Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1912/23
Провадження № 2-др/382/8/25
Іменем України
(ДОДАТКОВЕ)
26 червня 2025 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Захарук Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин заяву представника відповідача Білоус Тетяни Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» м. Дніпро вул. Набережна Перемоги - 50 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник відповідача звернулася до Яготинського районного суду Київської області з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» м. Дніпро вул. Набережна Перемоги - 50 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву обгрунтовано тим, що рішенням Яготинського районного суду Київської області відмовлено Банку в задоволенні позову.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначав орієнтований розмір судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
З врахуванням положень вище викладених норм процесуального законодавства сторона цивільного процесу має право на компенсації понесених судових витрат в тому числі і на правничу допомогу.
Станом на 11.03.2025 Відповідач по справі поніс судові витрати на правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн. (обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість наведено в акті).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Таким чином тлумачення статті 270 ЦПК України свідчить, що додаткове рішення може бути ухвалено лише судом, що ухвалив судове рішення по суті спору.
На підставі викладеного вище, просила ухвалити додаткове рішення у справі №382/1912/23, яким стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул.Грушевського буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 9 500,00 грн.
26.05.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшов відзив з котрого вбачається, що ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Позивач,Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав(-ла) Заяву № б/н від 17.07.2006 року. Щодо компенсації витрат на правову допомогу Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Граничний розмір компенсації витрат встановлюється Постановою КМУ № 590 від 27.04.2006 р. "Про граничні розмірі компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" а тому "… граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується сорок відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами Необхідність подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу Зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі. ! Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу. Схожих висновків дійшов ВС у постановах від 22.03.2018 року у справі № 910/9111/17 та від 14.01.2019 року у справі № 927/26/18 . Згідно положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При чому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою витрат на правову допомогу входить до предмету доказування, в порядку ст.ст. 76-83 ЦПК України. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що сума витрат, що заявлена Представником Відповідача значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно- правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, крім того така сума витрат є неспівмірною із складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, а тому в разі наявності підстав для компенсації цих витрат, їх сума підлягає зменшенню. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, шо Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав. Враховуючи викладене, просимо суд відмовити у задоволенні заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Разом з відзивом надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, з котрого вбачається, що проаналізувавши договір відповідача із адвокатом та акт наданих послуг, просить суд звернути увагу на наступне:
Щодо підготовки до судової справи:
Підготовка до цієї судової справи не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, таким чином такий пункт витрат як підбор нормативно-правових актів та аналіз судової практики викликає сумнів, адже судова практика розгляду справ щодо стягнення кредитної заборгованості стала і визначена ще у 2015 році, а саме постановою ВСУ від 11.03.2015 р. провадження 6-16-цс15.
Щодо підготовки процесуальних документів по справі:
Розмір таких витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета судової справи, з урахуванням ціни позову та відповідно до ухвали суду справа визначена як проста та розглядається у порядку спрощеного провадження, а саме: “написання відзиву на позовну заяву у розмірі 4000 грн.» - тариф не є пропорційним до складності справи, а також враховуючи те, що фактично відзив по справі по суті зводиться лише до повторювання тез щодо тотожності умов та правил надання банківських послуг, що висловлені у постанові ВСУ від 11.03.2015 р. провадження 6-16-цс15. - “підготування та оголошення позиції Банку щодо заяви про зменшення позовних вимог по справі у розмірі 1000 грн.» - також враховуючи складність справи та судову практику, а також відсутність зазначеного витраченого часу на це, вважає такі витрати також не співмірним із реальною складністю справи;
Щодо затрат на участь у засіданні:
Заявлені витрати не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, а сума таких витрат у розмірі 4500 грн не відповідає критеріям розумності оскільки: в заявленій сумі не закладено обгрунтування на що були направлені зазначені на сьогоднішній день є механізм участі у судовому засіданні через відеоконференцію, а підстав для очної участі у простій судовій справі адвокатом не наведено, відсутня необхідність транспортування тощо.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» механізм розрахунку гонорару повинен бути прописаний саме у договорі. Але у наданому договорі є лише посилання на тарифи, що не були надані у суді, а їх тотожність договору викликає значний сумнів, оскільки відсутній встановлений у самому договорі розмір та/або порядку обчислення таких витрат. Відповідно до позиції ВСУ - визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорар адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
У акті виконаних робіт не зазначено час, а тому не може бути оцінено співмірність розміру витрат із витраченим часом, таким чином це також викликає сумнів щодо розміру витрат на підготовку процесуальних документів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі East/WestAllianceLimited проти України).
Підсумовуючи викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що сума витрат, що заявлена Представником Відповідача: значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу; сума витрат є неспівмірною із складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, та не є пропорційною щодо витраченого часу; не є доведеною, що була фактичною та неминучою.
У зв'язку із викладеним вище, чим АТ КБ “ПРИВАТБАНК» просить зменшити до мінімально розумної суми, що підлягає компенсації відповідно до діючого законодавства.
Представник заявника в судовому засіданні заперечувала проти ухвалення додаткового рішення та просила відмовити в задоволені вимог, з огляду на той факт, що стороною відповідача під час розгляду справи не було надано доказів щодо витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився направила заяву через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" про розгляд справи в її відсутність та відсутність відповідача.
Дослідивши матеріали цивільної справи №382/1912/23 та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 11.03.2025 року, відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
17.03.2025 року, тобто після ухвалення рішення Яготинського районного суду Київської області від 11.03.2025 року, через систему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача-адвоката Білоус Т.А. про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, адвокат Білоус Т.А. до заяви додала копію договору про надання правничої допомоги від 07.08.2022 р., Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №01/07-21 від 01.07.2021 р. про вартість послуг та Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2025 року, загальна сума винагороди адвоката за вказаним актом складає 9500,00 грн. (а.с. 194-198)
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішення після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-3 ст.246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Отже, нормами ЦПК України визначений порядок звернення до суду із відповідною заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, який передбачає умову подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а також відповідних доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 753/7130/20.
До закінчення судового розгляду відповідачем та його представником не було надано доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, відповідно у такому випадку при ухваленні судового рішення у справі були відсутні підстави для розподілу таких витрат згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України.
Також відповідачем та його представником не подано відповідної заяви у строки та порядку передбаченому ч. 8 ст.141 ЦПК України та ст. 246 ЦПК України.
У даному випадку представник відповідача у відзиві також не зазначила орієнтовний розрахунок суми витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи (Т.1 а.с. 114-119).
Зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат передбачено положеннями ч.1 ст. 134 ЦПК України.
Докази, на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі (ч.8 ст.141 ЦПК України).
Положеннями ЦПК України передбачено подання доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, однак за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст.141, ч.1 ст.246 ЦПК України). Таких заяв відповідач та його представник суду не подавали.
Заява про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подано суду 17.03.2025 року.
Отже, враховуючи, що відповідачем не було надано до закінчення судового розгляду справи доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також не було заявлено, що докази на підтвердження понесених витрат будуть надані протягом строку, визначеного ст.ст.141, 246 ЦПК України, то у даному випадку відсутні, передбачені законом підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білоус Тетяни Анатоліївни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 246, 258, 259, 260, 261, 270, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити в заяві представника позивача адвоката - Білоус Тетяни Анатоліївни про прийняття додаткового рішення по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» м. Дніпро вул. Набережна Перемоги - 50 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 03 липня 2025 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2025 року.
Суддя Кисіль О. А.