Справа № 756/8736/25
Провадження № 2-з/756/99/25
про забезпечення позовних вимог
04 липня 2025 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Примак-Березовська О.С., розглянула заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог до подання позову,
До Оболонського районного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, в якій міститься прохання вжити заходів забезпечення позову, до його подання, шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2007 року, зареєстрованого державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори за № 1-2385, та на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована на підставі договору міни від 25 лютого 2008 року за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування заяви зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у письмовій формі було укладено договори позики від 1 серпня 2002 року та 25 травня 2007 року, відповідно до яких заявник надав ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 200 000 (двісті тисяч) доларів США.
Заявник вживав відповідних заходів стосовно забезпечення повернення грошових коштів за договорами позики. Так, 7 червня 2025 року між ОСОБА_3 (далі-позикодавець) та ОСОБА_2 (далі-позичальник) було укладено попередній договір застави нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Умовами договору передбачено, що, у разі невиконання позичальником грошових зобов'язань або у разі неукладання основного договору застави нерухомого майна, позикодавець має право звернути стягнення на майно позичальника.
Станом на момент подання заяви ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною 2 статті 149 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини 4 статті 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.
Пунктом 1 частини 13 статті 158 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 4, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити та невиконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Верховний Суд у справі № 643/12369/19 від 19 лютого 2021 року зауважує, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтовані підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Невжиття заходів забезпечення майбутнього позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам позивача, а тому суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позовних вимог до подання позову та накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2007 року за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори за № 1-2385, а також накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована на підставі договору міни від 25 лютого 2008 року за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони їх відчуження або розпоряджання у будь-який спосіб.
Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149, 150 -154, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позовних вимог до подання позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована на підставі договору міни від 25 лютого 2008 року за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у частині заборони її відчуження або розпоряджання у будь-який спосіб.
Вжити заходи забезпечення позовних вимог до подання позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2007 року за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори за № 1-2385,у частині заборони її відчуження або розпоряджання у будь-який спосіб.
Виконання покласти на Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2-Д).
Роз'яснити заявнику, що, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.
У разі неподання такого позову протягом встановленого частиною 4 статті 152 ЦПК України строку, заходи забезпечення позову скасовуються відповідно до пункту 1 частини 13 статті 158 ЦПК України.
На підставі частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА