04 липня 2025 р. Справа № 640/9576/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 11 листопада 2019 року № 10-8701/15-19-СГ, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області щодо надання відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території села Гатне Києво-Святошинського району Київської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він звернувся з клопотанням від 25.09.2018 року до ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення садівництва, орієнтовним розміром 0,12 га розташованої на території с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області. Листом від 25.10.2018 року ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило про відсутність підстав для надання вищевказаного дозволу.
Однак, як зазначає позивач, його клопотання відповідач розглянув без прийняття будь-якого рішення, оскільки відмову оформив листом, а не наказом, а тому вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, оскаржив її до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 року по справі № 320/277/19, яке набуло законної сили, зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання повторно. На виконання вказаного судового рішення відповідач видав наказ від 11.11.2019 року за № 10-8701/15-19-СГ, яким відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу з підстав перебування земельної ділянки в користуванні в іншої особи.
На переконання позивача, наведені вище підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення суперечать нормам ч. 7 ст. 118 ЗК України. Такі обставини змусили позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
02.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 03-/74839/20), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що земельна ділянка, частину якої бажає отримати позивач, перебуває у законному користуванні іншої особи, а саме Дослідного господарства «Чабани» Інституту землеробства УААН з 30.12.2003. Пояснює, що оскаржуваний наказ від 11.11.2019 року прийнятий з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України з урахуванням положень ч. 6 ст. 116 цього Кодексу. Звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Більше того, зауважує, що підставою для надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України є погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Також відповідач звертає увагу, що вимога про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Київській області. За таких обставин представник відповідача переконаний, що оскаржуваний наказ від 11.11.2019 року № 10-8701/15-19-СГ прийнятий відповідно до норм чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити.
Відповіді на відзив від позивача не надходило.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX (в редакції Закону від 16.07.2024 № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою суду від 11.03.2025 справу прийнято до провадження Вінницького окружного адміністративного суду. Цією ж ухвалою постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також запропоновано сторонам в 15-ти денний термін надати свої письмові пояснення щодо актуальності цього спору та процесуальної позиції по суті позовних вимог.
Головним управління Держгеокадастру у Київській області, назву якого змінено на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, подано додаткові пояснення у справі про те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X "Перехідні положення Земельного кодексу України" доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Також проінформовано, що згідно з даними Державного земельного кадастру бажана для відведення земельна ділянка перебуває у державній власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно - 04.11.2020).
Отже, відповідач переконує суд в тому, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу № 10-8701/15-19-сг від 11.11.2019 є те, що бажана для відведення земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб, що в свою чергу унеможливлювало розпорядження Головним управлінням цією земельною ділянкою. З огляду на це в позові просить відмовити.
Від позивача жодних додаткових пояснень на адресу суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 звернувся з клопотанням від 25 вересня 2018 року до ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення садівництва, орієнтовним розміром 0,12 га розташованої на території с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області.
Проте, листом від 25.10.2018 року ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило про відсутність підстав для надання вищевказаного дозволу.
Не погоджуючись із тим, що таку відмову відповідач оформив листом, а не наказом, позивач оскаржив бездіяльність суб'єкта владних повноважень до суду.
Так, судом встановлено що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 року по справі № 320/277/19, яке набуло законної сили, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 із врахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні та прийняти мотивоване рішення з урахуванням вимог ст. 118 ч.7 ЗК України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0.12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, державної власності, на території с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідач, виконуючи згадане рішення суду, прийняв наказ від 11.11.2019 року за № 10-8701/15-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Як випливає зі змісту цього наказу, підставою такої відмови стало те, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, перебуває в постійному користуванні іншої особи і згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України право користування такої особи не припинено у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.
При оцінці правомірності оскаржуваного рішення судом враховується, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
За основним цільовим призначенням землі поділяються на категорії, до числа яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення (ч. 1 ст. 19 ЗК України).
В силу положень п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Порядок набуття права власності визначається главою 19 РозділуЗК України.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.
Зокрема, частина 6 ст. 118 ЗК України передбачає перелік документів, що має бути поданий до компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме:
клопотання у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;
графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Надаючи оцінку підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою, що викладені в оскаржуваному наказі від 11.11.2019 року за № 10-8701/15-19-СГ суд зважає на таке.
Як зазначалося вище, у відповідності до ч. 6 ст. 118 ЗК України, особа яка претендує на безоплатне набуття у власність земельної ділянки державної власності до клопотання повинна долучити графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а у випадку перебування земельної ділянки у користуванні - погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
В силу норм ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Аналіз норм глави 15 ЗК України "Право користування землею" дає підстави вважати, що окремими видами речового права користування землею є "Право постійного користування земельною ділянкою" (ст. 92 ЗК України) та "Право оренди земельної ділянки" (ст. 93 ЗК України).
У ч. 6 ст. 118 ЗК України не конкретизовано вид користування земельною ділянкою, за умови наявності у іншої особи якого, заявник повинен надати погодження землекористувача для її вилучення. Однак як у першому так і в другому випадку, обов'язковою передумовою припинення права користування можливе лише за згодою особи і лише у такому випадку, у відповідності до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельна ділянка може бути передана іншій особі.
При цьому, поняття "вилучення земельної ділянки", яке застосовано у нормі ч. 6 ст. 118 ЗК України, не слід ототожнювати із передбаченою ст. 149 ЗК України процедурою вилучення земельних ділянок для суспільних та інших потреб яке здійснюється за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування чи рішенням суду. Так, ст. 118 ЗК України регулює правовідносини щодо безоплатного отримання у власність земельної ділянки державної власності, а набувачем такого права за передбаченою вказаною нормою процедурою є громадяни, тоді як ст. 149 ЗК України регулює інші за характером правовідносини.
Отже, у разі перебування бажаної для заявника земельної ділянки у користуванні іншої особи, до клопотання про надання дозволу на розроблення відповідного виду документації із землеустрою, необхідно долучити погодження землекористувача, яке у подальшому може бути підставою для припинення його речового права.
З метою ідентифікації земельної ділянки, встановлення того, що земельна ділянка є вільною (надання її у власність в такому випадку не потребує погодження землекористувача) та перевірки відповідності її місця розташування передбаченим частиною 7 ст. 118 ЗК України критеріям заявником серед документів повинні бути подані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Неподання цього документу чи подання неналежного графічного матеріалу свідчить про наявність недоліків клопотання, які об'єктивно перешкоджають його розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення документації із землеустрою.
Як встановлено судом із тих доказів, які надані відповідачем, спірна земельна ділянка, яку бажає отримати позивач на території Гатненської сільської ради, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності та надана в постійне користування Дослідному господарству «Чабани» Інституту землеробства УААН. Так, на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-КВ №001207, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 581 від 30.12.2003 року, земельна ділянка площею 330,92 га надана в постійне користування Дослідному господарству «Чабани» Інституту землеробства УААН згідно розпорядження К-Святошинської райдержадміністрації від 19.12.2023 року №549.
Вказана інформація підтверджується витягом з Дежавного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2020 року №НВ-3219384032020, з якого слідує, що спірна земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не є вільною та відноситься до масиву земель, які перебувають у постійному користуванні даного дослідного господарства.
При цьому, як встановлено судом, звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність, позивач не надав погодження землекористувача цієї земельної ділянки.
За таких обставин надання дозволу на розробку документації із землеустрою у межах земельної ділянки може вплинути на права щодо такої земельної ділянки дослідного господарства на території Гатненської сільської ради, як законного користувача земельної ділянки. Відтак, у випадку якщо у земельної ділянки на яку претендує позивач чи її частини є землекористувач, то відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України позивач повинен отримати погодження такого землекористувача та подати його разом із клопотанням відповідачу.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду при розгляді аналогічних категорій справ. Зокрема Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 року по справі № 509/4156/15-а зазначив, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалі або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2019 по справі № 804/4435/16.
Крім того суд враховує, що відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Отже те, що дані про спірну земельну ділянку, яку бажає отримати позивач, не внесені до Державного земельного кадастру не означає, що вона є несформованою та/або вільною.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку, що недоліки клопотання позивача в частині ненадання погодження землекористувача, обов'язковість якого передбачена ч. 6 ст. 118 ЗК України, є суттєвими та слугували для відповідача правомірною підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
З огляду на викладене, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11.11.2019 року за № 10-8701/15-19-СГ та похідних від них вимог зобов'язального характеру.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у справі не має.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
При цьому відповідно до абз. 6 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено 04.07.25.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області (місцезнаходження: вул. Серпова, 3/14, м.Київ, 03115, код ЄДРПОУ: 39817550).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович