Справа №519/258/25
Провадження № 2/519/312/25
26.06.2025 м. Південне
Південний міський суд Одеської області в складі:
головуючого судді Лемця С.П.,
за участі секретаря судового засідання Волкової Н.О.,
представника позивача - адвоката Кірюхіна О.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім'єю,
Позивач звернулася до Південного міського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім'єю, мотивуючи свої вимоги тим, що з 25.08.2009 вона проживала однією сім'єю без шлюбу із відповідачем і ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_3 .
Сторони розпочали проживати у квартирі батьків позивачки по АДРЕСА_1 та були пов'язані веденням спільного господарства, побуту та бюджету і мали взаємні права та обов'язки. Під час проживання разом з батьками сім'я була на повному їх забезпеченні, а отримані доходи відкладали на покупку автомобіля. У 2012 році сторони за спільні кошти придбали автомобіль Daewoo Lanos за 4200 доларів США.
Знаходячись у сімейних стосунках, сторони у 2017 році продали зазначений автомобіль та 08.08.2017 за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № Ю4В2.4.21 придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_2 у новозбудованому будинку житлового комплексу «Кокос», право власності на яку оформили на відповідача та яка є у спільній сумісній власності подружжя. Усі наступні внески за квартиру сплачувались відповідачем за спільні кошти сторін, під час чого сторони продовжували проживати у квартирі батьків позивачки за вищевказаною адресою на їх повному грошовому забезпеченні.
29.09.2020 було підписано акт прийому-передачі вказаної квартири та проведено державну реєстрацію права власності на відповідача. Після цього сторони з донькою переїхали у цю квартиру та за спільні кошти провели у неї коштовний євроремонт.
12.10.2024 відповідач разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 самовільно замінили замки у вхідних дверях вищевказаної квартири, внаслідок чого позивач з донькою з того часу не може зайти до квартири та забрати власні речі. З цього приводу ОСОБА_2 звернулася до відділення поліції (заява зареєстрована за ЕО № 4955), однак листом від 06.11.2024 їй було рекомендовано звернутися до суду.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 05.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 28.03.2025 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .
07.04.2025 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи договору дарування спірної квартири від 08.10.2024.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 07.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 07.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 01.05.2025 залучено ОСОБА_4 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
19.05.2025 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_4 , згідно яких вона заперечує проти задоволення позову та зазначає, що спірна квартира є її власністю.
Представник позивача - адвокат Кірюхін О.М. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив встановити факт проживання сторін з 25.08.2009 по 12.10.2024 та визнати за ОСОБА_2 право власності на частку спірної квартири. Що стосується договору дарування спірної квартири, то враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, сторона позивача вважає за необхідне саме так сформулювати позовні вимоги, а в подальшому буде пред'явлено інший позов.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, скориставшись правом надання письмових пояснень, в яких просила справу розглядати за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони та свідків, з'ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.
Сторони з 2009 року проживали у квартирі батьків позивачки по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_3 , про що відділом РАЦС Южненського МУЮ Одеської області 25.11.2010 р. зроблено актовий запис № 294 та видано свідоцтво про народження.
08.08.2017 за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № Ю4В2.4.21 сторони придбали квартиру АДРЕСА_2 у новозбудованому будинку житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », право власності на яку оформили на відповідача.
29.09.2020 було підписано акт прийому-передачі вказаної квартири та проведено державну реєстрацію права власності на відповідача. Після цього сторони з донькою переїхали проживати у цю квартиру.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (абзац перший частини другої статті 3 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315ЦПК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі N 463/11211/19 (провадження N 61-1214св23) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під час судового розгляду, зокрема в судовому засіданні 01.05.2025, відповідач ОСОБА_1 факт проживання однієї сім'єю із ОСОБА_2 фактично визнав.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Також факт проживання однією сім'єю підтверджується матеріалами справи, в тому числі спільними сімейними фото та показами свідків.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою сторін. З сім'єю ОСОБА_6 і ОСОБА_7 познайомилися на етапі будування будинку, зустрічалися на зборах, які проводив забудовник стосовно будування квартири. З початку знайомства свідок систематично бачила їх сім'ю, вони втрьох разом з донькою заходили в будинок. З початку 2017 року і десь до кінця літа 2024 року зустрічалися в ліфтіі. Бачила, як родина ОСОБА_8 робила ремонт.
Донька сторін - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що до 2024 року вони жили однією родиною, все було добре, але в один момент все змінилося, батьки почали сильно сваритися. До народження ОСОБА_3 батьки жили на АДРЕСА_3 - у бабусі, прожили там 8 років, а потім знімали квартири. Батьки накопили кошти та купили квартиру в ЖК «Кокос», де з 2020 року всі у трьох разом проживали та робили ремонти.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що із ОСОБА_2 знайомі з дитинства, а зі ОСОБА_1 - коли вони почали зустрічатись. Вони жили разом однією сім'єю, народилася ОСОБА_10 , гуляли всі разом. Після переїзду до ЖК «Кокос» приходили в квартиру на ОСОБА_11 усі разом.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що молода сім'я проживала на третьому поверсі, по АДРЕСА_3 . Сім'ю ОСОБА_6 знає давно, робив у них роботи з електрики.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що неодноразово була дома у сім'ї позивача та відповідача в ЖК «Кокос». Коли працювала із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 разом із донькою приходив до неї на роботу, бачила їх разом в магазині, на зборах ОСББ. Свідок заселилась в ЖК «Кокос» у 2021 році, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - раніше, свідок бачила, як вони разом робили ремонт у квартирі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_2 в частині встановлення факту проживання із ОСОБА_1 з 25.08.2009 по 12.10.2024 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на частку квартири АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Як було встановлено в судовому засіданні, спірну квартиру 08.10.2024 ОСОБА_1 було подаровано ОСОБА_4 , що підтверджується договором дарування та витягом з Державного реєстру речових прав (а.с.67-69).
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 01.05.2025 залучено ОСОБА_4 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Сторона позивача у цій справі клопотань, зокрема про зміну позовних вимог, не заявляла.
Разом з цим, мала місце зміна фактичних обставин (відчуження майна), яка унеможливлює задоволення позову в заявленому вигляді, оскільки відсутній об'єкт права власності у відповідача на момент розгляду справи, тобто відповідач вже не є власником квартири. При цьому, суд не може визнати право власності на майно, яке не належить відповідачу.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що предмет позову має бути реальним і таким, що може бути виконаний.
Якщо право власності на об'єкт уже перейшло до третьої особи, то визнання права власності на цей об'єкт у даній справі - неможливе, такий спосіб захисту втрачає ефективність і не є належним (порушення ст.5 ЦПК України).
Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Це означає, що якщо позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, суд має право відмовити у задоволенні позову, навіть якщо порушення прав дійсно мало місце.
Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на частку квартири АДРЕСА_2 , не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку із тим, що суд задовольнив одну із двох позовних вимог, а також враховуючи сплачений судовий збір за заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,80 грн (1211,20 + 605,60).
Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та встановлення факту проживання однією сім'єю, задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25.08.2009 по 12.10.2024 однією сім'єю без шлюбу.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .
Третя особа ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ,місце проживання за адресою: 66133, Одеська область, Подільський район, село Плоске.
Дата складання повного судового рішення 04.07.2025.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ