03 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8841/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позов у цій справі задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №230/96-ВР); зобов'язання здійснити ОСОБА_1 з 20 лютого 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум).
24 червня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у цій справі щодо нарахування пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ та її виплати з 01 березня 2024 року, виходячи із розрахункової величини - мінімальної пенсії за віком станом на 01 січня 2023 року, а не мінімальної пенсії за віком, встановленої на 01 січня відповідного календарного року, та без врахування зміни розміру протягом року згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Заява обґрунтована тим, що на думку заявника, виконуючи рішення суду у цій справі, відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунок пенсії із врахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік виплати пенсії.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року розгляд заяви призначено у порядку письмового провадження (а.с.97).
Відповідач (боржник) заперечив задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України (а.с.69-70), вказавши, що на виконання рішення суду від 30 вересня 2024 року у справі №140/8841/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області з 20 лютого 2024 року позивачу проведено перерахунок пенсії, розмір якої обчислено з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ “Про державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн; розмір пенсії заявника становить 19332,76 грн, доплата за період з лютого 2024 року по березень 2025 року - 127461,54 грн буде виплачена у порядку, встановленому чинним законодавством.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновків, що зазначену заяву необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Нормами частин першої, другої статті 370 КАС України також установлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Частинами першою, четвертою - шостою статті 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Наведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Судом встановлено, що у цій справі рішенням суду від 30 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 19 березня 2025 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 20 лютого 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум).
Для примусового виконання рішення суду 24 квітня 2025 року було видано виконавчий лист №2785/2025р., який перебуває на цей час на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (постанова про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2025 року ВП №78108423) (а.с.90).
Вирішуючи спір по суті, у судовому рішенні у справі №140/8841/24 суд зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Як видно з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №907080114390 від 25 березня 2025 року (а.с.105), перерахований ОСОБА_1 (як особі з інвалідністю 2 групи) розмір пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, - вісім мінімальних пенсій за віком з 02 січня 2024 року становить 16744,00 грн.
За приписами частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 15 липня 1999 року №966-XIV “Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Отже, на виконання судового рішення відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн.
Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 8 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01 січня 2024 року, проводиться з 01 березня 2024 року разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Тобто, нарахування позивачу пенсії у розмірі 16744,00 грн - із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн (2093,00 х 8) до 01 березня 2024 року є правомірним.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування пенсії - 16744,00 грн із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн і після 01 березня 2024 року, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, адже після 01 березня 2024 року з урахуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн.
Проте, виконуючи рішення суду у цій справі, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправно не здійснює нарахування пенсії позивачу відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний календарний рік такої виплати, обмежуючи таке нарахування та застосовуючи розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року.
Оскільки рішення суду у цій справі в частині здійснення нарахування та виплати позивачу пенсії боржником протиправно не виконується у повному обсязі, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій боржника, вчинених на виконання рішення суду у цій справі, щодо обмеження позивачу з 01 березня 2024 року нарахування та виплати пенсії згідно зі статтею 54 Закону №796-ХІІ, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум, встановлений законом станом на 01 січня 2023 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Крім того, у порядку частин першої, п'ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов'язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.
З огляду на викладене заява про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 248, 249, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №140/8841/24 щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 березня 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом станом на 01 січня 2023 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік нарахування та виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код 13358826) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №140/8841/24 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 березня 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ж.В. Каленюк