03 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3723/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу»; зобов'язання перевести з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах, на підставі довідок Волинської митниці №7.3-22/46/25 від 18.02.2025, №7.3-22/46/26 від 18.02.2025 та №7.3-22/46/27 від 18.02.2025 з часу звернення за призначенням такої пенсії, а саме з 21.02.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
21.02.2025 позивач звернулась до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон №889-VIII), як державному службовцю, який на день набуття чинності даного закону мав стаж державної служби понад 20 років.
За принципом екстериторіальності вищезазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та рішенням №032750000927 від 28.02.2025 було відмовлено в переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». У своєму рішенні відповідач аргументував свою відмову тим, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, так як періоди роботи позивача, під час яких їй було присвоєно персональні та спеціальні звання не зараховуються до стажу державної служби.
З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, вважає його неправомірним, оскільки законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.37).
В поданому до суду відзиві від 24.04.2025 представник ГУ ПФУ в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції вказує, що за результатами розгляду документів доданих до заяви стаж державної служби становить 8 років 4 місяці 8 днів (зараховані періоди роботи з 10.09.1991-05.06.1994, 01.04.1997-30.06.1999, 01.07.1999- 12.11.2002). До стажу державної служби не зараховано період роботи з 13.11.2002, оскільки в зазначений період були присвоєні персональні та спеціальні звання.
Зазначає, що період перебування посадових осіб в органах митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно трудової книжки заявник працював в митних органах, органах державної фіскальної служби.
Зважаючи на те, що посадовим особам контрольних органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, для призначення пенсії за нормами Закону № 889 підстав немає. За таких обставин цей період роботи можливо зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, за умови підтвердження інформації щодо присвоєння рангу державного службовця та виплати надбавки за ранг.
Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01.01.2024 відповідно змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 14.09.2016 №622 теж не створюють правових підстав для перерахунку пенсії позивача за Законом №889-VIII.
Позовна вимога щодо обчислення розміру пенсії з врахуванням довідок, виданих 18.02.2025, є такою, що не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
Крім того, оскільки позивачем у цій справі не надано детального опису робіт (наданих послуг), Головне управління позбавлене можливості оцінити співмірність витрат, їх реальність та необхідність, просить відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову (а.с.40-51).
У відповіді на відзив від 01.05.2025 представник позивача вважає доводи відповідача безпідставними та просить позов задовольнити (а.с.81-86).
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-12) перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
21.02.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон №889-VIII), як державному службовцю, який на день набуття чинності даного закону мав стаж державної служби понад 20 років (а.с.53).
За принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №032750000927 від 28.02.2025, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016.
У спірному рішенні вказано, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 - ХІІ, є встановлення згідно з посадою, яка обіймається, відповідного рангу.
За результатами розгляду документів доданих до заяви стаж державної служби становить 8 років 4 місяці 8 днів (зараховані періоди роботи з 10.09.1991-05.06.1994, 01.04.1997-30.06.1999, 01.07.1999- 12.11.2002). До стажу державної служби не зараховано період роботи з 13.11.2002, оскільки в зазначений період були присвоєні персональні та спеціальні звання (а.с.14-15).
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 від 17.08.1987 позивача 10.09.1991 призначено інженером Волинської митниці (наказ №280-к від 11.09.1991), а 07.06.1995 прийнято присягу державного службовця (а.с.17).
У рішенні ГУ ПФУ в Одеській області від 28.02.2025 вказано, що до стажу державної служби зараховані періоди роботи з 10.09.1991-05.06.1994, 01.04.1997-30.06.1999, 01.07.1999- 12.11.2002, спірним є період роботи позивача з 13.11.2002.
Довідкою Волинської митниці Державної митної служби України від 18.02.2025 №7.3-12/48-22 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала з 10.09.1991 по даний час у Ягодинській та Волинській митницях (зворот а.с.68). Такий період роботи позивача підтверджується також її трудовою книжкою НОМЕР_1 від 17.08.1987 (а.с.16-26).
За період роботи в митних органах позивачу присвоювались спеціальні звання, зокрема: - 06.06.1994 року - Інспектор митної служби ІІ рангу; - 13.08.1996 року - Інспектор митної служби І рангу; - 13.11.2002 року - Радник митної служби ІІІ рангу; - 01.04.2004 року - Інспектор митної служби ІІІ рангу; - 25.06.2005 року - Інспектор митної служби ІІ рангу; - 16.09.2005 року - Інспектор митної служби І рангу; - 08.11.2005 року - Радник митної служби ІІІ рангу; - 01.06.2013 року - 12 ранг державного службовця; - 31.12.2013 року - Радник податкової та митної справи ІІІ рангу; - 10.12.2019 року - 6 ранг державного службовця; - 01.07.2020 року - Радник митної служби ІІІ рангу (а.с.16-26).
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №032750000927 від 28.02.2025 про відмову в призначенні пенсії позивач за захистом свої прав звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV, встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Із змісту наведених правових норм Закону №1058-IV, вбачається:
- право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку;
- в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника;
- особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором;
- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду;
- розрахунок розміру пенсійних виплат згідно із пенсією на яку було переведено особу за її заявою проводиться тільки із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до статті 90 цього Закону, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.
Згідно п. 8 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
При цьому, стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016 року).
Згідно п. 5 постанови від 03.05.1994 №283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії
Відповідно до п. 1 Порядку обчислення стажу державної служби №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до п. 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Частиною 17 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, згаданим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно з частиною 1 статті 413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 588 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», передбачались і у редакціях Митного кодексу України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України у редакції Закону №1970-XII).
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМ України №501 від 17.06.2020).
Згідно п. 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами п. 3 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №889 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, які діють з 01.05.2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працювала з 10.09.1991 по даний час у Ягодинській та Волинській митницях. Окрім цього, трудовою книжкою позивача підтверджується, що 07.06.1995 позивачем була прийнята присяга державного службовця. Надалі позивачу присвоювались спеціальні звання, зокрема: 06.06.1994 - Інспектор митної служби ІІ рангу; 13.08.1996 - Інспектор митної служби І рангу; 13.11.2002 - Радник митної служби ІІІ рангу; 01.04.2004 - Інспектор митної служби ІІІ рангу; 25.06.2005 - Інспектор митної служби ІІ рангу; 16.09.2005 - Інспектор митної служби І рангу; 08.11.2005- Радник митної служби ІІІ рангу; 01.06.2013 - 12 ранг державного службовця; 31.12.2013 - Радник податкової та митної справи ІІІ рангу; 10.12.2019 року - 6 ранг державного службовця; 01.07.2020 - Радник митної служби ІІІ рангу (а.с.16-26).
Однак судом встановлено, що ГУ ПФУ в Одеській області в спірному рішенні не зарахувало період роботи позивача з 13.11.2002 у зв'язку з тим, що у зазначений період були присвоєні персональні та спеціальні звання.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи те, що позивач з 13.11.2002 по теперішній час працює в органах митної служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, а також те, що вона одержував заробітну плату за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування відповідних внесків до спеціальних фондів державного бюджету, вищезгаданий період роботи (служби) позивача підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Судом зазначалося вище, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
На день звернення до відповідача позивач досягла 64 роки, тобто пенсійного віку, що відповідає приписам статті 26 Закону №1058-IV.
Суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ 01.05.2016, становив більше 20 років, при цьому позивач працював на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом №889-VIII та мала страховий стаж у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити переведення, з урахуванням довідок Волинської митниці №7.3-22/46/25 від 18.02.2025, №7.3-22/46/26 від 18.02.2025 та №7.3-22/46/27 від 18.02.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), суд зазначає таке.
Обов'язок нарахувати та виплатити позивачу пенсію за наявності законних підстав покладається на відповідача.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити переведення, з урахуванням довідок Волинської митниці №7.3-22/46/25 від 18.02.2025, №7.3-22/46/26 від 18.02.2025 та №7.3-22/46/27 від 18.02.2025 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, при цьому, саме переведення на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII відповідачем не здійснено, тому підстави для та виплати даної пенсії з визначенням їх розміру відповідно до вищезазначених довідок відсутні.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Суд дійшов висновку, що питання про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням довідок Волинської митниці №7.3-22/46/25 від 18.02.2025, №7.3-22/46/26 від 18.02.2025 та №7.3-22/46/27 від 18.02.2025 є передчасним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №032750000927 від 28.02.2025 про відмову у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати відповідача перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 13.11.2002, з 21.02.2025 (з часу звернення із заявою).
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 968, 96 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 09.04.2025 (а.с.8).
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10 200,00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до клопотання про долучення доказів понесених судових витрат надано: ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1360357 від 04.04.2025, договір про надання правової допомоги №АОЮ232/25 від 10.03.2025, акт №1 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.04.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 04.04.2025 (а.с.9, 31-34).
Відповідно до акту №1 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.04.2025 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 04.04.2025 ОСОБА_1 АО «Кодекс» було надано послуги на загальну суму 10 200,00 грн., зокрема: аналіз наявних у позивача доказів (документів), збір інформації, аналіз отриманих даних - 1 200,00 грн., опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між сторонами, аналіз судової практики формування та узгодження правової позиції по веденню справи - 3 600,00 грн., підготовка проекту позовної заяви - 5 400,00 грн.
Разом з тим, всупереч КАС України суду не надано доказів на підтвердження оплати позивачем послуг.
З урахування зазначеного, на переконання суду, позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у цій справі в заявленому розмірі 10 200,00 грн, а тому зазначені витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» №032750000927 від 28.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 21.02.2025 перевести ОСОБА_1 із пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши періоди роботи на посадах в митних органах з 13.11.2002.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, місто Одеса, вулиця Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя А.Я. Ксензюк