Справа № 542/2277/24 Номер провадження 22-ц/814/1976/25Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
01 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2025 року, ухвалене суддею Шаровою-Айдаєвою О.О.
по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна про визнання права на спадкове майно,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна про визнання права на спадкове майно.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20 травня 2019 року ОСОБА_3 , яка була бабою ОСОБА_2 , склала заповіт, яким з усе належне їй майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось, і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати на момент смерті заповіла ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Спадкове майно, що належало ОСОБА_3 та яке було успадковано ОСОБА_2 складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 5,0475 га, кадастровий номер 5323484600:00:002:0254, яка розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Проте, крім вищевказаного успадкованого нерухомого майна, залишилася юридично не оформленою земельна частка (пай) розміром 4,46 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі, яку ОСОБА_3 успадкувала, однак юридично не оформила після своєї баби ОСОБА_4 .
При житті ОСОБА_4 не встигла отримати на зазначену земельну ділянку Сертифікат на право на земельну частку (пай) та Державний акт про право власності на земельну ділянку, хоча була включена до списку членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полузірське», які приймали участь в розпаюванні.
ОСОБА_3 прийняла спадщину після своєї баби ОСОБА_4 шляхом спільного проживання та реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . Після ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалася, інші спадкоємці відсутні.
Враховуючи викладене, просила визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розміром 4,46 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Полузірської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (яка належала ОСОБА_4 згідно з рішенням Полузірської сільської ради народних депутатів Новосанжарського району Полтавської області 6 сесія 22 скликання від 21.12.1995 «Про затвердження списків членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полузірське» з додатками) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 баби ОСОБА_3 .
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна про визнання права на спадкове майно відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя порушувала питання щодо надання їй земельної частки (паю) та про наявність такого права заявляла. Сам факт внесення спадкодавця ОСОБА_4 до списку членів КСП «Полузірське», не є беззаперечним свідченням набуття нею такого права, і не свідчить що за її життя таке право було реалізовано. У зв'язку з цим земельна частка (пай) у даному випадку не може бути об'єктом спадкування і не може входити до спадкової маси після її смерті, а тому і прав на отримання земельної частки (паю) після смерті ОСОБА_4 її праправнучка ОСОБА_2 не набула.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_4 , являлася членом КСП «Полузірське», приймала участь в розпаюванні та виділенні землі (включена до списку), остання не оскаржувала чи вирішувала питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу, оскільки її право не було порушено, адже спірна земельна ділянка по факту (наявна в натурі) була виділена ОСОБА_4 , що спростовує висновки місцевого суду.
Відтак, позивачем до суду першої інстанції було надано належні докази на підтвердження позовних вимог. Копія Державного акту про право колективної власності на земельну ділянку від 12.03.1996 долучено до апеляційної скарги, до суду першої інстанції не не надавалася, оскільки було долучено архівну виписку з нього.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Від представника Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Болотнікова А.С. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, апеляційну скаргу визнає, проти задоволення позову не заперечує.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явилася.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08 липня 2021 року (а.с. 8) та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 01 листопада 2018 року, відповідно до якого встановлено, що внаслідок укладення шлюбу із ОСОБА_6 вона змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с. 9).
Згідно зі свідоцтвом про народження батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_9 .
Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_3 від 30 січня 1982 року, ОСОБА_3 записана його матір'ю (а.с. 26).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 27).
Як вбачається зі свідоцтва про смерть від 31 січня 2020 року серії НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 11).
Відповідно до заповіту від 20 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 449, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе належне їй майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось, і все те, на що вона за законом матиме право і що бути належати їй на момент смерті, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12).
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 05 лютого 2024 року ОСОБА_2 отримала у спадщину після баби ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими спорудами за номером АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 5,0475 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер 5323484600:00:002:0254 (а.с. 13, 14).
Право власності ОСОБА_10 на вказане нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області у справі № 542/523/23 від 23 листопада 2023 року встановлений факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є праправнучкою померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 (а.с. 22-25).
За змістом цього рішення зроблений висновок, що ОСОБА_4 була бабою ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Мачухівської сільської ради від 20 листопада 2024 року № 02.03-04/06.203, ОСОБА_4 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на день смерті в будинку були зареєстровані: внука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , правнук ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 21).
Рішенням шостої сесії сільської Ради народних депутатів двадцять другого скликання від 21 грудня 1995 року «Про затвердження списку членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полузірське» по розгляду матеріалів роздержавлення земель КСП «Полузірське», затверджені списки членів КСП «Пролузірське», схвалені матеріали по видачі Державного акта на право колективної власності КСП «Полузірське», яким передбачено передати в колективну власність 2211,8 га, державну власність 1087,4 га, рекомендовано замовити технічну документацію по роздержавленню та приватизації земель за вимогами, встановленими чинним законодавством та відповідними актами (а.с. 17).
Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 19 липня 2000 року № 358 «Про затвердження уточненої вартості земельної частки (паю) та її розміри», визначено, що розглянувши технічну документацію по розробці схеми організації території земельних часток (паїв) на території колишнього ксп «Полузірське», розпорядження № 548 від 24 грудня 1996 року в частині затвердження грошової оцінки сільськогосподарських угідь вважати таким, що втратило чинність; затверджено грошову оцінку рільних земель площею 2174,7 га в сумі 10624810 грн, затверджено визначену схемою уточнену площу земельної частки (паю) в розмірі 4,46 умовних кадастрових гектарів та її вартість 21639 грн (а.с. 16).
Як вбачається з наданого архівним відділом Полтавської районної військової адміністрації архівного витягу із списку членів КСП «Полузірське» Новосанжарського району Полтавської області від 08.10.2024 №07-05-Н/129 ОСОБА_4 була членом відповідного КСП «Полузірське» (а.с. 18).
Поряд з цим, відповідно до листа архівного відділу Полтавської районної військової адміністрації від 08 жовтня 2024 року № 07-05-Н/129, інформація про видачу сертифікату на земельну частку (пай) ОСОБА_4 в архівному відділі відсутня (а.с. 15).
Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Полтавські області № 29-16-0.221-4814/2-24 від 16 жовтня 2024 року, за інформацією Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відсутній запис про реєстрацію Сертифікату на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4 в Книгах реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території КСП «Полузір'я», що видавались Новосанжарською райдержадміністрацією. Також вказано, що відсутній запис про реєстрацію Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_4 , в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі до 01.01.2013, яка знаходиться в архіві Відділу (а.с. 19).
Постановою приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівською В.М. від 03 грудня 2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 , на земельну ділянку, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (колишня адреса Полузірська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області) (а.с. 28).
З огляду на те, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після своєї баби ОСОБА_4 шляхом спільного проживання та реєстрації місця проживання, тому на підставі заповіту складеного ОСОБА_3 позивач просить визнати за ОСОБА_10 право на спірну земельну ділянку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність набуття ОСОБА_4 права на земельну частку (пай), що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Щодо права ОСОБА_4 на земельну частку (пай) колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК України від 18 грудня 1990 року)земля може належати громадянам на праві колективної власності.
Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільгосппідприємствам, сільгоспкооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон) право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Згідно із статтею 23 ЗК України від 18 грудня 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
У постановах Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 513/612/21 та від 06 листопада 2024 року у справі № 293/1013/21 зазначено, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Тобто, особа набуває право на земельний пай за одночасної наявності трьох умов: 1) перебування серед членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.
На підтвердження факту набуття ОСОБА_4 права на земельну частку (пай), позивачем до позовної заяви було долучено надані архівним відділом Полтавської районної військової адміністрації рішення шостої сесії сільскої ради народних депутатів 22 скликання від 21.12.1995, яким затвердили списки членів КСП «Полузірське» та схвалено матеріали по видачі Державного акта на право колективної власності КСП «Полузірське»; архівний витяг із списку сленів КСП «Полузірське», в якому під номером 157 значиться ОСОБА_4 ; розпорядження голови Новосанжарської РДА, яким затверджено уточнену площу земельної частки (паю) в розмірі 4,46 умовних кадастрових гектарів.
Суд першої інстанції, з огляду на відсутність в матеріалах справи ані відповідного державного акту, ані зазначеного списку до нього, прийшов до висновку про недоведеність даної обставини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
До апеляційної скарги позивачем було долучено копію державного акту на право колективної власності на землю та список громадян - членів КСП, серед яких, під номером 157 вказана ОСОБА_4 .
Як на підставу неподання даного доказу до суду першої інстанції, апелянт посилалася на те, що позовної заяви було надано увесь необхідний підтверджуючий пакет документів, зокрема було надано архівні виписки.
Враховуючи те, що долучений до апеляційної скарги державний акт та наявні в матеріалах справи документи, які були надані архівним відділом Полтавської районної війської адміністрації не містять суперечностей, а навпаки підтверджують вказані позивачем обставини, тому суд приймає долучені до апеляційної скарги докази.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що за життя ОСОБА_4 КСП «Полузірське» виданий державний акт на право колективної власності на землю та за життя спадкодавець була включена до списку членів КСП «Полузірське», які мають право на земельний пай, а тому за життя, маючи необхідний обсяг правоздатності, ОСОБА_4 набула право на земельну частку пай, яке увійшло на складу спадщини, яка відкрилася після її смерті. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів належності спадкодавцю на час смерті права на земельну частку (пай) є помилковими та не відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтованими.
Щодо успадкування ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 .
Згідно з пунктами 4,5,6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
З огляду на те, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому до спадкових відносин у зв'язку з її смертю мають застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Відповідно до положень ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно з статтею 529 ЦК УРСР онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до частини першої статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно положень ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 305/235/17 та від 03 листопада 2021 року в справі № 452/938/18 вказано, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном, зокрема, може бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
Згідно довідки виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20.11.2024, ОСОБА_4 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на день смерті в будинку були зареєстровані: внука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , правнук ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Таким чином, ОСОБА_3 прийняла спадщину після ОСОБА_4 шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.
У постанові від 25 листопада 2020 року в справі № 631/1153/13-ц Верховний Суд вказав, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
З огляду на вищевказані обставини справи та вимоги чинного на той час законодавства, ОСОБА_3 прийняла після смерті ОСОБА_4 спадщину, зокрема право на земельну частку (пай).
Щодо права ОСОБА_2 на спірну земельну частку (пай).
20 травня 2019 року ОСОБА_3 , яка була бабою ОСОБА_2 , склала заповіт, яким з усе належне їй майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось, і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати на момент смерті заповіла ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
У статтях 1216, 1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
З постанови приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівської В.М. від 03 грудня 2024 року, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, вбачається, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1268 ЦК України.
З огляду на те, що ОСОБА_3 успадкувала право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 , тому дане право на підставі заповіту ОСОБА_11 перейшло до ОСОБА_10 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи, а також вимоги і підстави позову, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, що є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Дашівська Валентина Михайлівна про визнання права на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розміром 4,46 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Полузірської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (яка належала ОСОБА_4 згідно з рішенням Полузірської сільської ради народних депутатів Новосанжарського району Полтавської області 6 сесія 22 скликання від 21.12.1995 «Про затвердження списків членів колективного сільськогосподарського підприємства «Полузірське» з додатками) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 баби ОСОБА_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук