про відмову в забезпеченні доказів
04 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7228/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
30 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребування у ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Військової частини НОМЕР_1 копії наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; копії направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 01 березня 2025 року орієнтовно о 08:00 в м. Горохові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було незаконно позбавлено свободи шляхом викрадення з боку працівників ТЦК та СП; пред'явити свої службові документи, виписати повістку дані особи відмовились. ОСОБА_1 вказує, що військово-лікарською комісією, медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 , він був визнаний придатним до військової служби за результатами сфабрикованого медичного огляду, якого не проходив.
У зв'язку із цим адвокат Гнатенка М.В. зверталася з відповідними запитами про отримання копій документів (наказів, направлень, рішень) задля подальшого оскарження таких незаконних документів в судовому порядку. Однак, такі запити залишилися без відповіді. На думку заявника обставинами, які свідчать про ризики витрати або ускладнення отримання витребовуваних доказів є незрозумілі дії і повідомлення з боку відповідачів - то повідомлення, що відповідні докази у них відсутні, то надання якихось доказів, про відсутність яких повідомлялося.
ОСОБА_1 має намір подати позовну заяву до відповідачів про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, скасування оскаржуваних рішень/наказів, а витребувані документи є необхідними для формування позову. Стверджує, що позовна заява буде подана ним до суду в належний 10-денний строк з моменту отримання витребуваних документів.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів призначено до розгляду в судовому засіданні на 10:00 04 липня 2025 року.
У судове засідання учасники не прибули, про дату, час і місце розгляду заяви були належним чином повідомлені. 03 липня 2025 року від заявника ОСОБА_1 та представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли заяви про проведення засідання без їх участі (а.с.17, 21).
Відповідно до положень частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України розгляд заяви проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Частиною другою статті 114 КАС України передбачено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
У статті 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Наведена правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18 та від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положеннями пункту 5 частини першої статті 116 КАС України встановлено, що у заяві про забезпечення доказів зазначаються обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що в заяві про забезпечення доказів необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або утрудненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів та відрізняють заяву про забезпечення доказів від звичайного клопотання про витребування доказів.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення доказів, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, покладається саме на заявника.
В обґрунтування необхідності забезпечення доказів заявник покликається на те, що адвокатські запити щодо надання документів (наказів, направлень, рішень) залишилися без відповіді, копій документів не надано.
На переконання суду, вказані заявником обставини не є підставами, визначеними частиною першою статті 114 КАС України, за наявності яких вживаються заходи із забезпечення доказів.
Суд зауважує, що процесуальна дія, передбачена приписами статей 114-117 КАС України, покликана на збереження засобів доказування та не може використовуватись представниками сторін з метою отримання інформації.
Так, заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому. Також суд зауважує, що заявником не додано доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитами про надання копій документів.
Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу заявника ОСОБА_1 03 липня 2025 року направлено витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 березня 2025 року №75 «Про призов військовозобов'язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації» та довідку військово-лікарської комісії від 03 березня 2025 року №51/1235 (а.с.23-24).
Відповідно до частини п'ятої статті 117 КАС України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою, непідтвердженою жодними належними та допустимими доказами, а тому у забезпеченні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 114, 115, 242, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В. Л. Шепелюк