Справа № 761/41720/24
Провадження № 3/761/134/2025
21 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Антонюк Марина Станіславівна, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Нідерланди, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
На розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов протокол серії ААД №522276 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, в тому, що він 18 жовтня 2024 року о 00 год. 08 хв. передав керування транспортним засобом водію ОСОБА_2 , яка знаходячись по вул. Хрещатик, 50 в м. Києві, перебувала в автомобілі Mersedes Benz CLA 200, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння (результат тесту 1,55%), чим порушив вимоги 2.9 г Правил дорожнього руху України
На виклик до суду ОСОБА_3 не з'явився, повідомлявся про розгляд справи завчасно та належним чином. При цьому, жодних заяв або клопотань, в тому числі і про відкладення, від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило, про наявність поважних причин неприбуття в судове засідання останній не повідомляв.
Так, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа "Каракуця проти України"). Однак ОСОБА_1 до суду не прибув, розглядом справи не цікавився, своїм правом взяти участь у судовому розгляді не скористався.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлявся про час та дату розгляду справи, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також приймаючи до уваги, що участь особи при розгляді справ за ст.130 КУпАП не є обов'язковою, суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд прийшов до наступних висновків.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний єдиним та безумовним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
У рішеннях Європейского суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейский суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Так, згідно даних, які містяться у протоколі серії ААД №522276 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, в тому, що він 18 жовтня 2024 року о 00 год. 08 хв. передав керування транспортним засобом водію ОСОБА_2 , яка знаходячись по вул. Хрещатик, 50 в м. Києві, перебувала в автомобілі Mersedes Benz CLA 200, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння (результат тесту 1,55%)
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід'ємна складова права на захист (параграф 3 ст.6 Конвенції).
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ ) має усталену практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст.6-3, підпункт (е), означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа «Шабельник проти України», рішення від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до п.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376, зареєстрованову в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його. У разі, якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення є громадянином Нідерландів
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 володіє українською мовою, якою було складено протокол про адміністративне правопорушення, і, відповідно, останній мав можливість з ним ознайомитись.
З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення на DVD-диску відеозаписів з нагрудної камери поліцейських, вбачається, що працівники поліції проводили усне спілкування з водієм ОСОБА_2 , яка знаходилась за кермом, всі дані, необхідні для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , працівники поліції питали саме у ОСОБА_2 . Крім того, працівник поліції попросив ОСОБА_2 пояснити ОСОБА_3 , що на останнього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за передачу керма транспортного засобу водію, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння. На відеозаписі, що долучений до протоколу видно, що працівники поліції не зачитували особі, стосовно якої складено протокол, переклад жодного письмового документу, який ОСОБА_1 давали на підпис. Таким чином, у стороннього та незацікавленого спостерігача можуть виникнути очевидні сумніви щодо правильності розуміння ОСОБА_1 суті того, що в цей момент відбувалось, що саме означатимуть його підписи в наданих йому працівниками поліції документах, тощо. Такі сумніви не спростовуються шляхом аналізу документів та відеозаписів, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, а сам протокол про адміністративне правопорушення очікувано не містить пояснень особи, яка притягується до відповідальності, що не володіє українською мовою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , який не володіє українською мовою, не міг ознайомитися зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення і в матеріалах справи відсутні дані про залучення перекладача до складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим грубо порушено вимоги ст.ст.256, 268 КУпАП.
Також працівниками поліції належним чином не було роз'яснено ОСОБА_1 право на захист та отримання належної правової допомоги.
Як зазначалося вище ОСОБА_3 є громадянином Нідерландів, не вміє писати та читати українською мовою, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, а тому він не міг фізично ознайомитися зі змістом складеного протоколу та доданих до нього документів, не міг самостійно написати у протоколі заперечення проти нього та свої пояснення щодо незгоди із висновком про його вину при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.
Наведені обставини свідчать про те, що працівником поліції, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №522276 від 18 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 та інші документи, істотно порушені та обмежені процесуальні права останнього, в тому числі, право на захист.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у поза розумний сумнів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 130, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва М.С. Антонюк