м. Вінниця
03 липня 2025 р. Справа № 120/15029/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить стягнути заборгованість згідно довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2023 №350/139/12/122/пс у розмірі 447438,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі № 120/4152/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 року по 18.05.2022 року. На виконання вказаного рішення Військова частина НОМЕР_1 перерахувала ОСОБА_1 86 648,32 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак на думку сторони позивача, ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку в розмірі 447 438,94 грн. (531087,26 грн. - 86648,32 грн. відповідно до довідки-розрахунку відповідача від 20.02.2023 №350/139/12/122/пс).
Ухвалою від 13.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 26.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що 11.08.2022 Вінницьким окружним адміністративним судом винесено рішення по справі №120/4152/22, яким визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по 18.05.2022. Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 992, 40 грн. Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.03.2023 відкрито виконавче провадження ВП № 71332396. Зазначеною постановою зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 по 18.05.2022.
Вказав, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 по справі № 120/4152/22 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено компенсацію втрати частини доходів в розмірі 37 001,10 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 86 648,32 грн. та судовий збір в розмірі 992,40 грн., що підтверджується довідкою від 04.12.2024 № 1025/139/12/1012/пс.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/4152/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/4152/22 від 11.08.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, позов задоволено, зокрема визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по 18.05.2022; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.06.2020 по 18.05.2022 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 по 18.05.2022.
09.02.2024 представник позивача звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України щодо виконання рішення суду від 11.08.2022 у справі №120/4152/22. Заява мотивована тим, що відповідачем на виконання рішення суду в даній справі нараховано позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 по 18.05.2022 в розмірі 531 087,26 грн.
Водночас Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України повідомило листом від 01.11.2023 за вих. № 423/7288 погоджено виконання рішення суду, яке набрало законної сили, з наявних відкритих асигнувань у сумі 121 642 грн.
Так, відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 121 642 грн., з них: 37 001,10 грн. на компенсацію втрати частини доходів; 86 648,32 грн. - на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 992,40 грн. - на судовий збір. Заявник вважає, що такі дії відповідача, які вчинені на виконання рішення суду є протиправними і такими, що порушують його права, підтверджені судовим рішенням, а тому звертається до суду з даною заявою.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі №120/4152/22 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі № 120/4152/22 з підстав того, що посилання позивача на невиконання відповідачем судового рішення у справі №120/4152/22 в частині невиплати в повному обсязі коштів є необґрунтованим, оскільки предметом спору у даній справі було саме право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.06.2020 по 18.05.2022, а не розмір такого середнього заробітку.
У зв'язку з чим, 08.11.2024 представник позивача звернувся з цим позовом до Вінницького окружного адміністративного суду та просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2023, вих.№ 350/139/12/122/пс у розмірі 447 438,94 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 та 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України (в редакції на момент звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вищенаведені положення ст. 116, 117 КЗпП України (в редакції на момент звільнення позивача з військової служби), входять до гл. VII КЗпП України - оплата праці. Таким чином, приписи ст. 116, 117 КЗпП України поширюються та встановлюють обов'язок для роботодавця виплатити компенсацію у разі допущення з їх вини затримки у здійсненні виплат, що пов'язані саме з оплатою праці.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Згідно з положеннями ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
В свою чергу, додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Системний аналіз наведених норм доводить, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як вже зазначалось, строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені ст. 116 та 117 КЗпП України (в редакції на момент звільнення позивача з військової служби).
Вказаними нормами визначено обов'язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі №120/4152/22 встановлено, «що відповідачем при виключенні позивача 19.06.2020 року зі списків військової частини та всіх видів забезпечення, останньому не виплачено всіх належних сум, адже при розрахунку таких сум відповідачем не було виплачено індексацію грошового забезпечення. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачеві середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні. Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню».
Встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі №120/4152/22, окрім іншого, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 року по 18.05.2022 року.
Як зазначає представник позивача, на виконання судового рішення у справі №120/4152/22 Військова частина НОМЕР_1 нарахувала ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 року по 18.05.2022 року в розмірі 531 087,26 грн, у зв'язку з чим надіслала на адресу державного виконавця довідку - розрахунок від 20.02.2023 року вих. № 350/139/12/122/пс та перерахувала ОСОБА_1 86 648,32 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 заборгованість за середнім заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2020 року по 18.05.2022 року згідно довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2023 року вих. №350/139/12/122/пс в сумі 447 438,94 грн. (531 087,26 грн - 83 648,32 грн).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що за позивачем обліковується заборгованість з виплати середнього заробітку в сумі 447438,94 грн., яку просить стягнути позивач.
Більше того, довідка Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2023 року вих. №350/139/12/122/пс не породжує підстав для виплати середнього заробітку, а є лише розрахунком.
Суд звертає увагу, що військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 виплачено середній заробіток в сумі 86 648,22 грн., що не заперечується сторонами.
При цьому, відповідач вказав, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц). Також розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення залежить від розміру недоплаченої суми, про що зазначено у висновку Верховного Суду України, висловленому у постанові від 27.04.2016 у справі № 6- 113цс16, висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16.
Відповідач звертає увагу, що розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми. Розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке ( пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Водночас чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.
На думку відповідача, останній діяв у рамках закону при виплаті середнього заробітку згідно рішення суду у справі № 120/4152/22 та не допустив порушення прав позивача, що виключає наявність будь яких заборгованостей перед ОСОБА_1 .
Водночас, такі дії відповідача, в тому числі щодо застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування сум середнього заробітку та пропорційності не є предметом оскарження в межах даного позову.
Однак, не погодившись із сумою 86648,32 грн., позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України щодо виконання рішення суду від 11.08.2022 у справі № 120/4152/22, однак ухвалою ВОАС від 16.09.2024 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі №120/4152/22.
Так, позивач не згоден із сумою виплаченого середнього заробітку на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/4152/22.
Водночас, в межах даної справи позивачем не оскаржуються будь які дії/бездіяльність/рішення відповідача щодо невірного обрахунку середнього заробітку, а в матеріалах справи відсутній облік заборгованості в заявленій позивачем сумі 447438,94 грн., а відтак підстави для стягнення такої суми відсутні.
Таким чином, вимоги щодо стягнення заборгованості згідно довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2023 року вих. №350/139/12/122/пс у розмірі 447 438,94 грн. на думку суду є необґрунтованими.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: