м. Вінниця
04 липня 2025 р. Справа № 120/19035/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до: Вінницької митиці про: визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся підприємець ОСОБА_1 до Вінницької митниці.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та іноземною компанією "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY СО., LTD" (продавець) 02 серпня 2021 року укладено контракт № 3426/РВ.
Відповідно до умов цього контракту продавець продав, а покупець придбав товар "рукавички", країна походження - Китайська Народна Республіка, кількість - згідно з інвойсом, ціна - згідно з інвойсом, термін поставки - 2021-2025 роки, порт відвантаження - згідно з інвойсом.
З метою розмитнення товару, що був придбаний відповідно до умов згаданого вище контракту, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до митного органу усі необхідні для цього документи.
Проте відповідач за результатами розгляду поданих документів 27 вересня 2023 року прийняв рішення № UA401000/2023/000105/2 про коригування митної вартості товарів, у якому митний орган дійшов висновку про безпідставність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, застосувавши при цьому резервний метод визначення митної вартості.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001693.
На переконання представника позивача, такі рішення митного органу є протиправними, оскільки до митного органу було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), а тому вважає, що такі рішення слід скасувати.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені Митним кодексом України.
Згідно з пунктом 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Пунктом 2 статі 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Представник відповідача стверджує, що за результатами виконання митних формальностей за митною декларацією встановлено, що надані документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: в платіжному дорученні від 15.09.2023 зазначено, що оплата здійснювалася згідно інвойсу -проформи №1605 ВІД 25.07.2023, проте до митного оформлення інвойс-проформа не надавалася. В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправника від 26.07.2023 №421320230000132830 наявні числові значення вартості за одиницю товару, що відрізняється від значень, зазначених у рахунку - фактурі (інвойсі) від 25.07.2023 №1605.
Також відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Проте декларантом такі документи надано до митного оформлення не в повному обсязі, що відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.
Відтак, на переконання представника відповідача, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.
Декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.
На вимогу митного органу декларантом подано до митного органу додаткові документи.
Проте, враховуючи розбіжності і в цих документах, митний орган направив до декларанта лист щодо надання документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.
Декларант листом від 27 вересня 2023 року відмовився від надання додаткових документів.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, тому митним органом відповідно до пункті 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовано другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.
При цьому джерелом числового значення митної вартості товару № 1 є оформлена митна декларація від11.08. 2023 року № UA400040/2023/026726, за якою було випущено у вільний обіг товар за ціною 4,42 доларів за кг.
Джерелом числового значення митної вартості товару № 2 є оформлена митна декларація від 21.09.2023 року № UA100380/2023/685349, за якою було випущено у вільний обіг товар за ціною 7,52 доларів за кг.
За наведених обставин представник відповідача вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
До суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує на відсутність тих невідповідностей, на які посилається відповідач, а тому, на його думку, підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості не існувало.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
02 серпня 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та фірмою "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD" Китай (продавець) укладено контракт № 3426/РВ, згідно з яким продавець продав, а покупець купив товар: рукавички, країна походження: Китайська Народна Республіка, кількість: згідно з інвойсом, ціна: згідно з інвойсом, додатки, термін поставки: 2021-2025 роки, порт відвантаження: згідно з інвойсом.
Відповідно до пункту 17.1 цього контракту такий набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діятиме до 31 грудня 2025 року.
Відповідно до пункту 4.1 контракту термін доставки товару протягом 45 днів після отримання 30% депозиту від покупця (тільки після отримання 50% оплати, продавець може організувати доставку товару).
Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (пункт 4.2 контракту).
Загальна сума контракту становить 1 000 000 доларів США (пункт 5.2 контракту).
Вартість контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (пункт 5.3 контракту).
Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок продавця (пункт 5.4 контракту).
Платіж за поставленим за цим контрактом виробами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином: Визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) (пункт 6.1 контракту).
Відповідно до інвойсу № 1605 від 16 травня 2023 року позивач придбав у покупця наступний товар:
- рукавиці крага з підкладкою червона довга коров'ячої шкіри (100%) в кількості 6120 пар загальною вартістю 9302,4 доларів США;
- жовті господарські латексні рукавички розмір S в кількості 12000 пар загальною вартістю 2148 доларів США;
- жовті господарські латексні рукавички розмір М в кількості 36000 пар загальною вартістю 6444 доларів США;
- жовті господарські латексні рукавички розмір L в кількості 48000 пар загальною вартістю 8592 доларів США;
- жовті господарські латексні рукавички розмір ХL в кількості 36000 пар загальною вартістю 6444 доларів США;
- сині трикотажні рукавички з чорним ПВХ крапкам н долоні 69135 розмір 10 в кількості 24000 пар загальною вартістю 4296 доларів США;
- рукавички утеплені синтетичні помаранчеві з 3/4 спіненим латексним коричневим покриттям з посиленим покриттям на пальці WL9864 розмір 10 (60% поліестер 40 % латекс) в кількості 12000 на загальну суму 4860 доларів США;
- рукавички утеплені синтетичні помаранчеві з синім спіненим латексним покриттям WL9646 розмір 10 (60% поліестер 40 % латекс) в кількості 12000 на загальну суму 4860 доларів США;
- рукавички утеплені синтетичні флоуресцентний жовтий з блакитним неповним латексним покриттям WL9676 розмір 10 (60% поліестер 40 % латекс) в кількості 12000 на загальну суму 4176 доларів США;
- рукавички бавовняні білі з 3/4 жовтим нітріловим покриттям NL9474 розмір 10 (50% бавовна, 50% нітріл) в кількості 24000 на загальну суму 9552 доларів США.
В Інвойсі № 1605 від 16.05.2023 року сторони погодили основні умови доставки та оплати товару, а саме: пункт навантаження: QINGDAO, CHINA; торговий термінал: FOB QINGDAO/FOB CHINA; умови оплати: 30% - передоплата; 20% - на момент готовності товару до відвантаження; 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов'язаний відправити оригінали документів; 30% протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту; - термін поставки - 90 днів.
У зв'язку із зміною обсягів постачання товарів продавець виставив інвойс №1605 від 25.07.2023 на загальну суму 66552 доларів США.
На виконання своїх зобов'язань позивачем здійснено часткову оплату товару, а саме: 02.06.2023 року - 20481,12 доларів США, 21.07.2023 року - 13654,08 доларів США, 15.09.2023 року - 12451,20 доларів США, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами.
В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі згадуваних вище контракту та інвойсу, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію № 23UA401020059321U2 від 02.11.2023 року, до якої долучив: рахунок-фактуру (інвойс) від 25.07.2023 року № 1605, зовнішньоекономічний договір від 02 серпня 2021 року № 3426/РВ, платіжні доручення в іноземній валюті від 02.06.2023 року № NJBKLN62О711ETE, від 21/07/2023 року № NJBKLN7LO7Q647E, від 15/09/2023 року № NJBKLN9FO7ZJD6T, довідку про транспортні витрати № 2/11643 від 10.10.2023 року, копію декларації країни відправлення від 26.07.2023 року № 421320230000132830.
За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та долучених до неї документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2023/000150/2 від 02.11.2023 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2023/001693.
Зі змісту такого рішення слідує, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За результатами виконання митних формальностей за митною декларацією відповідачем встановлено, що надані документи, які відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджують заявлену митну вартість не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності - вартість товару, зазначена у рахунку-фактурі № 1605 від 25.07.2023 року, відмінна від вартості товару, що вказана у митній декларації.
Також відповідач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Проте жоден з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, що митним органом розцінено як непідтвердження декларантом заявленої митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених в частині 3 статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимог митного органу декларантом подано лист проте митним органом знову було виявлено розбіжності в поданих документах, у зв'язку із чим повторно направлено декларанту вимогу щодо надання додаткових документів.
Проте фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відмовився від надання додаткових документів.
Як йдеться в оскаржуваному рішення далі, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, а тому відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.
Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (стаття 59 та стаття 60 Митного кодексу України) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (стаття 62 МК України) та (стаття 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.
Надаючи правову оцінку рішенням митного органу, що оскаржуються, суд зважає на таке.
Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).
Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).
Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Водночас у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів. Разом із тим застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребовування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
На необхідності витребовування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, неодноразово вказував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх рішеннях.
Таким чином, вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас зі змісту надісланого декларанту повідомлення слідує, що у такому йдеться про необхідність надання протягом десяти календарних днів усіх документів, що передбачені частиною 3 статті 53 МК України, що не відповідає наведеним вище приписам митного законодавства та йде в розріз із судовою практикою.
Відтак суд доходить висновку, що вимога митного органу надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 МК України є безпідставною.
Окрім наведеного вище на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі № 809/1174/17, від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а та ряду інших.
Однак аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару відповідачем не наведено.
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2023/000105/2 від 02.11.2023 року є те, що, на думку відповідача, на момент митного оформлення додані до митної декларації документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема в платіжному дорученні від 15.09.2023 №NJBKLN9FO7ZJD6T зазначено, що оплата здійснювалась згідно інвойсу №1605 від 25.07.2023, проте до митного оформлення інвойс проформа від такої дати не надходила. В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 26.07.2023 №421320230000132830 наявні числові значення вартості за одиницю товару, що відрізняються від значень , зазначених у рахунку-фактурі від 25.07.2023 №1605. В наданих документах відсутня інформація щодо числового значення вартсоіт перевантаження товару з контейнера , що підтверджується документально.
Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд зауважує, що згідно з пунктами 6.1, 6.2 Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 (в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення), товари, що входять до однієї партії, на яку поширюється вимога щодо складання МД, обов'язково декларуються за окремими МД з поданням МД (у передбачених законодавством випадках - іншого документа, що може використовуватись замість МД) на всі товари у складі цієї партії незалежно від їх вартості, за наявності в партії:
- товарів, до яких застосовані або застосовуються різні митні режими (за винятком зворотного вивезення (ввезення) контейнерiв, пiддонiв, упаковок, етикеток, марок акцизного податку та iнших подiбних товарiв, що відповідно до положень Додатка B.3 до Конвенції про тимчасове ввезення перемiщуються в рамках торгової операцiї, водночас власне їх перемiщення не є торговою операцiєю);
- товарів, що переміщуються за різними зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та/або на виконання різних посередницьких договорів, укладених між резидентами;
- товарів, визнаних відповідною комісією з питань гуманітарної допомоги гуманітарною допомогою, і товарів, не визнаних гуманітарною допомогою;
- товарів, щодо яких Декларант не володіє точними відомостями про характеристики, необхідні для заповнення МД у звичайному порядку, і які декларуються за тимчасовою МД;
- складових комплектних об'єктів, що належать різним комплектним об'єктам;
- складових комплектного об'єкта та інших товарів.
За бажанням декларанта товари, що ввозяться на митну територію України у складі однієї партії, можуть декларуватись за кількома МД за умови, що фактурна вартість кожної частини партії, отриманої в результаті такого розділення, перевищує суму, еквівалентну 150 євро.
Так, згідно з інвойсу № 1605 від 16 травня 2023 року вказана вартість 68270,40 доларів США.
Однак, у зв'язку із зміною обсягів товару продавець виставив покупцю інвойс №1605 від 25.07.2023 де вказана вартість 66552 доларів США.
В проформі - інвойсі №1605 від 16.05.2023 та в інвойсі №1605 від 25.07.2023 встановлені наступні умови оплати : 30% - передоплата, 20% на момент готовності товару до відвантаження, 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов'язаний відправити оригінали документів; 30% протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту призначення в Україні.
Позивачем здійснено наступні оплати на загальну суму 45586,40 доларів США (70% від вартості товару):
- 02.06.2023 в сумі 20481,12 доларів США;
- 21.07.2023 в сумі 13654,08 доларів США;
- 15.09.2023 в сумі 12451,20 доларів США.
Судом з'ясовано, що в платіжних документах від 02.06.2023 та від 21.07.2023 в інформації про переказ вказано дати документу, що є підставою для сплати "16.5.2023", а в платіжному документі від 15.09.2023 - вказано іншу дату "25.07.2023" , що відповідає даті інвойсу 1605 від 25.07.2023.
твердження відповідача про те, що проформу №1605 від 25.07.2023 не було надано, суд оцінює критично з огляду на те, що в оскаржуваному рішенні відповідачем неодноразово здійснено посилання на такий документ.
За таких обставин суд доходить висновку, що митним органом не доведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Крім того, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, незважаючи, на те, що такий перелік документів не є вичерпним.
Водночас на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо).
Верховний Суд в постанові від 07 липня 2023 року у справі № 803/718/17 сформував правову позицію, згідно з якою якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд звертає увагу, що позивачем в обґрунтування понесених транспортних витрат надавалися митному органу договір транспортного експедирування, договір на перевезення вантажу, довідка про транспортні витрати, лист до довідки про транспортні витрати про поділ понесених транспортних витрат, акт про надання транспортно-експедиційних послуг, CMR, акт перевантаження, копія платіжної інструкції про сплату позивачем коштів за транспортні послуги.
Проте подані позивачем документи митним органом жодним чином не враховано.
За таких обставин суд доходить висновку, що твердження відповідача про те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними. Також є безпідставною й вимога про надання декларантом додаткових документів згідно з частиною 3 статті 53 МК України, оскільки усі необхідні документи подані митному органу.
Далі, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості товару № 1 є оформлена митна декларація від 11.08.2023 року № UA400040/2023/026726, за якою було випущено у вільний обіг товар "1. Рукавички трикотажні, що виготовлені з синтетичних волокон, з боку долоні та пальців мають покриття на основі отирол/бутадієнового каучуку...", а саме 4,42 USD за кг, а джерелом числового значення митної вартості товару №2 є оформлена митна декларація від 21.09.2023 року № UA100380/2023/685349, за якою було випущено у вільний обіг товар "рУквиці робочі замшеві сірі 12000 пар, Рукавички робочі шкіра - 12000 пар, Рукавички 2Криги" - 1500 пар", а саме 7,52 доларів США за кілограм.
Разом із тим митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням статті 55 МК України.
До того ж вищезазначені декларації (на які посилається відповідач) не розкривають умов поставки товару, його кількість, що безпосередньо впливає на митну вартість під час розмитнення товару.
Водночас Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини суд дійшов висновку, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 МК України.
Подані позивачем документи для митного оформлення товару давали змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, доказу, що ці товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, не надав підтвердження застосування послідовно всіх методів визначення митної вартості товарів та неможливості застосування кожного попереднього методу.
Відтак поданими позивачем до митного оформлення документами підтверджується, що заявлена митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
За таких обставин оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000150/2 від 02.11.2023 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001693, що оскаржується, сформована у зв'язку з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару UА401000/2023/000150/2 від 02.11.2023, а тому така картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів також є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, а також докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд врахував приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 5368 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 3406 від 18 грудня 2023 року.
Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 5368 гривень.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UА401000/2023/000150/2 від 02.11.2023 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2023/001693.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
Відповідач: Вінницька митниця
Суддя Комар Павло Анатолійович