Справа № 492/564/25
Провадження № 1-кп/515/1265/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
04 липня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари кримінальне провадження № 12025162270000107, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 лютого 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Павлівка Арцизського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який не є інвалідом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України,
У провадженні Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження за № 12025162270000107 від 12 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.2 ч.2 ст. 115 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник повідомив, що під час досудового розслідування він звертався до слідчого з клопотанням про допит свідків, у разі необхідності провести їх одночасний допит, призначити додаткову судово-медичну експертизу, і зміну раніше повідомленої підозри - у задоволенні якого йому було відмовлено. Також просив суд призначити додаткову судово-медичну експертизу, мотивуючи тим, що ушкодження , які потягли смерть потерпілого могли бути завданні іншою особою, а також просив повернути обвинувальний акт прокуророві, мотивуючи тим, що сторона обвинувачення в обвинувальному акті не довела умисел обвинуваченого на вбивство малолітньої дитини та не навела будь-яких доказів.
Прокурор ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи, вказавши на передчасність такого клопотання, оскільки судом ще не досліджувались письмові докази. Щодо клопотання захисника про повернення обвинувального акту також вказав на безпідставність, оскільки прокурор має право самостійно визначати обсяг обвинувачення, яке потім буде доведене під час судового розгляду.
Колегія суддів, заслухавши подані захисником клопотання, приходить до наступного.
Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Так, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акта прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави вважати, що основна мета складення та вручення обвинувального акта - це надання особі відомостей, які є достатніми для повного розуміння нею суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Так, згідно п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті кримінального провадження перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17.
У свою чергу, місце, час, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст. 91 КПК України, і підлягають доказуванню під час судового розгляду по суті.
В той час, як кримінальний процесуальний закон передбачає, що під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинувачених.
Тобто, вирішуючи питання про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, суд не вправі вирішувати ті питання, які вирішуються при розгляді кримінального провадження по суті.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у ході підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості давати оцінку сформульованому обвинуваченню з точки зору його повноти та обґрунтованості, а також стверджувати про суперечливість та неконкретність фактичних обставин, встановленим під час досудового розслідування, оскільки відповідно до ч.2 ст. 337 КПК України надають можливість прокурору під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
Разом з цим, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Зміст фактичних обставин та форма їх викладу є виключною компетенцією прокурора, оскільки підтримання публічного обвинувачення здійснюється виключно стороною обвинувачення.
На переконання колегії суддів, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 містить всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Щодо клопотання про призначення додаткової судової експертизи.
Частинами першою, другою статті 332 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:
1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;
2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;
3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави вважати, що таке клопотання може бути розглянуте судом виключно під час судового розгляду, тому, враховуючи, що дана справа знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, то вказане клопотання наразі є передчасним.
Керуючись статтями 291, 332 КПК України, колегія суддів
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
ОСОБА_3
ОСОБА_2