м. Вінниця
04 липня 2025 р. Справа № 120/10868/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Хмільницької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Хмільницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача № 2667 від 24.05.2024 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Ухвалою від 20.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо його задоволення. Зазначив, що вважає рішення 60 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 24.05.2024 року № 2667 законним оскільки земельна ділянка під нерухомим майном ОСОБА_1 не відповідає місцю розташування земельної ділянки вимогам законів прийнятих відповідно до нормативно правових актів, а також Генеральному плану м. Хмільника та плану зонування території м. Хмільника Вінницької обл.
Додатково повідомили, що позивач не скористався своїм правом наданим рішенням 20 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 01.10.2021 року «Щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 » № 840, а саме : п. 3 Керуючись ч. 2.4 ст. 120 Земельного кодексу України, враховуючи розміщення власного нерухомого майна, надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1.5252 га по АДРЕСА_1 . 69. кадастровий помер 0510900000:00:007:0794 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02). на якій знаходиться власне нерухоме майно ОСОБА_1 , П.3.1 Враховуючи розміщення власного нерухомого майна, використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів і р. ОСОБА_1 протягом 30 (тридцяти) днів з дня прийняття цього рішення укласти з Хмільницькою міською радою договір про відшкодування збитків за фактичне землекористування у розмірі орендної плати до отримання правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки палат відділом у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №16790/209-19 від 13.06.2019 р., передбачивши в договорі умови нарахування та терміни сплати внесків, визначені Податковим кодексом України для орендної плати за землю. Встановити річний розмір втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,3203 га на 2021 рік у розмірі 27846,88 грн. (3203х289,8х3%=27846,88 грн.), з 01.01.2022 55693,79 грн. (3203х289,8х6%=55693,76 грн.) на рік, яка підлягає щорічній індексації відповідно до коефіцієнту індексації, розрахованого центральним органом виконавчої влади з питань земельних відносин, не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі, що визначається відповідним рішенням Хмільницької міської ради.
Ухвалою від 30.01.2025 витребувано у відповідача додаткові докази.
25.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є співвласником 21/100 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлі складу літ. Б загальною площею 1892 м. кв., трансформаторної підстанції №7, згідно Договору купівлі продажу від 19 березня 2020 року, засвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д., зареєстровано в реєстрі за №527.
Право власності на зазначені будівлі зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності від 19.03.2020 року, дані обставини підтверджуються Витягом №204824154 від 19.03.2020 року. Вказане нерухоме майно: будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці площею 1,5252 га з кадастровим номером 0510900000:00:007:0794.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, на даній земельній ділянці розташована також інша частина будівель та споруд сільськогосподарського призначення, що належить іншим співвласникам ОСОБА_2 12/100 часток Об'єкта, та ОСОБА_3 4/100 частки будівель та споруд. Дані споруди розташовані на території колишнього «Хмільницького комбікормового заводу».
14.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Хмільницької міської ради з заявою в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею до 0,9 га під власним нерухомим майном.
Рішенням 60 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 2667 від 24.05.2024 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 », що розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 14.05.2024 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , для подальшого оформлення права власності для ведення особистого селянського господарства, враховуючи рішення 20 сесії Хмільницької міської ради 8-го скликання № 840 від 01.10.2021 «Щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 », відповідно до вимог ст.ст. 12, 19, 20 ,65 ,66, 79-1, 122, 125, 126, 186 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», керуючись Законом України «Про Державний земельний кадастр», ст.ст. 25,26,59,60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада вирішила:
1. Відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9 га по АДРЕСА_1 в зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також Генеральному плану м. Хмільник та Плану зонування території м. Хмільник Вінницької області, а саме:
-Закону України № 711-ІХ від 17.06.2020 року та ст. 20 Земельного кодексу України, де передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначатимуться в межах відповідного виду функціонального призначення території, встановленого містобудівною документацією;
- Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, згідно з яким розміщення земельної ділянки з цільовим призначенням - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства в зоні підприємств 5-го класу шкідливості не передбачено (додаток 60);
-Плану зонування території м. Хмільник Вінницької області затвердженим рішенням Хмільницької міської ради №779 від 10.03.2017 року, згідно з яким земельні ділянка, позначена на доданих до заяви графічних матеріалах, знаходиться в функціональній зоні підприємств 5-го класу шкідливості (В-5), де переважними та супутніми видами використання ділянок для ведення особистого селянського господарства не передбачено.
2. Рекомендувати заявнику виконати п. 3 рішення 20 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 840 від 01.10.2021 року «Щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ».
Вважаючи рішення 60 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 24.05.2024 №2667 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Крім того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані "відведення" та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку із наданням такого дозволу іншій особі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.
В свою чергу, питання передачі у власність бажаної позивачем земельної ділянки не вирішується на етапі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Орган місцевого самоврядування не має будь яких перешкод, а отримання позивачем дозволу не ставить його у залежність при виборі законодавчо установлених варіантів поведінки щодо розгляду та прийняття рішень з даного питання, зокрема затвердити проект або відмовити у його затвердженні.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу є співвласником 21/100 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлі складу літ. Б загальною площею 1892 м. кв., трансформаторної підстанції №7, згідно Договору купівлі продажу від 19 березня 2020 року.
Інші будівлі : свинарник літ. «Ж» загальною площею 209,0 кв.м.; складу літ. «К» площею 948,2 кв.м.; будівля екструдерного цеху «Г» площею 375,6 кв.м., трансформаторна підстанції №5, - належать на праві власності ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) за Договором купівлі-продажу від 19.03.2020 року, нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі №527.
Використання вказаних у договорі купівлі-продажу будівель та споруд та відповідно і земельної ділянки здійснюється за призначенням зберігання сільськогосподарської продукції та ведення товарного сільськогосподарського виробництва та побудований для таких цілей ще в 1988 році, що підтверджується Технічним паспортом на будівлю складу та трансформаторної підстанції за адресою АДРЕСА_1 від 15.11.2017 року, виготовлений на замовлення ТОВ «ЮГ АГРО-ОЙЛ ТРЕЙД».
Так, в спірному рішенні вказана підстава відмови з посиланням на невідповідність розташування земельної ділянки Генеральному плану м. Хмільник та Плану зонування території м. Хмільник, а саме, що розміщення земельної ділянки з цільовим призначенням - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства в зоні підприємств 5-го класу шкідливості не передбачено та земельні ділянка, позначена на доданих до заяви графічних матеріалах, знаходиться в функціональній зоні підприємств 5-го класу шкідливості (В-5), де переважними та супутніми видами використання ділянок для ведення особистого селянського господарства не передбачено.
Як було зазначено судом вище, на земельній ділянці з кадастровим номером 0510900000:00:007:0794 розташовані будівлі складу літ. Б загальною площею 1892, 0 м. кв., трансформаторної підстанції №7, що належить на праві власності позивачу, а також інша частина будівель та споруд сільськогосподарського призначення, що належить іншим співвласникам ОСОБА_2 12/100 часток Об'єкта, та ОСОБА_3 4/100 частки будівель та споруд. Дані споруди розташовані на території колишнього «Хмільницького комбікормового заводу».
Водночас, судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі № 120/2477/22 за позовом ОСОБА_2 до Хмільницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов'язано Хмільницьку міську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею до 0,6 га., розташованої в АДРЕСА_1 , на якій знаходиться його нерухоме майно.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №120/2477/22 встановлено: «Згідно Генерального плану (основне креслення) - місцезнаходження території позначено під № 721 - Хмільницький комбікормовий завод, що знаходиться у розділі: «Промислові, комунально-складські підприємства, об'єкти сільгоспвиробництва, інші об'єкти». Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018 - 2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000, № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше. У відповідності до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України, - будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо y сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не с об'єктами оподаткування.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18.
Та обставина, що згідно Плану зонування міста Хмільника земельна ділянка розміщена на «землях В-5 - землі підприємств 5-го класу шкідливості» - не є перешкодою до надання її позивачу для ведення особистого підсобного господарства, оскільки зона підприємств V класу шкідливості В-5 - це території, на яких розміщуються підприємства, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують санітарнозахисних зон - 50 м. Тобто дане позначення застосовується відповідно до державних санітарних норм.
Доказів того, що Хмільницький комбікормовий завод, на території якого знаходиться бажана позивачем земельна ділянка, продовжує функціонувати та є джерелом забруднення навколишнього середовища, суду надано не було.
Крім того, згідно ст.114 ЗК України, санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено розроблення Плану зонування території (зонінгу) - містобудівної документації на місцевому рівні, яка визначає умови та обмеження використання території населених пунктів.
Зонінг населеного пункту створюється, зокрема, з метою: регулювання планування та забудови територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів; встановлення правових гарантій з використання і будівельної зміни нерухомості для власників і осіб, що мають намір придбати права володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, іншими об'єктами нерухомості. Тобто згідно Плану зонування міста Хмільника, - в межах санітарнозахисної зони в 50 м, - позивач не може здійснювати будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей. Однак, звертаючись до відповідача із заявою, позивач просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а не про надання дозволу на будівництво».
Обставини, встановлені рішенням суду є преюдиційними тож не доказуються при розгляді даної справи в силу ч. 4 ст. 78 КАС України.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, рішення відповідача №2667 від 24.05.2024 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з посиланням на те, що земельна ділянка під нерухомим майном ОСОБА_1 не відповідає місцю розташування земельної ділянки вимогам законів прийнятих відповідно до нормативно правових актів, а також Генеральному плану м. Хмільника та плану зонування території м. Хмільника Вінницької області є протиправним.
Крім того, відповідно до ч. 14 ст. 79 -1 ЗК України, - наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об'єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов'язаних із функціонуванням зазначеного об'єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.
Земельна ділянка, яку просить позивач формується для обслуговування будівлі, що функціонує для забезпечення потреб сільського господарства, а отже обмеження встановлені містобудівною документацією, а саме Генеральним планом м. Хмільник та Планом зонування території м. Хмільник Вінницької області, не перешкоджають її формуванню, а відтак не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки з цільовим призначенням для особистого селянського господарства.
Відповідно до ч. ч. 21 ст. 20 ЗК України, - зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих та на територіях, об'єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі споруди, що є у приватній власності землекористувача який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.
Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини випадках: передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до ч. 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні затверджений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», детальний план території.
Обмеження щодо передачі (надання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності власність чи користування фізичним або юридичним особам визначені цією частиною, не поширюються на випадки: розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що законодавець надає право власнику будівель самостійно визначати та змінювати цільове призначення земельної ділянки в залежності від їх виду діяльності незалежно від волі органу місцевого самоврядування та в такому випадку цільове призначення визначається без обмежень.
Крім того, в час коли позивач придбав згідно договору купівлі-продажу частину нерухомого майна, земельна ділянка не перебувала у комунальній власності, оскільки не була зареєстрована за Хмільницькою міською радою.
Дана обставина підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.07.2024 року, згідно наданої інформації: дата державної реєстрації права за Хмільницькою міською радою Вінницької області (в державному реєстрі прав) від 30.10.2020 року номер запису про право (в державному реєстрі прав) 3897561359, тобто через пів року з моменту придбання позивачем вказаного нерухомого майна 19.03.2020 року.
При відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки, та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Така Правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них у інших аналогічних справах.
Таким чином, враховуючи усі вище викладені обставини, суд доходить висновку, що рішення 60 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради від 24.05.2024 року № 2667 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,9 га., розташованої в м. Хмільник є протиправним, а тому, підлягає скасуванню.
В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, суд зазначає наступне.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 року у справі № 2040/6320/18.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, судом враховано, що питання передачі у власність бажаної позивачем земельної ділянки не вирішується на етапі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Як зазначалося судом, орган місцевого самоврядування не має будь яких перешкод, а отримання позивачем дозволу не ставить його у залежність при виборі законодавчо установлених варіантів поведінки щодо розгляду та прийняття рішень з даного питання, зокрема затвердити проект або відмовити у його затвердженні.
У даному випадку суд приходить до переконання, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У зв'язку з чим позовні вимоги зобов'язального характеру теж підлягають задоволенню, у спосіб визначений судом.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 60 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради від 24.05.2024 року № 2667 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 ".
Зобов'язати Хмільницьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею до 0,9 га., розташованої в АДРЕСА_1 , на якій знаходиться його нерухоме майно.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької міської ради.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Хмільницька міська рада Вінницької області (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04051247)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: