Справа №760/17762/25 1-кс/760/8823/25
04 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, вилучене у кримінальному провадженні № 22025101110000774 від 21.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого
ч. 2 ст. 258 Кримінального кодексу України,
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання слідчого, мотивовано тим, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року,
IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту -ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Київській, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 затвердженого Законом України № 2102 - IX від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України. В подальшому у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до змін внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3654-ІХ, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ, Указом Президента України від 16 квітня 2025 року № 13172 продовжено до 07 серпня 2025 року.
Крім того, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Розуміючи вище наведені обставини, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 21.06.2025 громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, знаходячись в м. Київ, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою месенджеру «Телеграм», який прив'язаний до його особистого номеру мобільного телефону НОМЕР_1 вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, що підписана як « ОСОБА_6 » із ідентифікатором « ОСОБА_7 », з метою вчинення кримінального правопорушення проти громадської безпеки, внаслідок чого виник злочинний умисел на вчинення терористичного акту.
Так, встановлено, що не пізніше 20.06.2025 точний час досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_5 прибув до м. Києва, з метою підготовки до вчинення терористичного акту на території Дніпровського району м. Києва.
Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 20.06.2025 ОСОБА_5 виготовив в Оболонському районі міста Києва точну адресу не встановлено, саморобний вибухових пристрій, який помістив до пристрою, який у подальшому помістив до скутера жовтого кольору "Hunter moto" д.н.з. НОМЕР_2 , де і його залишив, про що повідомив невстановленій досудовим розслідуванням особі, що підписана як « ОСОБА_6 » із ідентифікатором « ОСОБА_7 ».
У подальшому, 20.06.2025 ОСОБА_5 усвідомлюючи, що виготовлений ним саморобний вибуховий пристрій буде використаний для вчинення терористичного акту, а саме: вчинення вибуху, який створить небезпеку для життя людини з метою порушення громадської безпеки за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, що підписана як « ОСОБА_6 » із ідентифікатором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перемістив скутер жовтого кольору "Hunter moto" д.н.з. НОМЕР_2 . до будинку АДРЕСА_1 .
Надалі, 21.06.2025 приблизно о 15:00 саморобний вибуховий пристрій, що поміщений ОСОБА_5 до скутеру жовтого кольору "Hunter moto" д.н.з. НОМЕР_2 дистанційно приведено в дію, що призвело до його підриву та вибуху, який створив небезпеку для життя людини з метою порушення громадської безпеки.
Надалі, 22.06.2025 у кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично перебував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якого виявлено та вилучено:
1.куртку жовто-чорного кольору «Staff»;
2.мобільний телефон «Moto E40» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , чорного кольору;
3.банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_5 дійсна до 07/29;
4.кепка чорного кольору «Simple».
22.06.2025 речі, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично перебував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Вказав на необхідність у арешті вилучених 22.06.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично перебував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальних об'єктів, з метою виконання завдань кримінального провадження щодо запобігання можливості їх приховування, пошкодження чи псування, втрати чи знищення, використання, передачі та відчуження, а також з метою збереження речових доказів.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, проте їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, приходить до наступного висновку.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Так, слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу, а саме є речовими доказами, згідно постанови від 22.06.2025.
При цьому, слідчим суддею шляхом дослідження матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є речовими доказами.
Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.
При цьому, в судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Тож, слідчий суддя погоджується з клопотанням слідчого про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що майно виявлене та вилучене 22.06.2025 в ході проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично перебував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частини другої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, вилучене у кримінальному провадженні № 22025101110000774 від 21.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 258 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 22.06.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично перебував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на:
- куртку жовто-чорного кольору «Staff»,
- мобільний телефон «Moto E40» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , чорного кольору,
- банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , дійсну до 07/29,
- кепку чорного кольору «Simple».
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчих, прокурорів, які входять до відповідних груп слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні за № 22025101110000774 від 21.06.2025.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: ОСОБА_8