Справа № 515/89/25
Провадження № 1-кп/515/1258/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
04 липня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження та відповідно до ч.4 ст.107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження №12025168240000006 від 06 січня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нерушай Татарбунарського району Одеської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, який має на утримані малолітню дитину, із середньою загальною освітою, військовослужбовця, працює на посаді водія-сапера 1 відділення розмінування 3 взводу розмінювання роти розмінування 2 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, 30 грудня 2024 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, знаходячись у кухонному приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в ході сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, наніс потерпілій ОСОБА_5 один удар дном скляної пляшки, яку тримав у правій руці, по лобовій ділянці голови з правої сторони. Далі, ОСОБА_3 , продовжуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілій ОСОБА_4 один удар правою рукою, стиснутою в кулак, по обличчю в область лівого ока.
У результаті умисних, неправомірних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 наступні тілесні ушкодження: забита рана лобової ділянки з правої сторони, синець лівої очноямкової ділянки. Синець очноямкової ділянки спричинив незначні скороминучі наслідки тривалістю не менше 6 днів, що відповідно до п.2.3.5 « Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Забита рана лобової ділянки, при звичайному своєму перебігу, призводить до розладу здоров'я терміном понад 6 днів, але не більше 21 дня ( трьох тижнів), і за цим критерієм, згідно з п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України , а саме - завдав умисне легке тілесне ушкодження , що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Своїми діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
Положеннями ч.2 та ч.3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
В обвинувальному акті прокурором заявлено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, відповідно до вимог ч.3 ст.302 КПК України до обвинувального акту було додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з якою останній у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, повністю згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч.1 ст.394 КПК України, та згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
У даній заяві захисником - адвокатом ОСОБА_6 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваного, згоду останнього із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту щодо нього у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні, за його відсутності.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст.381 та ст.382 КПК України, обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначено до судового розгляду без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження.
Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження.
Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, а саме: заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом, доведена повністю, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).
При цьому, суд бере до уваги визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку) і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст.66 КК України пом'якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винного у скоєнні кримінальних правопорушень особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 року у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.65-67 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, мотиви і причини, які призвели до скоєння ним кримінального правопорушення, його ставлення та поведінку після вчинення злочину, відсутність наслідків, дані про особу, а також те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого діяння, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання повних та послідовних показів стосовно відомих йому обставин, щиро кається у вчиненому, в силу ст. 89 КК України не судимого, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Суд має призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
З урахуванням вищенаведеного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи обставини та мотиви вчинення кримінального правопорушення, обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, та вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу.
Таке покарання на переконання суду є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Установлено, що підстав для вирішення питань, пов'язаних із запобіжним заходом щодо обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до ст.ст. 22,26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.381-382, ст.ст.368-371, 373-374 ,376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн (одна тисяча сімсот грн 00к.).
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1