Справа № 694/1899/25 Провадження №1-кп/694/139/25
Вирок
04.07.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників справи кримінальне провадження №12025255310000235, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець місто Звенигородка Звенигородського району Черкаської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не працюючий, з середньою освітою, депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не являється, неповнолітніх, малолітніх дітей, осіб похилого віку на утриманні не має, раніше судимий:
-20.11.2006 Звенигородським районним судом Черкаської області за ст. 185 ч. 2 КК України, до обмеження волі на строк 1 рік. В силу ст. 71 КК України до покарання призначеного за вказаним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.03.2006 року - три місяці обмеження волі та визначено остаточне покарання за сукупністю вироків 1 рік 3 місяці обмеження волі;
-16.07.2008 Звенигородським районним судом Черкаської області за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3,ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 3, 304 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 08.07.2011 Звенигородським районним судом Черкаської області за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 3 КК України до З років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання за вказаним вироком частково приєднано не відбутий строк покарання становить 2 роки, за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.07.2008 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці;
-16.10.2014 Звенигородським районним судом Черкаської області за ст. 162 ч. 1 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;
-16.10.2014 Ватутінським міським судом Черкаської області за ст. ст. 185 ч.3, 263 ч. 2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-12.01.2017 Звенигородським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 186 КК України, до 4-х років позбавлення волі;
-19.03.2020 Звенигородським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, за ст. 186 КК України, до 4-х років 2 місяці позбавлення волі, звільнений 01.12.2023 умовно-достроково, судимість в законному порядку не знята та не погашена,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
встановив:
ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимим, судимість в уставленому законом порядку не знята та не погашена, після звільнення з місць позбавлення золі на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальний проступок. 10.06.2025 близько 21 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання, знаходячись в спальній кімнаті квартири за адресою АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , завдав останній один удар правою рукою, в якій тримав барсетку в область плеча справа, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-9-01/157 від 13.06.2025, отримала тілесне ушкодження у вигляді синця на правому плечовому суглобі, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України - спричинення умисних легких тілесних ушкоджень.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст. 125 КК України встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.
26 червня 2025 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у якому міститься клопотання прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
-матеріали досудового розслідування.
У заяві підозрюваний зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги його заяву, в якій зазначено, що він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Наведене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому відповідно до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, його винуватість підтверджується відповідно до ч.2 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом, в якому подав клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути в порядку, визначеному ч. 2 ст. 381 КПК України.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України - спричинення умисних легких тілесних ушкоджень.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що відповідно до довідки-характеристики начальника управління ЦНАП (Центр Дія) від 16.06.2025 №761/12-2-04 інформації щодо порушень громадського порядку не надходило, іншою інформацією виконавчі органи не володіють, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому є щире каяття.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому - не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального проступку, суд вважає достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_3 обрати йому міру покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт.
Суд вважає, що саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_3 буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судові витрати відсутні.
Речових доказів немає.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ч.1 ст.125 КК України, ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381, 382, 394, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 150 (сто п'ятдесят) годин.
Судові витрати відсутні.
Речових доказів немає.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1