м. Вінниця
04 липня 2025 р. Справа № 120/4056/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач 1); військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 , відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно при нарахуванні та виплаті суми заробітку на виконання судового рішення не нараховано компенсацію втрати частини доходів.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачі у відзивах просять у задоволенні позову відмовити.
Позивачем надано відповідь на відзив.
Відповідачами подано заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №167 від 23.10.2018 ОСОБА_1 прийнято на роботу та з 26.10.2018 призначено на посаду штурмана-інструктора відділу контролю з підготовки пошуково-рятувальних сил.
У послідуючому, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 06.07.2022 №117 про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 06.07.2022 відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №240/25002/22, залишеного без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023, визнано протиправним і скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 117 від 06.07.2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів військової частини НОМЕР_1 з 06.07.2022 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 06.07.2022 у по 30.11.2022 у включно в сумі 95076,70 гривень (дев'яносто п'ять тисяч сімдесят шість гривень 70 копійок, сума без сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів військової частини НОМЕР_1 та стягнення користь ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 19732,90 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві гривні 90 копійок, сума без сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику). Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття наказу про нарахування і виплати заробітної плати ОСОБА_1 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату заробітної плати, з урахуванням уже фактично виплачених сум, починаючи з 01.03.2022.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду, в/ч НОМЕР_2 (у якій перебувають на грошовому забезпеченні військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 ) 06.12.2022 виплатила позивачу заборгованість у розмірі 15884,99 грн.
У послідуючому, в/ч НОМЕР_2 на виконання вказаного рішення суду 11.05.2023 виплатила позивачу заборгованість у розмірі 84167,51 грн.
На звернення до відповідачів із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків її виплати, військові частини не здійснили таку виплату.
Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.04.2024 у справі 560/13904/23.
Суд зазначає, що у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення, провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на виплату компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 11.05.2023.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту згідно наказу Міністра оборони України № 280 від 22.05.2017 (у редакції наказу від 14.02.2020) передбачено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Тобто, розпорядник коштів відпрацьовує та проводить фінансові розрахунки на підставі відповідних документів поданих військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника.
При цьому, з аналізу приписів Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 вбачається, що обов'язок нарахування та виплати грошового забезпечення, зокрема визначення суми, покладено саме на військові частини в яких військовослужбовці проходять службу.
В ході розгляду справи встановлено, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .
Отже, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 11.05.2023 та зобов'язання в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини суми основного заробітку 11.05.2023
З огляду на вказане, вимоги до в/ч НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до матеріалів справи позивачу в/ч НОМЕР_2 нарахований заробіток на виконання судового рішення у справі №120/6178/22.
Тобто, і нарахування, і виплату заробітку здійснювала в/ч НОМЕР_2 . Докази порушення прав позивача в/ч НОМЕР_1 матеріали справи не містять.
Щодо доводів в/ч НОМЕР_2 стосовно того, що відповідач не відмовляв позивачу про виплату компенсації втрати частини доходів, а тому вимога про здійснення нарахування та виплати такої компенсації є передчасною, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п. 5 Порядку №159 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, боржник, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено особі грошове забезпечення, повинен здійснити виплату такого грошового забезпечення з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості грошового забезпечення, є порушенням прав особи на отримання такої компенсації, що фактично і свідчить про бездіяльність боржника.
Водночас, згідно з ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку №159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Суд зазначає, що вищезазначеними нормами Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 передбачено лише можливість для особи оскаржити відмову боржника. При цьому, ані Закон №2050-ІІІ, ані Порядок №159 не передбачають обов'язкового звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за для отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З урахуванням зазначеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо обов'язкового звернення позивача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, оскільки така компенсація мала бути виплачена позивачу разом з заборгованістю грошового забезпечення.
Подібного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини основного заробітку - 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини основного заробітку - 11.05.2023.
Зобов'язати військову НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітку за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини основного заробітку - 06.12.2022 та за період з 06.07.2022 по день фактичної виплати донарахованої частини основного заробітку - 11.05.2023
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович