обсязі. У зв'язку з цим позивач 12.07.2021 року звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити всю наявну заборгованість. Відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви позивача. 13.03.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року у справі №160/20796/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення 4057,33 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 17.05.2021 року включно у загальній сумі 154057,47 грн., що підтверджується банківською випискою. Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 24.12.2015 року по 09.12.2022 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.12.2015 року по 28.02.2018 року виплаченої 09.12.2022 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі №160/17641/21 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 24.12.2015 року по 09.12.2022 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.12.2015 року по 28.02.2018 року виплаченої 09.12.2022 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі №160/17641/21 - повернуто позивачеві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 в іншій частині позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що командування військової частини НОМЕР_1 , керуючись положеннями КАС України, як відповідач по справі, наполягає на тому, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, крім того останній не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. Основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17. З огляду на вищевказане вимоги Позивача не підлягають задоволенню .
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 28.06.2025, що припадає на вихідний день (субота), у зв'язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 30.06.2025р.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2021 №105 сержанта ОСОБА_1 звільнено у запас.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №160/20796/22 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, а саме вирішено:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 17.05.2021 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4057,33 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 17.05.2021 включно, в сумі 156403,52 грн. відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів".
Рішення набрало законної сили 27.06.2024 року.
Відповідно до виписки по картковому рахунку 13.03.2025 позивачу здійснено зарахування індексації грошового забезпечення в сумі 154057,47 грн. на виконання рішення суду №160/20796/22.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів на суму виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.03.2025, звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Статтею 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Відповідно до статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.
Крім того, Судова палата виснувала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що індексація грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №160/20796/22 в сумі 154057,47 грн. була нарахована та виплачена позивачу 13.03.2025 (виписка по картковому рахунку).
Сторонами не заперечено такі обставини.
При цьому, відповідачем не спростовано факту ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у тому ж місяці, в якому здійснена відповідна виплата, тобто у березні 2025 року.
Суд звертає увагу, обмеженість бюджетного фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування компенсації втрати доходів , що є предметом спору у цій справі.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 13.03.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №160/20796/22, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 13.03.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №160/20796/22, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.03.2018 року по 13.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.05.2021 року, виплаченої 13.03.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №160/20796/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.03.2018 року по 13.03.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.05.2021 року, виплаченої 13.03.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №160/20796/22.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова