Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2909/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/718/25
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
02 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 червня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 ,-
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 червня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 15.08.2025 року.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігти існуючим ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, застосувати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або інший не пов'язаний з перебуванням під вартою.
Зазначає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені прокурором.
Відповідно до ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про час та місце розгляду скарги учасники судового провадження належним чином повідомлені.
Прокурор ОСОБА_8 до початку розгляду скарги направив клопотання про проведення апеляційного розгляд без його участі, захисник на зв'язок по відеоконференції не вийшов, просив здійснювати розгляд без нього, а обвинувачений ОСОБА_7 клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без участі сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.127, ч.4 ст.187 КК України та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні, кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.127 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Згідно вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Судом враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.127, ч.4 ст.187 КК України, одне з яких, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, в разі доведення вини ОСОБА_7 , вказує на обґрунтованість висновків суду про продовження існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, судом враховано і те, що потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 просили суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вони побоюються за своє життя та здоров'я.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення судом попередніх ухвал про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства апеляційний суд погоджується з висновками суду про неможливість на даний час у застосуванні застави.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст.194 КПК України для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни ухвали суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 червня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: