вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
1-кс/381/762/25
381/3560/25
Ухвала
про вирішення питання про арешт майна
04 липня 2025 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання про арешт майна, подане прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025111310000924, внесеному до ЄРДР від 28.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
встановив:
На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що 27.06.2026 близько 16.30 малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою м. Фастів, вул. Княгині Ольги, 66, без дозволу батька взяв ключі від автомобіля марки "ЗАЗ Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_1 , завів вище вказаний автомобіль, в якому була увімкнена передача заднього ходу, автомобіль почав рух, малолітній злякався та вистрибнув з автомобіля не втримався на ногах та впав в результаті чого було здійснено наїзд лівим переднім колесом на малолітнього ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП малолітнього ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої лонної та сідничної кісток в зв'язку з чим був доставлений до КНП КОДЛ м. Боярка.
28.06.2025 в ході огляду вилучено автомобіль "ЗАЗ Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який у подальшому поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Фастівський район, село Борисів, провулок Боженка, №23.
27.06.2025 відомості за вказаним фактом, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111310000924, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки "ЗАЗ Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного, прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно - ЗАЗ Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (моб. тел. НОМЕР_2 ), для забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні № 12025111310000924 від 28.06.2025, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження, та помістивши його на територію майданчика тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Фастівський район, село Борисів, провулок Боженка, №23.
Прокурор у судове засідання не з'явилася, в прохальній частині позову просила розглянути клопотання без її участі.
Володілець майна - ОСОБА_5 повторно в судове засідання не з'явився, про день розгляду даного клопотання повідомлявся належним чином, зокрема, на його мобільний номер телефону було направлено сповіщення про розгляд клопотання про арешт майна, смс-повідомлення доставлено 03 липня 2025 року об 11:04.
Володільцем майна причини неявки не повідомлені, повторного клопотання про відкладення судового засідання не заявлено, заперечень щодо змісту клопотання прокурора про арешт також не надано.
Беручи до уваги строки розгляду клопотання, визначені статтею 172 КПК України, слідчим суддею вирішено проводити розгляд клопотання без участі володільця майна.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя проводить судове засідання без участі прокурора та ОСОБА_5 , як володільця майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши доводи клопотання та зміст долучених до нього документів, вважаю, що вказане клопотання підлягає задоволенню.
Зокрема, згідно приписів частини 1 статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно приписів п. 5 частини 2 статті 40 КПК України, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно приписів частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно приписів частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
- обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
- обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
- обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно абзацу 2 частини 1 цієї статті, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Як слідує зі змісту частини 3 цієї статті, у випадку, коли арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, він може бути накладеним на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 5 статті 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно частини 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
правову підставу для арешту майна;
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ;
можливість спеціальної конфіскації майна;
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;
розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно приписів частини 4 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно приписів частини 5 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
З урахуванням вказаних вище правових норм, арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, може бути застосованим, в тому числі й у випадку, якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення і метою його застосування є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження доказів.
Зі змісту клопотання про застосування тимчасового арешту майна та доданих документів слідує, що 27.06.2026 близько 16.30 малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою м. Фастів, вул. Княгині Ольги, 66, без дозволу батька взяв ключі від автомобіля марки "ЗАЗ Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_1 , завів вище вказаний автомобіль, в якому була увімкнена передача заднього ходу, автомобіль почав рух, малолітній злякався та вистрибнув з автомобіля не втримався на ногах та впав в результаті чого було здійснено наїзд лівим переднім колесом на малолітнього ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП малолітнього ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої лонної та сідничної кісток в зв'язку з чим був доставлений до КНП КОДЛ м. Боярка, тому вказане майно було вилучено під час проведення огляду місця події 27.06.2025 року та 28.06.2025 року постановою слідчого зазначене майно визнано речовим доказом.
Перевіряючи наявність правових підстав для застосування арешту майна, суд враховує, що є обґрунтовані підстави стверджувати, що було вчиненим кримінальне правопорушення, а майно, для забезпечення збереження якого подано клопотання є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України та містить на собі слідову інформації і з високим ступенем вірогідності може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а отже, існує необхідність запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження цього майна, а збереження тимчасово вилученого майна є необхідним для подальшого використання у кримінальному провадженні, як процесуальних джерел доказів.
Оскільки вказаний транспортний засіб, зазначений у клопотанні, містить слідову інформацію та може бути об'єктом дослідження в судових експертизах, доцільно застосувати заборону користування, володіння і розпорядження цим майном у відповідності до положень пункту 4 частини 5 статті 173 КПК України.
Далі, згідно приписів статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно приписів частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно приписів частини 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 1 Протоколу 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична і юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Вказані правові норми встановлюють гарантії непорушності права власності, однак при цьому передбачають можливість його обмеження у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно позиції, висловленої в Рішенні ЄСПЛ по справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», ступінь втручання у право на володіння майном фізичної або юридичної особи, має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй.
Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є можливим та необхідним, вказаний захід має тимчасовий характер та не призводить до невиправданих і не пропорційних обмежень прав особа, яка є власником майна, при цьому, варто зауважити, що у слідчого судді відсутні відомості про існування обставин щодо нагальної потреби у використанні власником цього автомобіля, в тому числі враховуючи стан здоров'я та робочу необхідність.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України власнику майна, на яке накладено арешт, забезпечується право на подання клопотання про скасування арешту майна, у випадку, якщо в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпаде потреба.
Отже, для власника майна забезпечується можливість індивідуального періодичного перегляду застосованого захожу забезпечення кримінального провадження, що не свідчить про непропорційність вручання у право мирного володіння майном.
Враховуючи вище викладене, керуючись приписами статті 170-174 КПК України, -
Постановив:
Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025111310000924, внесеному до ЄРДР від 28.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.
Накласти в кримінальному провадженні № 12025111310000924 від 28.06.2025 арешт, з забороною користування, володіння і розпорядження, на тимчасово вилучене в ході проведення 27.06.2025 огляду місця події майно, а саме: ЗАЗ Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (моб. тел. НОМЕР_2 ).
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня від дати її постановлення направити прокурору Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
Клопотання про скасування арешту майна може бути поданим в порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1