03 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3553/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
адвокат Полетило Павло Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - Військова частина НОМЕР_1 , відповідач) у якому просив:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 02.08.2024;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , починаючи з 02.08.2024, виплату належного грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.08.2024 позивачку повідомлено, що її батько зник безвісти 02.08.2024 під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації в районі н.п. Іванівна Покровського району Донецької області.
Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2024 №282 наказано уважати таким, що захоплені в полон, в тому числі, ОСОБА_2 , який вважався безвісно зниклим. Потрапив у полон під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації в районі н.п. Іванівна Покровського району Донецької області.
Як зазначає представник позивачки, 20.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька, проте жодної відповіді на вказану заяву вона не отримала. Лише у відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив про необхідність доопрацювання пакету документів (у зв'язку із поданням їх не у повному обсязі).
Вказує, що 10.02.2025 позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою. Про виплату грошового забезпечення. У відповіді на адвокатський запит від 27.02.2025 відповідач вказав, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 встановлено відсутність документів на підтвердження того, що її законним представником є військовослужбовець ОСОБА_2 .
Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними.
Стверджує, що відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, має право на отримання грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька ОСОБА_2 , як повнолітня дитина, що проживала разом з ним.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Про розгляд даної справи судом відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 09.04.202 (а.с.33).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, закріплених у статті 129 Конституції України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає, що ним створені належні умови учасникам судового процесу для реалізації прав, передбачених КАС України для висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6).
Мати позивачки - ОСОБА_3 , яка була дружиною ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Романівської сільської ради Луцького району Волинської області (а.с.5).
ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно із сповіщення сім'ї №7844 від 09.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 сповістив позивачку, що її батько, старший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 02.08.2024 під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації в районі н.п. Іванівка Покровського р-ну Донецької області (а.с.10).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії №282 від 06.09.2024 (по строковій частині) наказано вважати старшого сержанта ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира частини, який вважався безвісно зниклим, таким, що потрапив у полон 02.08.2024 під час бойових дій в районі с. Іванівка Покровського р-ну Донецької області (а.с.11).
Заявою від 20.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до командування Військової частини НОМЕР_1 із проханням провести виплату їй грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня його потрапляння у полон - 02.08.2024 (а.с.14-15).
Адвокат Полетило П.С. звернувся до т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із адвокатським запитом від 16.03.2025 у якому просив відповідача повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.12.2024 про виплату грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - старшого сержанта ОСОБА_2 (а.с.17-18).
Листом №50/28/10/4/2-776 від 25.01.2025 т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 вказав, що за результатами розгляду військовою частиною документів позивачки останню повідомлено про необхідність доопрацювання пакету документів у зв'язку із поданням не в повному обсязі (не надано доказів щодо спільного проживання заявниці із полоненим військовослужбовцем або перебування на його утриманні) (а.с.19-20).
10.02.2025 позивачка звернулася до відповідача із повторною заявою про виплату грошового забезпечення до якої як на підтвердження обставин спільного проживання разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 просила врахувати сповіщення сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_2 №331 та дані з особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 про те, за якою адресою і з ким останній проживав. Додатково факт проживання підтверджено також нотаріальною заявою ОСОБА_4 від 10.02.2025 (а.с.21-23).
У відповідь на адвокатський запит представника позивачки, Військовою частиною НОМЕР_1 у листі за вих №50/28/10/2-Ф-2-Аз від 12.03.2025 повідомлено, що відповідь на заяву щодо виплаті доньці полоненого ОСОБА_2 його грошового забезпечення надіслано на адресу: АДРЕСА_2 . З посиланням на норми Закону України №3995-ІХ зазначено, що розглянувши матеріали, додані до заяви ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення, встановлено відсутність документів на підтвердження, що її законним представником є військовослужбовець ОСОБА_2 (а.с.25-26).
Вважаючи дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті грошового забезпечення її батька, який потрапив у полон, протиправною, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносин, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону №2232-XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною шостою статті 9 Закону №2011-XII (у редакції на момент звернення позивачки із первісною заявою про виплату грошового забезпечення від 20.12.2024) встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
20.11.2024 офіційним виданням Верховної Ради України Голос України опубліковано Закон України №3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», який вступив в дію 01.02.2025.
Так, згідно із частини шостої статті 9 Закону №2011-XII у діючій наразі редакції, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи той факт, що згідно із наказу відповідача №282 від 06.09.2024 (по строковій частині) наказано вважати старшого сержанта ОСОБА_2 таким, що потрапив у полон 02.08.2024, суд приходить висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ, що були чинні на дату визнання військовослужбовця таким, що потрапив у полон.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Так, Порядком №884 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 7 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Аналіз норм частини шостої статті 9 Закону №2011 та пункту 7 Порядку №884 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним.
Як встановлено судом вище позивачка є рідною дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6).
Мати позивачки - ОСОБА_3 , яка була дружиною ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Романівської сільської ради Луцького району Волинської області (а.с.5).
ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №282 від 06.09.2024 (по строковій частині) наказано вважати старшого сержанта ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира частини, який вважався безвісно зниклим, таким, що потрапив у полон 02.08.2024 під час бойових дій в районі с. Іванівка Покровського р-ну Донецької області (а.с.11).
Заявою від 20.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до командування Військової частини НОМЕР_1 із проханням провести виплату їй грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня його потрапляння у полон - 02.08.2024 (а.с.14-15).
Відповідно до вимог п. 5, 6 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Разом з тим, наведеними вище положеннями пункту 5 Порядку №884 передбачено, що командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що за результатом розгляду заяви щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який потрапив у полон, передбачено прийняття командиром військової частини відповідного рішення. При цьому, у разі прийняття рішення про відмову у такій виплаті, командир військової частини має обов'язково зазначити у цьому рішенні підстави для такої відмови.
Перелік підстав для відмови у виплаті грошового забезпечення членам сім'ї військовослужбовця, який, зник безвісти, наведений у пункті 5 Порядку №844, є вичерпним.
Судом встановлено, що листом №50/28/10/4/2-776 від 25.01.2025 відповідач повідомив представника позивачки, що за результатами розгляду військовою частиною документів, останню повідомлено про необхідність доопрацювання пакету документів у зв'язку із поданням їх не в повному обсязі (не надано документів на підтвердження спільного проживання із полоненим військовослужбовцем або перебування на його утриманні).
10.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із повторною заявою про виплату грошового забезпечення до якої як на підтвердження обставин спільного проживання разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 просила врахувати сповіщення сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_2 №331 та дані з особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 про те, за якою адресою і з ким останній проживав. Додатково факт проживання підтверджено також нотаріальною заявою ОСОБА_4 від 10.02.2025 (а.с.21-23).
У листі за вих №50/28/10/2-Ф-2-Аз від 12.03.2025 (адресованому представнику позивачки) та листі №50/28/10/4/2-90-1570 від 25.02.2025 (адресований ОСОБА_1 ) відповідачем, як єдина підстава для відмови у прийнятті рішення щодо виплати позивачці грошового забезпечення її батька, взятого у полон, зазначено те, що до заяви ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення, не надано документів в підтвердження того, що її законним представником є військовослужбовець ОСОБА_2 . При цьому, як нормативна підстава такого висновку вказано Закон №3995-ІХ.
Як зазначено судом вище, згідно із наказу відповідача №282 від 06.09.2024 (по строковій частині) старшого сержанта ОСОБА_2 слід вважати таким, що потрапив у полон 02.08.2024.
Відповідно до положень пункту 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон.
Згідно з висновками Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на вказане суд приходить висновку, що положення Закону України №3995-ІХ не поширюються на спірні правовідносини, оскільки право на отримання грошового забезпечення позивачка набула та вчинили дії на його отримання до моменту набрання чинності Законом №3995-ІХ.
Відповідно до норм пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ, чинного на дату визнання ОСОБА_2 таким, що потрапив у полон, право на отримання грошового забезпечення повнолітня дитина набувала у випадку відсутні іншого члена подружжя військовослужбовця та підтвердження факту проживання такої повнолітньої дитини разом із військовослужбовцем.
Як встановлено судом, мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Разом із повторною заявою на отримання грошового забезпечення від 10.02.2025 позивачка подала докази на підтвердження проживання разом із рідним батьком.
Жодних зауважень чи заперечень щодо наданих на підтвердження факту спільного проживання документів відповідач у листі №50/28/10/4/2-90-1570 від 25.02.2025 не зазначив.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що позбавлення сім'ї військовослужбовця виплати грошового забезпечення до повного з'ясування обставин захоплення у полон, суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови у виплаті позивачці суми грошового забезпечення її батька.
З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - старшого сержанта ОСОБА_2 , починаючи з 02.08.2024, та зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачці належного грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн (а.с.4).
Таким чином, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 02.08.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 належного грошового забезпечення у зв'язку із потраплянням у полон її батька - старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 02.08.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 03 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Н. В. Стецик