02 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4065/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05.12.2024 №348 в частині призупинення ОСОБА_1 з 05.12.2024 нарахування грошового забезпечення за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 05.12.2024 по 14.03.2025; зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 05.12.2024 по 14.03.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 по 14.03.2025 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 . Виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Калинівка Бахмутського району Донецької області 22.05.2024, в результаті скиду з ворожого безпілотного літального апарату невідомого вибухового пристрою, отримав поранення, а саме вибухову травму, вогнепальне осколкове непроникаюче сліпе хребетно-спинномозкове поранення з забоєм спинного мозку тяжкого ступеня на рівні грудних сегментів з переломом дужки Th4 хребця ліворуч з металевим осколком паравертебрально, нижню мляву параплегію, забій лівої легені, непроникаюче вогнепальне осколкове поранення грудної клітки.
Вказує, що після отримання бойового поранення 22.05.2024 проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, а також у відпустках за станом здоров'я, однак в період з 05.12.2024 по 14.03.2025 додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), у розмірі збільшеному до 100 000 гривень у зв'язку з перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини не виплачувалася.
У відповідь на запит відповідач повідомив, що відповідно останньої наданої до в/ч НОМЕР_1 довідки військово-лікарської комісії, яка видана військовою частиною НОМЕР_2 від 20.11.2024 №1590 ОСОБА_1 потребує медичної реабілітації терміном 15 діб. Оскільки по закінченню терміну реабілітації до військової частини жодної довідки військово-лікарської комісії про потребу подальшого лікування від військовослужбовця не надходило, згідно норм чинного законодавства, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.12.2024 №348 ОСОБА_1 з 05.12.2024 було призупинено нарахування грошового забезпечення за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах.
Аналіз норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Уважає, що ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення.
Тобто, у разі перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень до закінчення перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-7).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 50).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 07.05.2025 представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини.
Виплата зазначеного виду додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів, отже за наявності передбачених законом підстав для отримання винагороди у розмірі 100 000 гривень в період знаходження на лікуванні, військовослужбовці мають право подати командиру військової частини «по команді» рапорт та документи, які підтверджують їх перебування на стаціонарному лікуванні.
Зазначає, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні Пунктом 12 Постанови 168 та пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК, лікарсько-експертної (медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у такій відпустці.
У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в лікарняних закладах (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн здійснюється в розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні (у відпустці для лікування) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, відповідно до пункту 13 розділу XXXIV Порядку № 260 є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебував у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні, виплата щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн здійснюється із урахуванням обставин поранення (пов'язане з захистом Батьківщини, чи з інших причин: в період проходження військової служби, внаслідок нещасного випадку, під час виконання службових обов'язків), які зазначаються у довідці про обставини травми, яка необхідна для отримання в подальшому висновку ВЛК, а тому просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 54-60).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та, відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по строковій частині) від 14.03.2025 №78, з 14.03.2025 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (арк. спр. 4).
Як слідує з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) виданої в/ч НОМЕР_1 від 31.05.2024 №3529, позивач 22.05.2024 отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове непроникаюче сліпе хребетно - спинномозкове поранення з забоєм спинного мозку тяжкого ступеню на півні грудних сегментів з переломом дужки Th4 хребця ліворуч з металевим осколком паравертебрально, нижню мляву параплегію, забій лівої легені, непроникаюче вогнепальне осколкове поранення грудної клітки (арк. спр. 12).
Лікарнею Мечникова надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №е8230, відповідно до якої позивач перебував у стаціонарі з 22.05.2024 по 27.05.2024 (арк. спр. 32-33).
Згідно із випискою із медичної карти стаціонарного хворого №10225 ОСОБА_1 в період з 27.05.2024 по 10.06.2024 перебував у стаціонарі (арк. спр. 46-47).
Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №8034, видаю військово-медичним клінічним центром Західного регіону, підтверджується, що позивач в період з 10.06.2024 по 05.09.2024 перебував на стаціонарному лікуванні (арк. спр. 44-45).
Відповідно до виписки-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №5314, виданою КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ», в період з 05.09.2024 по 19.09.2024 проходив курс реабілітаційних втручань із фізичної терапії, ерготерапії та психологічного супроводу (арк. спр. 42-43).
Випискою-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №5646, виданою КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ», в період з 20.09.2024 по 08.10.2024 проходив курс реабілітаційних втручань із фізичної терапії, ерготерапії та психологічного супроводу (арк. спр. 40-41).
Випискою-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №6068, виданою КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ», в період з 09.10.2024 по 15.10.2024 ОСОБА_1 перебував в стаціонарі (арк. спр. 38-39).
Також випискою-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №6198, виданою КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ», в період з 15.10.2024 по 06.11.2024 проходив курс реабілітаційних втручань із фізичної терапії, ерготерапії та психологічного супроводу (арк. спр. 36-37).
Випискою-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №6706, виданою КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ», в період з 07.11.2024 по 21.11.2024 проходив курс реабілітаційних втручань із фізичної терапії, ерготерапії та психологічного супроводу (арк. спр. 34-35).
Як слідує з довідки військово-лікарської комісії від 20.11.2024 №1590, позивач потребує медичної реабілітації в КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» терміном 15 календарних днів (арк. спр. 65).
Випискою-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого №7086, виданою КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ», в період з 22.11.2024 по 17.12.2024 проходив курс реабілітаційних втручань із фізичної терапії, ерготерапії та психологічного супроводу (арк. спр. 16-17).
Зі свідоцтва про хворобу №576, яка видна 05.12.2024 військовою частиною НОМЕР_2 убачається, що позивач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Поранення, Травма, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (арк. спр. 25-26).
Як видно з довідки №2124 від 18.12.2024, яка була видана КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи», ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 17.12.2024 по 18.12.2024 (арк. спр. 24).
В період з 19.12.2024 по 24.01.2025 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі в національному реабілітаційному центрі «Вайрава» (арк. спр. 18-21).
Військо-медичним клінічним центром Західного регіону видано виписку із медичної карти стаціонарного хворого №1343, позивач перебував у стаціонарі в період з 24.01.2025 по 21.02.2025 (арк. спр. 22-23).
Довідка, видана Благодійною Організацією «Благодійний Фонд «Відродження Захисників України», підтверджує те, що ОСОБА_1 проходить курс реабілітації з 21.02.2025 по 21.03.2025 у центрі медичної реабілітації «NextStep Ukraine» (арк. спр. 15).
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2024 №348, на підставі наказу від 07.06.2018 №260 Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 пункту 15 абзацу 4 наказу Міністра оборони України 14.08.2008 та наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 Зареєстровано в Міністерстві юстиції 17.11.2008 №1109/15800, з 05.12.2024 ОСОБА_1 призупинено нарахування грошового забезпечення за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки (арк. спр. 64).
Згідно із довідкою про доходи від 29.04.2025 №10/6/136, позивачу з 13.03.2024 по 05.12.2024 здійснювалось нарахування та виплата додаткової винагороди, передбачена Постановою №168 у розмірі 100 000 грн (арк. спр. 66).
Відповідач листом від 12.02.2025 №10/5/16 повідомив представника позивача, що відповідно до абзацу 3 пункту 9 розділу І наказу Міністерства Оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарського закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства; відповідно до абзацу 4 пунктів 1-2 Постанови №168 додаткова винагорода виплачується у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарського закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; відповідно останньої наданої до військової частини НОМЕР_1 довідки військово-лікарської комісії, яка видана військовою частиною НОМЕР_2 від 20.11.2024 №1590, ОСОБА_1 потребує медичної реабілітації терміном 15 діб. Оскільки по закінченню терміну реабілітації до в/ч НОМЕР_1 жодної довідки військово-лікарської комісії про потребу подальшого лікування від позивача не надходило, згідно норм чинного законодавства, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.12.2024 №348, ОСОБА_1 з 05.12.2024 було призупинено нарахування грошового забезпечення за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановленні чинним законодавством строки (арк. спр. 13).
Уважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся із даним позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Повертаючись до обставин цієї справи, судовим розглядом встановлено, що 22.05.2024 позивач отримав поранення тяжкого ступеня тяжкості та у зв'язку з цим проходив лікування.
Так, 05.12.2024 сплив чотиримісячний термін безперервного перебування позивача на лікуванні, що стало причиною припинення виплати додаткової грошової винагороди підвищеної до 100 000 грн відповідно до Постанови №168, що сторонами не заперечується.
Суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.
Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК (ЛЛК) є змістом (суттю) постанови ВЛК (ЛЛК), яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК (ЛЛК) є формальним вираженням постанови ВЛК (ЛЛК), яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду.
При цьому повноваження командира військової частини щодо прийняття рішення (у формі наказу) про продовження виплати грошового забезпечення не є дискреційними.
Повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров'я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК (ЛЛК).
Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів (пункт 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення).
Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення, загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров'я (установи).
Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.
Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду ВЛК (ЛЛК), що оформлюється довідкою ВЛК (ЛЛК), на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК (ЛЛК) про потребу продовження відпустки за станом здоров'я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.
Відтак суд звертає свою увагу, що в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) (в формі свідоцтва, довідки або протоколу) про потребу продовження терміну лікування після сплину чотирьохмісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, а тому з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260, в/ч НОМЕР_1 правомірно не нараховано і не виплачено позивачу додаткову грошову винагороду за період з 05.12.2024 по 14.03.2025 включно.
Водночас пунктом 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.
У зв'язку із наведеним, військовою частиною НОМЕР_2 05.12.2024 видано свідоцтва про хворобу №576 із якого видно, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Поранення, Травма, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (арк. спр. 25-26).
Суд зазначає, що вищезазначене свідоцтво ВЛК, не є рівнозначним свідоцтвом про хворобу (довідкою, протоколом) ВЛК (ЛЛК) про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) (потребу в їх продовженні), а лише визначає потребу у звільненні від виконання службових обов'язків, що не є тотожне відпустці для лікування (її продовженні).
Вказано позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №140/9895/24.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Смокович