Cправа № 750/7630/24
Провадження № 1-кп/750/120/25
02 липня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді (головуючої) ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Чернігові клопотання прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого та клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, поданих в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2024 за №12024270340000538 по обвинуваченню ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 315, ч. 4 ст. 152, ч.1 ст.309 КК України,
Прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, так як строк його дії закінчується 23.07.2025, проте розгляд справи триває. Зазначила, що ризики, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Вказала, що обвинувачений є раніше судимою особою, судимості не погашені, не має міцних соціальних зв'язків, зловживає спиртними напоями та наркотичними речовинами, та тягар можливого покарання свідчить про існування ризику переховування від суду. Обвинувачений зможе вплинути на свідка ОСОБА_10 та потерпілу. Вважає, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. На думку прокурора більш м'які запобіжні заходи на даний час не можуть бути застосовані до обвинуваченого. Клопотання подала в письмовому вигляді. Проти задоволення клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу заперечила. Вказала, що ОСОБА_7 не вказує адресу, за якою він може відбувати домашній арешт. Звернула увагу, що після вчинення злочину ОСОБА_7 погрожував потерпілій, про що вказала під час допиту як потерпіла, так і її мати. Обґрунтованість підозри, на її думку, описується в клопотанні, а всі докази були долучені до справи на стадії дослідження доказів.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт. Зазначає, що відсутній висновок експерта, який би вказував, що цей злочин вчинив саме він. Особисте майно слідчим вилучено без належного обгрунтування підстав для такого вилучення. Майна малолітньої у нього не було вилучено. Вважає, що речові докази у вигляді білизни потерпілої, покривала були підроблені. Зазначає, що у нього були інтимні стосунки з іншою жінкою за дві години до вилучення. У висновку експерта вказано, що на трусах знайдено сліди епітелію більше двох осіб, яке експертом не визначено кому належить сперма, букальний епітелій, тому висновок не є конкретним. Звертає увагу, що його кімната відкривалась не ключем, а шляхом виламування замка. Слова потерпілої не відповідають дійсності, оскільки експертиза не підтвердила наявності в її організмі слідів наркотичних речовин. Експертизою підтверджено, що потерпіла є незайманою і фізичного насилля не відбувалось. Вважає, що жодних ризиків, які б виправдовували законність його тримання під вартою, нема. Наявність телефонів у СІЗО дає йому змогу і зараз впливати на потерпілу та свідків, але він цього не робить. Проти задоволення клопотання прокурора заперечив.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 клопотання підзахисного підтримав, проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу заперечив. Зазначив, що прокурор в клопотанні фактично виклав протокол допиту потерпілої, викладаючи його на власний розсуд. Але відповідно до вимог ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 194 КПК України. Зокрема, до клопотання повинні бути додані додатки. Суду треба з'ясувати чи є обґрунтованою підозра, проте без додатків це зробити неможливо. Доказів на підтвердження ризиків суду не надано. Крім того, вказав на те, що суд має право вданому випадку визначити розмір застави. Вважає, що прокурором не було в належний спосіб обґрунтовано, чому домашній арешт не забезпечить виконання обвинуваченим його обов'язків. Вважає, що наразі існує можливість впливу на будь-якого навіть в умовах СІЗО. Просив врахувати, що наразі обвинувачений фактично відбуває покарання. Просив обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід- домашній арешт із носінням електронного засобу контролю.
Потерпіла, законний представник та представник потерпілої підтримали позицію прокурора. Представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 зазначила, що наразі неможливо передбачити наслідки звільнення обвинуваченого з-під варти для потерпілої. Неповнолітні свідки також ще не допитані.
Заслухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Як слідує з положень ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частина 2 ст. 331 КПК України регламентує, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати здійсненню судового провадження розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Згідно до вимог ч. 5 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 26.05.2025 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 23.07.2025 без визначення розміру застави.
Розгляд кримінального провадження не завершено, наступне судове засідання призначене на 18.08.2025.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на вимоги до ч. 4 ст. 199, ч. 2 ст. 177 КПК України, суд має виходити з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також продовження існування ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, вважає, що, в даному випадку, є обов'язкова умова -conditionsinequanon правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту.
Наразі відсутні будь-які процесуальні документи, з яких би суд міг встановити факт незаконності затримання обвинуваченого.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При цьому, оцінюючи вищевказані обставини, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність реального ризику можливих спроб обвинувачених переховуватися від суду, який продовжує існувати дотепер.
Суд приходить до переконання, що наразі не зменшився та продовжує існувати ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, які на даний час не надали свої покази безпосередньо під час судового розгляду, з метою зміни їхніх показань на свою користь. Так наразі не допитані свідки, які можливо мають ключове значення для справи, втому числі серед яких є неповнолітні особи.
Твердження обвинуваченого та його захисника про те, що в умовах СІЗО також можливо здійснювати телефонні дзвінки, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до вимог закону при кожному випадку користування особами, які тримаються в умовах слідчого ізолятора, послугами телефонного зв'язку, установа повідомляє суд про таке користування, дату дзвінка та номер абонента, якому був здійснений дзвінок. Щодо фактів того, що затримані особи, мають власні телефони поза встановлену заборону, то суд не надає оцінки таким фактам, якщо такі існують, оскільки це є відповідальністю посадових осіб установи тимчасового тримання.
Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення на переконання суду не спростований стороною захисту в належний спосіб.
Тобто, наявні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не відпали і продовжують існувати.
Оцінюючи можливість застосування до обвинувачених іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд, насамперед, враховує серйозність обвинувачення, його характер та конкретні обставини справи.
Висновки суду про те, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ними встановлених ризиків, ґрунтуються на сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.
Оцінюючи доводи обвинуваченого, наведені в його клопотанні про зміну запобіжного заходу, суд зазначає наступне.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 зводяться до відсутності належних доказів, зокрема, судових експертиз, які б поза сумнівом доводили його винуватість. Проте такі доводи суд відхиляє та вважає їх такими, що не можуть бути визнані законною підставою для зміни запобіжного заходу. Відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності правової кваліфікації його дій тощо, вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті. Нарізі судовий розгляд триває, сторона захисту не позбавлена також можливості за наявності бажання подавати власні докази на підтвердження невинуватості обвинуваченого.
Тож, продовження існування встановлених судом обставин у їх сукупності, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, що відповідає і є співмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, а також не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов'язків.
Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню, зважаючи на відсутність передумов застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
За наведених обставин, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 183,193, 194, 199, 331 КПК України, суд
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» до 28 серпня 2025 року без визначення розміру застави.
На ухвалу протягом 5 днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 04.07.2025 о 13 год 30 хв.
Суддя ОСОБА_11