03 липня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/937/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері», місто Чернівці
до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, місто Чернівці
про стягнення заборгованості - 4696349,02 грн
суддя Гончарук О.В.
секретар судового засідання - Медвідчук І.В.
Представники сторін:
від позивача - Фодчук О.В. ордер №1099446;
від відповідача - Фуркал С.О. (самопредставництво).
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, в якому просить стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» 4696349,02 грн заборгованості з яких: 2201930,40 грн основаної заборгованості; 2058255,42 грн інфляційного збільшення за період з серпня 2018 року по лютий 2025 року та 436163,20 грн 3% річних за період з 07.08.2018 по 14.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2025 позовну заяву залишено без руху. Вказані такі недоліки: відсутні докази сплати судового збору у розмірі 16332,7 грн та не зазначено про наявність електронного кабінету відповідача.
« 28» березня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. №1016) про усунення недоліків позовної заяви, а саме додано платіжну інструкцію № ПН38783С1 від 28.03.2025 про сплату судового збору у сумі 16332,70 грн та надано відомості про наявність електронного кабінету у відповідача.
Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.04.2025.
« 25» квітня 2025 року від представника відповідача надійшла заява (вх.№1385) в якій просить поновити строки для подання відзиву на позовну заяву та долучити відзив до матеріалів справи в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі вважає його безпідставним та необгрунтованим.
У судовому засіданні 25.04.2025 оголошено перерву до 09.05.2025.
« 09» травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№1966) в якому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2025.
« 10» червня 2025 року від відповідача через систему «Електронний суд надійшло клопотання (вх. 1907) про відкладення розгляду справи, обгрунтоване зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 10.06.2025 відкладено розгляд справи на 19.06.2025.
« 19» червня 2025 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. № 2013) про стягнення витрат на правничу допомогу.
У судовому засіданні 19.06.2025 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Присутній представник відповідача у своєму вступному слові просив суд відмовити у задоволені позову, зазначаючи, що зазначені роботи були оплачені відповідачем зв Договором № 98/18 від 05.10.2018, одночасно просить суд оголосити перерву та надати можливість подати свої заперечення, щодо заяви про стягнення адвокатських витрат.
У судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.2025.
« 27» червня 2025 року від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2126) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, обгрунтоване тим, що дана справа не є складною, заявлена сума відшкодування є неспівмірною до предмета позову.
У судовому засіданні 03.07.2025 продовжено розгляд справи по суті.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
« 07» серпня 2017 року між Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (замовник), Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (надалі - замовник-розпорядник коштів) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» укладено Договір підряду №43/17.
Пунктом 1.1 Договору, передбачено, що підрядник, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору, зобов'язується виконати роботи з будівництва водопровідної мережі від вул. І. Підкови до вул. Чорнівської в м. Чернівці (1 черга). Замовник - розпорядник коштів зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з пунктом 3.1 Договору, договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця процедури закупівлі, є динамічною в межах кошторисної вартості та становить 3697000 грн з ПДВ та є невід'ємною частиною договору (додаток № 1). Ліміт асигнувань на 2017 рік складає 538000 грн з ПДВ. Джерело фінансування кошти - міського бюджету.
Відповідно до пункту 4.2 Договору, оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про їх вартість (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками замовника-розпорядника коштів та підрядника.
За умовами, які викладені в пункті 4.4 Договору, акти приймання виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника-розпорядника коштів не пізніше 20 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника-розпорядника коштів протягом трьох днів перевіряє виконану роботу та правильність застосування розцінок і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт. Замовник-розпорядник коштів зобов'язується протягом 10 календарних днів з моменту підписання належно оформленого акту приймання виконаних робіт прийняти рішення про оплату за виконані роботи та подати доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України.
Пунктом 5.1 Договору, визначений строк виконання робіт підрядником не пізніше 25 грудня 2018 року (включно). Виконання робіт може бути закінчено достроково за письмовим погодженням замовника-розпорядника коштів.
Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником-розпорядником. Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у Договір підряду (пункти 5.4 та 5.5 Договору).
За умовами підпунктів 6.3.3 та 6.3.5 Договору, підрядник має правом своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за якісно виконані роботи та має інші права, передбачені договором підряду, цивільним і господарським кодексами України, загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві та іншими актами законодавства.
Пунктом 8.1 Договору, порушення зобов'язань за договором підряду є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором підряду.
Згідно пункту 8.4 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язання замовник несе відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 11.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але не пізніше 25 грудня 2018 року. Датою укладання договору є дата підписання його сторонами.
Додатковим договором №3 від 2018 року сторони домовились внести зміни в договір №43/17 від 07.08.017 року, а саме: пункт 3.1. Договору доповнити реченням наступного змісту: «Ліміт асигнувань на 2018 рук складає 954000 грн з ПДВ».
« 05» жовтня 2018 року між сторонами укладено Додатковий Договір №4, у зв'язку із зміною обставин сторони домовились внести зміни в договір підряду №43/17 від 07.08.2017, а саме: фінансові зобов'язання між сторонами, за договором №47/13 від 07.08.2017 вважати виконаними згідно ліміту фінансування на 2017 року, який складає 539816,40 грн. Сторони заявляють про відсутність будь-яких претензій одна до одної.
Також, цим додатковим договором №4, замовник та підрядник за згодою сторін домовились про розірвання Договору №47/13 від 07.08.017 року.
В матеріалах справи наявні акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: акт приймання виконання будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 539816,40 грн, акт приймання виконання будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 72384 грн, акт приймання виконання будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 1470067,20 грн, акт приймання виконання будівельних робіт №1 за жовтень 2019 року на суму 265000 грн, акт приймання виконання будівельних робіт за 2020 рік на суму 1038247,2 грн, акт приймання виконання будівельних робіт за 2020 рік на суму 1038247,2 грн
« 24» липня 2018 року підрядником передано Департаменту акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 2 201 930, 40 грн, що підтверджується відміткою Департаменту про отримання на листі №24-1/07 від 24.07.2018.
« 23» серпня 2018 року позивачем на адресу відповідача надіслано Лист-претензію №23/08 з вимогою про погашення суми неоплачених робіт у розмірі 2201930, 40 грн.
Однак, до моменту звернення з цим позовом жодних оплат від відповідачів не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України унормовано, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1, 2 статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
При цьому у частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
За частинами першою-четвертою статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Стаття 882 ЦК України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідками розгляду справи судом встановлено факт виконання, а відповідачем не доведено протилежного, позивачем на користь відповідача будівельних робіт на загальну суму у розмірі 2201930,4 грн, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 2058255,42 грн - інфляційних витрат за період з серпня 2018 року по лютий 2025 року та 436163,2 грн - 3% річних за період з 07.08.2018 по 14.03.2025.
Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України», Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості у сумі 4696349,02 грн підлягає задоволенню.
Всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
« 10» березня 2025 року між адвокатом Фодчук О.В. з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» в особі директора Вакарюк М.Д. з іншої сторони укладено Договір про надання правничої допомоги від.
Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту, яка пов'язана чи може бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів за письмовими та усними дорученнями клієнта.
Відповідно до пункту 4.1. Договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки визначені у договорі та результати вирішення спірних правовідносин, рівень складності справи, обсяг правових послуг. необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта.
Обсяг правової допомоги враховується при визначені обгрунтованого розміру гонорару.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що гонорар адвоката встановлюється у розмірі 2500 грн за годину роботи адвоката. крім участі у судових засіданнях. Вартість участі у судовому засіданні фіксована: 2500 грн за одне судове засідання. Після закінчення розгляду справи сторони підписують акт наданих послуг. Оплата вартості наданих адвокатом послуг здійснюється клієнтом не пізніше 1 року з моменту підписання акту наданих послуг.
« 18» червня 2025 року між адвокатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» підписано акт про прийняття наданих адвокатських послуг за Договором на загальну сум 31250 грн.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача,
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.
Частиною п'ятою цієї статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони, при цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частини п'ята і шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід також зазначити, що відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами першою - третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на адвокатські послуги.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 № 911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, оцінки вимог і заперечень сторін, з огляду на положення статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та присудження до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 126, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості - 4696349,02 грн - задовольнити
2. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58029, місто Чернівці, вул Героїв Майдану, 176, код 44327100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК Машинері» (58000, місто Чернівці, Проспект Незалежності, 106 офіс 217Б, код 39172006) 4696349,02 грн заборгованості з яких: 2201930,40 грн основаної заборгованості; 2058255,42 грн інфляційного збільшення за період з серпня 2018 року по лютий 2025 року та 436163,20 грн 3% річних за період з 07.08.2018 по 14.03.2025 та 72688,90 грн судового збору та 20000 грн витрат на правничу допомогу.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено 04.07.2025.
Суддя О.В. Гончарук