02 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2652/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.02.2025 №907510148222 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII; зобов'язання здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення (13.02.2025), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого само врядування з 29.03.1986 по 20.11.2020 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, ви даних виконавчим комітетом Нововолинської міської ради від 10.02.2025 за №06-14/01 та №06-14/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по віку згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV). Позивач 13.02.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Нововолинської міської ради від 10.02.2025 за №06-14/01 та №06-14/2.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV за принципом екстериторіальності його документи для призначення пенсії були надіслані на розгляд до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яким прийнято рішення від 20.02.2025 №907510148222 про відмову у призначенні пенсії державного службовця, у зв'язку з тим, що за матеріалами пенсійної справи стаж на посадах віднесених до посад державної служби становить 15 років 03 місяці 05 днів (зараховано період роботи з 29.03.1986 по 03.07.2001). У зв'язку із відсутністю 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII, право на пенсію за віком відповідно до Закону №889 відсутнє.
Позивач вважає рішення відповідача щодо відмови у здійсненні переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» та дії щодо не зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 29.03.1986 по 20.11.2020 протиправними та такими, що порушують його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по віку згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 13.02.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII (а.с.8), надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням, в тому числі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Нововолинської міської ради від 10.02.2025 за №06-14/01 та №06-14/2 (а.с.9-16).
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яким прийнято рішення від 20.02.2025 №907510148222 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII. У вказаному рішенні зазначено, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон №2493-III, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723 “Про державну службу» до 04.07.2001, тобто до набрання чинності Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Враховуючи наведене, періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, відповідно і не враховується заробітна плата за період роботи в органах місцевого самоврядування. Відповідно до наявних документів електронної пенсійної справи до стажу державної служби ОСОБА_1 зараховано період роботи з 29.03.1986 по 03.07.2001 та становить 15 років 03 місяці 05 днів.
У зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII, право на пенсію за віком відповідно до Закону №889 відсутнє (а.с.7).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058), який набрав чинності 01.01.2004.
Згідно зі ст.1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення», Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначений Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889), який набрав чинності 01.05.2016.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктом 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, з наведеного слідує, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Із рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 20.02.2025 №907510148222 слідує, що фактичною підставою для відмови позивачу у переході з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII є відсутність у нього необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачу до стажу державної служби зараховано період роботи з 29.03.1986 по 03.07.2001, що становить 15 років 03 місяці 05 днів.
З такими твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до записів трудової книжки позивача виданої 03.01.1974 вбачається, що ОСОБА_1 з 29.03.1986 по 20.11.2020 працював заступником голови Нововолинської міської ради та міським головою. В період роботи прийняв присягу держаного службовця (03.05.1994) та йому присвоювались ранги державного службовця (а.с. 12-14).
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ, на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначені класифікація посад державних службовців з першої по сьому категорію, інших прирівняних до них посад, не перелічених у цій статті, та передбачено, що віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
В пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 8 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в цьому випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) та додатком до нього (діяли до 01.05.2016), за змістом пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно зі статтею 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
Згідно із записами трудової книжки від 03.01.1974 ОСОБА_1 з 29.03.1986 по 20.11.2020 працював в органі місцевого самоврядування. З урахуванням вказаного періоду, стаж роботи позивача на державній службі станом на 01.05.2016 становить понад 20 років.
У зв'язку з чим висновок відповідача стосовно того, що періоди роботи посадових осіб в органах місцевого самоврядування після 03.07.2001 по 30.04.2016 не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є неправильним, оскільки суперечать нормам діючого законодавства.
Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 29.03.1986 по 30.04.2016 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Хмельницькій області не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 30.04.2016 та відмови у зв'язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії, а в позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ (а саме, досягнення віку, наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У спірному випадку у позивача право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 13.02.2025.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення щодо відмови позивачу в переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», а тому суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в цій частині необхідно задовольнити повністю.
Що стосується зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 01.05.2016 по 20.11.2020, то вказані вимоги до задоволення не підлягають, враховуючи наступне.
Як вже зазначав суд вище, пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII визначено умови за яких призначаються пенсії державним службовцям.
Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622).
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Водночас після 01.05.2016 у зв'язку із набранням чинності Законом №889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Крім того, статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на це, суд доходить висновку, що положення вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема, також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.
Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, суд приходить до висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 № 3-р/2022 КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказана правова позиція викладена у Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.
Зокрема, Верховний Суд, вирішуючи подібну справу №500/1404/23, у пунктах 68, 71 постанови вказав наступне: "Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Управління правильно зарахувало позивачці стаж, набутий на посадах державної служби після 01 травня 2016 року, до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому доводи касаційної скарги, які стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періодів роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року на відповідних посадах є необґрунтованими і суперечать положенням чинного законодавства".
З урахуванням правової позиції Верховного Суду по даній категорії справ, суд дійшов висновку, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 01.05.2016 по 20.11.2020 не підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Що стосується позовної вимоги позивача про виплату пенсії позивачу відповідно Закону України “Про державну службу» із врахуванням довідок про заробітку плату, ви даних виконавчим комітетом Нововолинської міської ради від 10.02.2025 за №06-14/01 та №06-14/2, то вона задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Приймаючи рішення від 20.02.2025 №907510148222 відповідач відмовив позивачу у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного стажу роботи на посадах державної служби. Сам перерахунок пенсії державного службовця проведений не був. Відтак, спору щодо врахування сум, зазначених у вказаних довідках, що враховуються для обрахунку пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання врахування вказаних довідок про розмір заробітної плати ОСОБА_1 є передчасним.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.02.2025 №907510148222 про відмову ОСОБА_1 в переведені на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 13 лютого 2025 року перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ, з урахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органі місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 30.04.2016.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 21318350).
Суддя Т.М. Димарчук