м. Вінниця
04 липня 2025 р. Справа № 120/1729/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крапівницької Н. Л., розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 31.05.2024, окрім іншого, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Разом із тим, 16.06.2025 позивачем подано заяву про встановлення судового контролю відповідно до ст. 382 КАС України. Позивач зазначив, що 01.06.2025 його в телефонному режимі було повідомлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 направлено клопотання до вищестоящого командування щодо виконання рішення суду від 31.05.2024. Позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду. Також позивач зазначив, що рішення суду не виконується понад 6 місяців.
Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходив із наступного.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, аналіз положень ст. 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Посилання позивача на положення абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України, судом оцінюються критично, адже предмет спору у даній справі не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.
Суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Також суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 382 КАС України, відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає саме розгляду заяви про встановлення судового контролю та жодним чином не спростовує те, що виконання судових рішень забезпечується в першу чергу через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
У поданій заяві позивач також зазначив, що відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду.
При цьому, у поданій заяві позивач особисто зазначив, що відповідачем було його повідомлено про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 направлено клопотання до вищестоящого командування щодо виконання рішення суду від 31.05.2024.
Втім, як самостійно зазначив позивач, звернення до відповідача відбувалось в телефонному режимі. Натомість у заяві не зазначено, яким саме чином відповідачем мали б бути надані відповідні докази в телефонному режимі.
Відтак, оскільки позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю і ненадання доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, той факт, що під час прийняття судом рішення від 31.05.2024 не встановлено обов'язку відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення під час можливості його примусового виконання органами державної виконавчої служби.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.