Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2764/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/30/25
Категорія ч.4 ст.185 КК Доповідач ОСОБА_2
26 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі кримінальне провадження №274/2764/22 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.11.2023 відносно
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України
зазначеним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_9 визначено за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.11.2021, та призначено ОСОБА_9 до відбуття 6 років позбавлення волі.
Початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_9 обчислено з 30.11.2023.
Цим же вироком ОСОБА_11 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.79 КК України звільнено ОСОБА_11 від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_11 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на користь держави по 2488,49 з кожного процесуальних витрат на залучення експертів при проведенні товарознавчих та трасологічної експертиз.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.05.2022, після набрання вироком законної сили - скасовано.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 25.04.2022 в нічний час ОСОБА_9 , маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою з своєю співмешканкою ОСОБА_11 , яка мала умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи спільно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, запровадженого на всій території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №62102-IX від 24.02.2022, зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №133/2022 віл 14.03.2022, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, попередньо домовившись про місце, час та спосіб вчинення кримінального правопорушення, прибули до буд. АДРЕСА_3 , де ОСОБА_11 залишилась на вулиці, а ОСОБА_9 в цей час невстановленим способом проник в приміщення вказаного будинку. Після чого, перебуваючи в приміщенні будинку ОСОБА_9 відчинив металопластикове вікно, через яке до будинку проникла ОСОБА_11 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_9 та ОСОБА_11 таємно викрали з будинку належне потерпілій ОСОБА_12 майно, а саме: комп'ютерну мишу торгівельної марки «Cougar» модель «MinosX2 BlackUSB», вартістю 634 гривні 50 копійок; килимок комп'ютерний торговельної марки «А4-Tech» моделі «В-081 Bloody», вартістю 315 гривень; клавіатуру комп'ютерну ігрову торговельної марки «MSI» моделі «VigorGk 20 UA» вартістю 574 гривні 70 копійок; навушники торгівельної марки «А4-Tech» моделі «BloodуG300» вартістю 420 гривень; портативну акустичну колонку торговельної марки «JBL» модель «Flip5» вартістю 1843 гривні 03 копійки; мобільний телефон торговельної марки «Bravis» моделі «А504 Trace» вартістю 1415 гривень 46 копійок.
В подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_11 з місця скоєння кримінального правопорушення зникли та викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 5202 гривні 69 копійок.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду першої інстанції, з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноти судового розгляду, та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_9 за ч.4 ст.185 КК України з підстав недоведеності його вини. При цьому, зазначає, що фактично єдиним доказом винуватості її підзахисного є визнавальні показання обвинуваченої ОСОБА_11 , однак, ці показання слід оцінювати критично, адже за словами ОСОБА_9 з ОСОБА_11 вони тривалий час перебували у відносинах, які згодом зіпсувалися, тому, ці покази, надані проти нього, є нічим іншим як помстою. Зазначає, що обвинувачений категорично не визнає свою причетність до крадіжки. З урахуванням, цього вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про невинуватість нічим не спростовано, а протилежні показання обвинувачене ОСОБА_11 є суперечливими і не узгоджуються з іншими доказами, яких недостатньо для того, щоб поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_9 вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Наголошує, що винуватість не може ґрунтуватися на припущеннях або міркуваннях сторони обвинувачення, а тому сукупність зібраних доказів є недостатньою для встановлення факу доведеності вини ОСОБА_9 з приводу пред'явленого обвинувачення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 вважає вирок суду першої інстанції незаконним. При цьому, наголошує на бездіяльності його захисника.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному провадженні не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які просили задовольнити подані апеляційні скарги із доповненнями, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду першої інстанції в частині визнання обвинуваченої ОСОБА_11 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та міри призначеного обвинуваченій покарання, сторонами кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не оспорюється, а тому відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України апеляційним судом не переглядається.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноти судового розгляду щодо обвинуваченого ОСОБА_9 колегія суддів приходить до таких висновків.
Положення ст.2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких одне з завдань - це забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.
В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та відмовився від дачі показань, користуючись правами, наданими ст. 63 Конституції України.
Проте, не зважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази, дійшов правильного висновку про наявність у діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та обґрунтував сукупністю належних та допустимих доказів.
Такий висновок відповідає наведеним у вироку показанням потерпілої, обвинуваченої, свідків та письмовим доказам наявним у справі.
Так, обвинувачена ОСОБА_11 в суді першої інстанції свою вину визнала повністю та показала, що не пам'ятає коли це саме було, але вже було тепло. В темну пору доби вони перебували у ОСОБА_9 вдома, що по АДРЕСА_1 , коли останній запропонував піти до будинку сусідки, яка мешкала по цій же вулиці, де переночувати «як нормальні люди». Раніше, вони вже були неодноразово в цьому будинку, де допомагали власниці по господарству, але з початком війни власниця виїхала за межі України і там нікого не було. Коли прийшли на місце, то двері в будинку сусідки були зачинені, у зв'язку з чим ОСОБА_9 зайшов за будинок та невідомим для неї способом проник всередину. В подальшому ОСОБА_13 відчинив зсередини вікно і допоміг їй через нього потрапити до будинку. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_13 наказав нічого не чіпати руками аби не залишати відбитків і запропонував викрасти речі. З будинку вони викрали комп'ютерну мишку, клавіатуру, навушники червоні, мобільний телефон чорного кольору. Габаритні речі вони не брали, а мали намір за ними повернутися. З викраденими речами через вікно вони залишили будинок та повернулися додому до ОСОБА_9 , де вжили спиртні напої та лягли відпочивати. Зранку ОСОБА_9 пішов на базар збувати викрадені речі, повернувшись без речей, але з грошима в сумі приблизно 500 гривень. Гроші витратили на алкоголь та їжу. Не заперечувала переліку та найменування викраденого майна. Заявила, що кається в скоєному, шкодує про свій вчинок та не буде в майбутньому повторювати таких помилок.
Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні надала показання, що вона проживала в будинку по АДРЕСА_3 разом з сестрою. Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_11 раніше допомагали її сестрі по господарству в цьому будинку. Коли сталась подія вона не пам'ятає, але про крадіжку їй повідомив ОСОБА_14 , який наглядав за будинком. Коли приїхала на місце, то виявила, що частина речей була складена на ліжку. Вона розібрала складені речі, склала список викраденого майна та надала його працівникам поліції. Пам'ятає, що були викрадені клавіатура, телефон, колонка «JBL», різні жіночі речі.
Свідок ОСОБА_15 , в судовому засідання засвідчив, що він займається продажем радіоелектроніки. В квітні 2022 року близько 12 години до нього звернувся ОСОБА_9 та запропонував придбати у нього за 300 гривень горизонтальну акустичну колонку «JBL» червоного кольору на два динаміки. При цьому, ОСОБА_9 був неохайно одягнений, брудний, через що він зрозумів, що колонка крадена, а тому відмовив в придбанні. Після допиту свідка обвинувачена ОСОБА_11 підтвердила, що дійсно з будинку вони вкрали і червону колонку, яку ОСОБА_9 брав з собою щоб збути. Також пояснила, що знає ОСОБА_15 як особу, яка скуповує різні речі, і вона розповідала про нього ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_14 , в суді першої інстанції надав показання, що його сусідка з початком війни виїхала в Німеччину, а він наглядав за її будинком, періодично навідувався до нього. 26.04.2022, в річницю пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи, йому зателефонували сусіди та повідомили, що в будинку, за яким він наглядає, відчинене вікно. Приблизно о 15.30 год він з сусідом та його дружиною приїхали на місце події, де виявили, що дійсно одне вікно було привідчинене, в будинку були розкидані речі, а частина речей була складена на ліжку та підготовлена до викрадення. Відразу він викликав поліцію та повідомив потерпілу. Поліція на місці провела огляду, описала все та фотографувала.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для критичної оцінки показань потерпілої та свідків судом не встановлено, оскільки мотивів можливої нечесності та наявність серйозних приводів для обмовляння як підстав давати неправдиві свідчення суду не доведено, репутація потерпілої та свідків не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана. Крім того, за правилами, передбаченими ст.ст. 352, 353 КПК України, потерпіла ОСОБА_12 та вищезазначені свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, а тому будь-яких підстав недовіряти їх показанням у суду першої інстанції не було.
Доводи сторони захисту про те, що співучасниця обвинувачена ОСОБА_11 обмовила ОСОБА_9 з особистої помсти є голослівними та не підтверджені жодними об'єктивними доказами. Натомість показання ОСОБА_11 , які вона надала під час судового розгляду, є послідовними, логічно узгодженими, деталізованими та узгоджуються з іншими зібраними доказами у справі, зокрема з показаннями потерпілої, свідків та письмовими доказами даного кримінального провадження, зокрема:
- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.05.2022 року, відповідно до якого, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, потерпіла ОСОБА_12 повідомила, що в ніч на 25.04.2022 року невідомі особи через вікно проникли до будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали належні їй мобільний телефон «Бравіс», акустичну колонку, навушники, комп'ютерну клавіатуру, килимок;
- даними протоколу огляду місця події від 16.05.2022 року з фототаблицею до нього, під час якого було оглянуто будинок АДРЕСА_3 , зафіксовано пошкодження поліетиленової оббивки одного з вікон кухні. В кімнаті №2 на ліжку зафіксовано складену побутову техніку: телевізор «ЕлДжі», монітор «Філіпс», комп'ютерні колонки, клавіатуру, системний блок. Вікно у кімнаті № 2 не зачинене на замикаючий пристрій. Обвинувачена ОСОБА_11 підтвердила, що вони з ОСОБА_9 складали вказані речі на ліжко;
- даними протоколу огляду місця події від 21.05.2022 року з фототаблицею до нього, під час якого в приміщенні кабінету №41 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, що по вул. Героїв України, 67 в м. Бердичеві, ОСОБА_11 добровільно передала працівникам поліції мобільний телефон «Бравіс» ІМЕІ1 НОМЕР_1 , який вона спільно з ОСОБА_9 25.04.2022 викрала з будинку АДРЕСА_3 . В судовому засіданні ОСОБА_11 підтвердила, що добровільно передала працівникам поліції мобільний телефон, який вони викрали;
- даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 31.05.2022 року з фототаблицею до нього, в ході якого потерпіла ОСОБА_12 серед пред'явлених їй для впізнання 4-х мобільних телефоні «Бравіс» під № 3 впізнала мобільний телефон «Бравіс» ІМЕІ1 НОМЕР_1 , який у неї було викрадено та в подальшому вилучено у ОСОБА_11 ;
- даними висновку експерта №СЕ-19/106-22/4357-ТВ від 26.05.2022 року, згідно з яким ринкова вартість комп'ютерної миші «Cougar Minos X2 Black USB» станом на 25.04.2022 могла становити 634,50 грн;
- даними висновку експерта №СЕ-19/106-22/4358-ТВ від 27.05.2022 року, згідно з яким ринкова вартість комп'ютерної ігрової клавіатури «MSI Vigor GK20 UA» станом на 25.04.2022 року могла становити 574,70 грн;
- даними висновку експерта №СЕ-19/106-22/4360-ТВ від 27.05.2022 року, згідно з яким ринкова вартість навушників «A4-Tech Bloody G300» станом на 25.04.2022 року могла становити 420,00 грн;
- даними висновку експерта №СЕ-19/106-22/4362-ТВ від 27.05.2022 року, згідно з яким ринкова вартість портативної акустичної колонки «JBL Flip5» станом на 25.04.2022 року могла становити 1843,03 грн;
- даними висновку експерта №СЕ-19/106-22/4363-ТВ від 30.05.2022 року, згідно з яким ринкова вартість килимка комп'ютерного «A4-Tech B-081 Bloody» станом на 25.04.2022 року могла становити 315,00 грн;
- даними висновку експерта №СЕ-19/106-22/4516-ТВ від 27.05.2022 року, згідно з яким ринкова вартість наданого на експертизу мобільного телефону «Bravis A504 Trace» станом на 25.04.2022 року могла становити 1415,46 грн;
- даними протоколу слідчого експерименту від 31.05.2022 року з фототаблицею до нього, при проведенні якого підозрювана ОСОБА_11 на місці розповіла та показала про обставини вчинення злочину спільно з ОСОБА_9 . Зокрема, вказала на будинок АДРЕСА_3 , звідки вони вчинили крадіжку. Показала на вікно, яке ОСОБА_9 відчинив зсередини та через яке вона потрапила до будинку. Вказала на місця розташування техніки, яку вони спільно підготували для викрадення та куди саме вони її склали. Продемонструвала яким чином передавала викрадене майно ОСОБА_9 через вікно. Дані слідчого експерименту повністю відповідають показанням обвинуваченої ОСОБА_11 в судовому засіданні;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2022 року, в ході якого свідок ОСОБА_15 серед пред'явлених йому для впізнання 4-х осіб на фото під №3 впізнав ОСОБА_9 , як особу, яка намагалась продати йому акустичну колонку «JBL» червоного кольору;
- даними протоколу слідчого експерименту від 06.06.2022 року з фототаблицею до нього, при проведенні якого потерпіла ОСОБА_12 на місці розповіла та показала про обставини виявлення нею злочину. Зокрема, вказала на будинок АДРЕСА_3 , звідки була вчинена крадіжка. Показала на місце розташування викрадених у неї речей до крадіжки. Дані слідчого експерименту повністю відповідають показанням обвинуваченої ОСОБА_11 та самої потерпілої в судовому засіданні.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.
Таким чином, викривальні показання обвинуваченої ОСОБА_11 не є ізольованим або єдиним джерелом доказування. Вони співвідносяться з іншими зібраними доказами, перебувають з ними в логічному та фактичному взаємозв'язку, взаємно доповнюють і підтверджують одне одного, що відповідає вимогам ст. 94 КПК України щодо оцінки доказів у їх сукупності.
Колегія суддів також звертає увагу, що ОСОБА_11 не лише викрила обвинуваченого ОСОБА_9 , а й надала щиросердні визнавальні показання щодо своєї власної участі у вчиненні злочину. Таким чином, вона свідомо погіршила своє процесуальне становище, визнавши співучасть у кримінальному правопорушенні, що виключає логіку можливої «помсти» або вигаданого обвинувачення. Обвинувачена не отримує жодних процесуальних або практичних переваг від викривання іншого обвинуваченого. За конкретними обставинами даного провадження надання ОСОБА_11 викривальних показань щодо себе й іншого співучасника свідчить про відсутність мотивів до обмови та надає її свідченням високий ступінь достовірності.
Отже, сукупність зібраних доказів по справі, в тому числі з урахуванням показань обвинуваченої ОСОБА_11 , є достатніми для визнання вини ОСОБА_9 доведеною поза розумним сумнівом, тоді як його власні заперечення спростовуються об'єктивними даними та сприймаються апеляційним судом як позиція, спрямована на уникнення відповідальності.
Неспроможними колегія суддів вважає і наведені стороною захисту доводи про недопустимість, як доказів, експертних висновків у кримінальному провадженні через відсутність у матеріалах провадження постанов слідчого про їх призначення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, долучений до обвинувального акта Реєстр матеріалів досудового розслідування містить у собі посилання на процесуальні рішення прийняті слідчим, у тому числі й на постанови про призначення у справі відповідних експертиз. Відсутність цих постанов на час розгляду справи в суді першої інстанції у матеріалах кримінального провадження не ставить під сумнів законність отримання цих доказів органом досудового розслідування та їх допустимість, оскільки у кожному із зазначених експертних висновків є посилання на дату винесення цієї постанови слідчим, номер кримінального провадження, а також перелік конкретних питань, які були поставлені слідчим на вирішення експертів. При ознайомленні з матеріалами кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України сторона захисту будь-яких клопотань з цього приводу не заявляла. Не заявлялося нею таких клопотань і при розгляді справи в суді першої інстанції, а лише в ході апеляційного розгляду заявлено клопотання про недопустимість висновків судових товарознавчих експертиз з вказаної підстави.
Колегія суддів зазначає, якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах. При цьому, під час апеляційного розгляду, прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні 17 червня 2025 року заявила клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження відповідних копій постанов про призначення судових товарознавчих експертиз та колегією суддів вказане клопотання було задоволено, оскільки в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного розгляду в межах перевірки доводів сторони захисту. За таких обставин, порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи не встановлено.
Крім того, як вбачається з висновків експертів дослідження проводилося кваліфікованими експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність, якими, всупереч доводів захисника ОСОБА_8 враховано, як час та вартість на момент придбання потерпілою викрадених речей, так і їх товарний стан та вартість на момент викрадення, з урахуванням зносу за середньою ринковою ціною на вироби, які по функціональному призначенню, технології виробництва, споживчими властивостями і якостями максимально відповідають об'єктам дослідження. Висновки є достатньо обґрунтованими, логічними та об'єктивними, надані в межах компетенції експертів.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що одна із товарознавчих експертиз була проведена в неробочий час, то вказана обставина також не свідчить про необ'єктивність судового експерта. Адже час виконання експертизи залежить від завантаженості експерта та складності проведення самої експертизи. В свою чергу, стороною захисту не наведено будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість виконання експертизи в неробочий час та що така обставина могла вплинути на об'єктивність та повноту самого висновку експерта.
Не може погодитися колегія суддів і з тим, що відсутність у висновку експерта по батькові осіб, які проводили експертизу може якимось чином впивавати на допустимість та належність вказаного доказу в межах кримінального провадження та позначитися на якості чи повноті експертного дослідження. Апеляційний суд звертає увагу, що у висновках зазначено прізвище, ім'я експертів, спеціальність, освіта, місце роботи, посада та стаж роботи за відповідною спеціальністю, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу експерта та перевірити його кваліфікацію.
Відповідно до вимог статей 101, 102, 242 та 243 КПК України, висновок експерта є належним доказом у разі, якщо він складений уповноваженою особою, яка володіє спеціальними знаннями, а сам висновок відповідає вимогам закону щодо форми, змісту та порядку призначення. Відсутність по батькові при наявності інших повних анкетних даних не позбавляє сторону провадження можливості здійснити перевірку особи експерта, дозволяє ідентифікувати його особу та оцінити його фаховий рівень.
Відповідно до частини 1 статті 102 Кримінального процесуального кодексу України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза.
Наведена правова норма не містить вимоги щодо обов'язкового зазначення по батькові експерта, натомість вимагає наявності інших персоніфікуючих даних, які дають змогу однозначно ідентифікувати особу експерта та оцінити його професійну кваліфікацію.
Таким чином, наявна в експертному висновку інформація дозволяє ідентифікувати особу експертів та оцінити їх фаховий рівень, а тому відсутність по батькові експерта не є порушенням вимог КПК України, не впливає на допустимість або достовірність висновку як доказу та не порушує прав сторін кримінального провадження, зокрема права на захист.
Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що в ході судового розгляду не встановлено чи дійсно потерпілій ОСОБА_12 належить викрадене майно, оскільки не встановлено хто є фактичним власником житлового будинку, з якого було вчинено крадіжку. Як встановлено в ході судового розгляду, у зазначеному будинку фактично проживали дві сестри, одна з яких - потерпіла. Сам факт відсутності у потерпілої права власності на будинок не спростовує її фактичного володіння особистими речами, що знаходились у відповідному приміщенні.
У відповідності до положень статті 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні визнаються фактичні дані, на підставі яких може бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. У судовому засіданні потерпіла надала послідовні та логічні пояснення щодо належності їй викрадених речей, які узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14 , а також із письмовими доказами.
Право власності на будинок не є визначальним для підтвердження права володіння особистими речами, які можуть належати будь-якій особі, що фактично проживає або тимчасово перебуває у приміщенні. Цивільний кодекс України визнає за фізичною особою право володіння та користування майном незалежно від того, є вона власником нерухомості чи ні (статті 316, 317 ЦК України).
Таким чином, відсутність права власності на житло жодним чином не виключає можливості того, що викрадені речі належать саме потерпілій, яка в ньому мешкала. Ключовим є доказування належності майна через факти володіння, користування та розпорядження, а не юридичний статус власника будинку.
Положеннями ст.404 КПК України чітко регламентовано, що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом ч.1 ст.7, ст. 22 КПК України кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
У той же час, доводи сторони захисту про необхідність повторного допиту потерпілої та свідків з метою з'ясування фактичних обставин та реалізації права на захист є необґрунтованими, оскільки потерпіла та свідки безпосередньо допитувалися в суді першої інстанції, захисник та обвинувачений мали змогу задавати їм відповідні питання та реалізували свої права в цій частині. Об'єктивних даних про неналежне виконання професійних обов'язків захисником ОСОБА_10 , яке б могло призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_9 , передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 59 Конституції України, статтями 20, 42 КПК, у матеріалах кримінального провадження апеляційним судом не встановлено.
Колегія суддів зауважує, що повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду цей факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції.
Заявляючи клопотання про повторне дослідження доказів встановлених під час судового розгляду, захисником ОСОБА_8 не вказано як ці вимоги кореспондуються з приписами ч.3 ст.404 КПК України, оскільки не було зазначено обґрунтованих доводів про порушення, допущені судом першої інстанції при їх дослідженні, та не зазначено в апеляційній скарзі та поданих клопотаннях обґрунтованих мотивів невірної оцінки місцевим судом наданих стороною обвинувачення доказів, або не врахування будь-яких доказів.
На переконання колегії суддів, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази й дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Апеляційний суд звертає увагу, що всі доводи поданих апеляційних скарг та заявлених клопотань сторони захисту фактично зводяться до їх незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів, які були досліджені судом та наведені у вироку.
Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторону захисту про неповноту судового розгляду, вивченням матеріалів кримінального провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту та необ'єктивність дослідження судом доказів наданих стороною обвинувачення.
Таким чином, порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення ОСОБА_16 злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України як на досудовому розслідуванні, так і судовому розгляді при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які б могли істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого, та перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо ОСОБА_9 під час апеляційного розгляду не виявлено.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість наведених висновків апеляційного суду апеляційні скарги сторони захисту не містять.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11.07.2017, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
У цьому провадженні апеляційний суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін, а інші доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Разом з цим, за положеннями ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений вчинив нове кримінальне правопорушення за оскаржуваним вироком після ухвалення вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.11.2021 року, яким йому призначено покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі позбавлення волі на строк три роки, та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення остаточного покарання за правилами ст.71 КК України, відповідно до якого якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71 КК України) маючи на увазі, що при визначенні покарання за правилами ст.71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. При вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, - то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.05.2022 року скасовано звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням і направлено його в місця для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.11.2021 року.
За ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.05.2022 року початок строку покарання визначено рахувати з моменту приведення ухвали до виконання. Згідно розпорядження про виконання ухвали, ухвала набрала законної сили 24.05.2022 року.
Отже, початок строку покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.11.2021 року з урахуванням ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.05.2022 року - 24.05.2022 року, кінець - 24.05.2025 року.
Разом із цим, колегія суддів враховує, що ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01.05.2025 року, обвинуваченого ОСОБА_9 було взято під варту в межах даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене, станом на 01 травня 2025 року, коли обвинувачений ОСОБА_9 був взятий під варту саме у вказаному кримінальному провадженні, останній фактично відбув за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.11.2021 року 2021 року 2 роки 11 місяців 6 днів, а невідбута частина покарання становить 24 дні. Таким чином колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч.1 ст.71 КК до призначеного покарання за вироком Бердичівського суду від 30.11.2023 року частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бердичівського суду від 30.11.2023 року у виді 20 днів позбавлення волі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_9 відповідно до ст.404 КПК України підлягає зміні в частині приєднання невідбутої частини покарання.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Відповідно до ст.404 КПК України вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.11.2023 відносно ОСОБА_9 в частині призначення покарання із застосуванням ч.1 ст.71 КК України - змінити.
На підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_9 визначити за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.11.2021, та призначити ОСОБА_9 до відбуття 5 (п'ять) років 7 (сім) місяців позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим який тримається під вартою протягом того ж часу з моменту отримання копії рішення.
Судді :