20.08.07р.
Справа № 22/222-07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Південьінтертранс»м.Дніпропетровськ
до Державного підприємства «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ
про стягнення 20834 грн. 06 коп.
Суддя Л.Д. Пуппо
представники:
від позивача : Савченко Ю.В.
від відповідача: Тананайська Ю.В., Селяков О.В.
Позивач просить стягнути з відповідача 20834 грн. 06 коп., які складають 20 196 грн. надмірно списаної плати за перевезення вантажів (тариф) у зв»язку з неправильним застосуванням коефіцієнтів, 252 грн. 32 коп. річних і 385 грн. 74 коп. інфляційних витрат.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що коефіцієнти застосовувались до тарифів на перевезення вантажу на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України № 455-р від 13.07.04., 91-р від 01.04.05., 233-р від 01.07.05., тому нарахування і списання тарифу було правильним.
В засіданні 14.08.07. оголошено перерву до 20.08.07.
Між залізницею та ТОВ «Трансінвестторг»11.08.06. укладений договір №ДМР-5ЗП про продаж залізницею 106 вагонів типу «АРВ».
За договором №386 від 11.10.06., укладеним позивачем з ТОВ «Трансінвестторг»про надання послуг з організації перевезень вантажів, позивач окрім іншого повинен був за дорученням замовника та за його рахунок організувати перевезення вантажів замовнику у прямому залізничному сполученні, провести своєчасні розрахунки з залізницею та іншими транспортними організаціями за перевезення вантажів.
Відповідно до умов договору №386 позивачу доручено організувати відправлення 106 одиниць рухомого складу зі станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці до станції Ліски Південно-Східної залізниці Російської Федерації для ремонту рухомого складу.
В жовтні-листопаді 2006 року зі станції Синельникове-1 були відправлені 18 вагонів на станцію Ліски. Платником залізничного тарифу по Укрзалізниці був позивач.
Позивач посилається на те, що при відправленні вагонів працівники вагонного депо зафарбували перші три цифри у номері вагонів, які були продані, та спрямовані на ремонт. Залишені п'ять цифр у номері вагонів були занесені у перевізні документи з вказівкою, що вагони слідують на ремонт залізницею. Вагони були прийняті до перевезення.
Плата за перевезення вантажів була нарахована за схемою 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника, затвердженого Мінтрансом України №551 від 15.11.99. із застосуванням до тарифу коефіцієнту 1,5. Таким чином плата за кожний вагон склала 768 грн. (без ПДВ), як вагони, що прямують в ремонт.
На шляху прямування на станції Тополі Південної залізниці зроблений перерахунок тарифу по вказаним вагонам, і застосовано коефіцієнт 3,986 на суму 2041 грн. (без ПДВ) за кожний вагон.
Відповідачем проведено додаткове стягнення платежів по 1273 грн. (без ПДВ) за кожний вагон. Всього з особового рахунку позивача за перевезення 18 вагонів за дорожніми відомостями №№ 46416039, 46416040, 46416041, 46416042, 46416046, 46416047, 46416048, 46416053, 46416054, 46416060, 46416111, 46416112, 46416113, 46416114, 46416115, 46416115, 46416119, 46416120 додатково було стягнено 27946 грн. 80 коп., в тому числі 458 грн. 80 коп. ПДВ.
З моменту продажу залізницею 106 вагонів останні були виключені з інвентарного парку вагонів залізниці, про що свідчить той факт, що перші три цифри номера вагонів були зафарбовані. Про зміну номерів вагонів відповідно до вимог нормативних актів залізниці був складений двосторонній акт.
Позивач вважає, що вагони, які придбало ТОВ «Трансінвестторг», необхідно було зареєструвати в автоматизованій базі даних рухомого складу АБД ПВ, відповідно до вимог пункту 1.3. Наказу №856 від 28.04.04. Мінтрансу та зв'язку України, яким затверджені Правила реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів.
Відповідно до пункту 1.3 Правил не допускається випуск на колії загального користування власних вагонів, не зареєстрованих в АБД ПВ.
Як вбачається з довідки інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій куплені вагони були зареєстровані в АБД ПВ тільки 21.12.06.
Таким чином у порушення вимог Наказу №856 вагони були відправлені з відміткою у перевізних документах, як вагони, які прямують на ремонт, проте це можливо для зареєстрованих власних вагонів, в той час як спірний рухомий склад на момент перевезення не був зареєстрований як власний.
На станції Тополі Південної залізниці вказаний факт порушення був виявлений.
Згідно з вимогами абзацу 2 пункту 17.6 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника, затверджених наказом № 551 від 15.11.99. Мінтранспорту України, та роз»ясненнями Головного комерційного управління Укрзалізниці № ЦМ-8/8 від 03.01.07. «приватні вагони, що прямують на своїх осях і не мають 8-значної нумерації на цифру «5»і їх номери не заведені до автоматизованого банку даних, є вантажем на своїх осях. Плата за такі перевезення визначається за схемою 2 Збірника тарифів із застосуванням коефіцієнту для вантажів 3-го класу». Тому на станції Тополі було застосовано коефіцієнт 3,986. Вказаний коефіцієнт застосовується згідно вказівки Укрзалізниці ЦМ-10/1211 від 01.07.05., яка оголошена телеграмою № 0004/ЦМ від 01.07.05.
Вбачається, що застосування вказаного коефіцієнту є незаконним, оскільки Укрзалізниця надала вказівку з перевищенням своїх повноважень.
Так, Міністерство юстиції Наказом №34/5 від 12.04.05. «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів»затвердило порядок реєстрації нормативно правових актів. В пункті 1.4. цього Наказу зазначено наступне: «1.4. У цьому Порядку під нормативно-правовим актом слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відновин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування».
Вищій арбітражний суд України у роз'ясненні №02-5/35 від 26.01.00. року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»вказав наступне: «Нормативний акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані».
Постановою Кабінету Міністрів України № 915 від 05.06.00. "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України" затверджено Регламент Кабінету Міністрів України, яким повинен був керуватися Кабінет Міністрів України на період прийняття спірних розпоряджень. В редакції постанови, яка діяла у період 2004-2005 років зазначено таке:
У розділі 1У постанови:
"У1. Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів
Загальні положення
1. Акти Кабінету Міністрів, що мають нормативний характер, видаються у формі постанов.
Акти Кабінету Міністрів з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, видаються у формі розпоряджень.
3. Постаови Кабінету Міністрів надсилаються Мін'юсту для внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів згідно з Порядком ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним і публікуються в газеті "Урядовий кур'єр".
Таким чином розпорядження Кабінету Міністрів не мають нормативного характеру, вони адресовані тільки Мінтрансу України, як вказівка для подальшої роботи по зміні коефіцієнтів для застосування до залізничного тарифу.
Подальші дії Мінтрансу зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.98. «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»визначає повноваження органів виконавчої влади відносно встановлення цін та тарифів. Відповідно до пункту 2 Постанови тільки Мінтрансзв»язку за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов»язані з ними послуги.
Наведена вище вказівка Укрзалізниці ЦМ-10/1211 від 01.07.05. затверджена заступником генерального директора Укрзалізниці.
У пінкті 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.96. № 262 "Про затвердження Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України" зазначено, що Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов"язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання, вона не має права розпорядженнями затверджувати нормативні документи. Тому вказані розпорядження прийняті з перевищенням повноважень та є незаконними.
Тарифи на перевезення вантажів затверджені наказом Мінтранса України №551 від 15.11.99. «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника»зі змінами. Відповідно до схеми 2 залізничний тариф для перевезення масою 22 тони (маса вагону «АРВ») на відстань 457 км від станції Синельникове-1 до станції Тополі складає 512 грн. без ПДВ.
Згідно пункту 4 Додатка до наказу №934 від 27.12.02. Мінтранса України «Про затвердження Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», коефіцієнт для вантажів 3 класу складає 2,16. Наказ був чинним на період перевезення, донарахування тарифу. Тому при визначенні коефіцієнту, який слід застосовувати до тарифу, необхідно було керуватися вимогами саме наказу №934, а не вказівкою Укрзалізниці ЦМ-10/1211 від 01.07.05., тобто коефіцієнт повинен бути 2,16.
З розрахунку позивача вбачається, що залізниця повинна була стягнути з позивача провізну плату у розмірі (512 грн. х 2,16) 1106 грн. без ПДВ за вагон замість 2041 грн., за перевезення 18 вагонів залізницею переліком від 17.01.07. надмірно списано 20196 грн. (з ПДВ).
З огляду на викладене в основній частині позов підлягає задоволенню.
Заявлену позивачем претензію від 29.03.07 про повернення суми відповідач залишив без задоволення, тому на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (а в даному випадку відшкодування надлишку неправомірно списаної суми є грошовим зобов'язанням), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, позивачем нараховані річні і інфляційні.
Перевіривши розрахунок, суд вважає, що з урахуванням часу вимоги позивача щодо сплати відповідачем боргу, стягненню підлягають 203 грн. 17 коп. інфляційних і 97 грн. 94 коп. річних.
Керуючись статтями 625, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 49, 77, 82-85 Господарського кодексу України, суд
Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Південьінтертранс»м.Дніпропетровськ 20497 грн. 11 коп. основної суми, 208 грн. 34 коп. державного мита, 116 грн. 09 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.
В решті вимог відмовити.
Суддя Л.Д. Пуппо