29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"04" липня 2025 р. Справа №924/549/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
про стягнення 287334,76 грн
встановив: приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 287334,76 грн, з яких: 169691,05 грн 3% річних, 117643,71 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 03.06.2025, зокрема, вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0505-02041-ПП від 01.01.2024 (п.п. 6.2, 6.4 договору) щодо строків оплати наданих послуг. Правовою підставою позовних вимог зазначено положення ст. ст. 11, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 17.06.2025) проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі. Звернув увагу, що відповідач повністю сплатив заборгованість за послуги з передачі електричної енергії за вказані у платіжних документах періоди, однак позивач всупереч цільовому призначенню платежів зарахував отримані кошти на власний розсуд. Зазначає, що позивач не довів наявність збитків, які б підтверджували нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Водночас, посилаючись на положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, враховуючи принцип справедливості, компенсаційного характеру відповідальності та критичного фінансового становища відповідача просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних на 90%.
Позивач у відповіді на відзив (від 26.06.2025), посилаючись на не встановлення в законодавстві можливості зменшення втрат від інфляції та 3% річних, на відмінність обставин у цій справі від справи №902/417/18, про яку зазначає відповідач, стверджує про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат з наведених відповідачем причин. Звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є непомірно високими витратами для підприємства. Стверджує, що доводи відповідача про відсутність заподіяних збитків позивачеві є необґрунтованими, оскільки на позивача не покладено обов'язок з доведення спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, оскільки така шкода презюмується. З приводу тверджень відповідача про зарахування позивачем платежів не за цільовим призначенням, зазначає, що в долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості зарахування сплачених коштів здійснювалось в порядку визначеному договором та у відповідності до призначення платежів.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (від 01.07.2025) вважає, що позиція позивача щодо неможливості застосування висновків Верховного Суду викладених у справі №902/417/18 щодо зменшення інфляційних втрат та 3% річних не відповідає усталеній судовій практиці, зокрема постановам Верховного Суду у справах №910/8599/24 (12.09.2024), №910/2991/24 (18.06.2024), №917/991/22 (12.09.2024). Також стверджує, що інфляційні втрати є лише формою перерахунку грошового боргу, але в умовах масової інфляції чи затримки тривалого строку, їх розмір може бути непомірним та несправедливим, що виправдовує застосування коригуючого механізму на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Повторно наголошує, що позивачем зарахування платежів відповідача здійснювалось всупереч призначенню платежу.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" №549 від 03.10.2023 затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, який набуває чинності з 01.01.2024.
АТ "Хмельницькобленерго" звернулось із заявою-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка підписана шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" листом від 20.11.2023 року повідомило АТ "Хмельницькобленерго" про приєднання останнього до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії (ідентифікатор договору №0505-02041-ПП, дата акцептування - 01.01.2024).
У п. 1.1. Договору про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір) зазначено, що цей договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Цей договір встановлює права та обов'язки Оператора системи передачі (ОСП) та Користувача за всіма видами його діяльності на ринку електричної енергії (п. 1.3 Договору).
За цим договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.( п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу та /або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до затвердженої ним методики (порядку), та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті: https://ua.energy/.
Згідно із п. 4.3 Договору його ціна визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуги за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
У п. 5.1 Договору передбачено, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП.
Згідно з п. 6.1. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 6.2 Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів та розрахунків: 1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж до 08 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
У п. 6.4 Договору передбачено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі послуги та акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У п. 6.6 Договору зазначено, що за наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном їх виникнення.
Відповідно до п. 9. 3 Договору користувач зобов'язується, зокрема, підписувати зі свого боку акти приймання-передачі послуги, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги та повертати ОСП (п.п. 1); здійснювати своєчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором (п.п. 2).
Згідно з п. 10.3. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 10.4. Договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Відповідачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
У п. 10. 7 Договору передбачено, що сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, є такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).
Наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" №343 від 07.06.2024 було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, які є аналогічними за змістом з умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" №549 від 03.10.2023.
У п. 3 наказу №343 від 07.06.2024 визначено, що він набирає чинності з дня його підписання, крім пункту 4, який набирає чинності з моменту публікації наказу на офіційному вебсайті НЕК "Укренерго".
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуги, а саме: №ПРА-0001551 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 21889936,87 грн; №ПРА-0002047 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 18929429,62 грн; №ПРА-0008673 від 28.02.2025 за лютий 2025 на суму 25832652,11 грн; №ПРА-0009240 від 31.03.2025 за березень 2025 року на суму 23628234,85 грн; №ПРА-0009812 від 30.04.2025 за квітень 2025 року на суму 20195155,99 грн.
Позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури для здійснення поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду відповідно до п. 3.5 договору, зокрема: №ПР-0032255/0505-02041-ПП від 14.02.2025 за лютий 2025 року на суму 9025623,88 грн; №ПР-0032757/0505-02041-ПП від 25.02.2025 за лютий 2025 року на суму 9727555,64 грн; №ПР-0033272/0505-02041-ПП від 05.03.2025 за лютий 2025 року на суму 7451792,44 грн; №ПР-0034311/0505-02041-ПП від 14.03.2025 за березень 2025 року на суму 7714386,58 грн; №ПР-0034818/0505-02041-ПП від 25.03.2025 за березень 2025 року на суму 8084980,42 грн; №ПР-0035323/0505-02041-ПП від 04.04.2025 за березень 2025 року на суму 8120443,42 грн; №ПР-0036376/0505-02041-ПП від 15.04.2025 за квітень 2025 року на суму 7523443,90 грн; №ПР-0036882/0505-02041-ПП від 24.04.2025 за квітень 2025 року на суму 7040365,70 грн; №ПР-0037393/0505-02041-ПП від 05.05.2025 за квітень 2025 року на суму 6228636,59 грн;
Також для проведення остаточного розрахунку за фактичний обсяг послуг позивач виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури №ПР-0033785/0505-02041-ПП від 11.03.2025 за лютий 2025 року на суму 54958939,98 грн; №ПР-0035843/0505-02041-ПП від 11.04.2025 за березень 2025 року на суму 41300900, 27 грн; №ПР-0037918/0505-02041-ПП від 12.05.2025 за квітень 2025 року на суму 0,00 грн.
Сторонами підписувались акти коригування: №ПРА_К-0003823 від 30.05.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0001551 від 31.01.2024, згідно з яким загальна вартість наданих послуг за січень 2024 року становить 23267922,66 грн (скориговано на 1377985,79 грн); №ПРА_К-0004486 від 13.06.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0002047 від 29.02.2024, згідно з яким загальна вартість наданих послуг за лютий 2024 року становить 18960693,48 грн (скориговано на 31263,86 грн); №ПРА_К-0008639 від 10.03.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0001551 від 31.01.2024, згідно з яким загальна вартість наданих послуг за січень 2024 року становить 23897637,28 грн (скориговано на 629714,62 грн); №ПРА_К-0008747 від 12.03.2025 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0002047 від 29.02.2024, згідно з яким загальна вартість наданих послуг за лютий 2024 року становить 19197400,66 грн (скориговано на 236707,18 грн).
Відповідач здійснив оплату послуг з передачі електричної енергії відповідно до платіжних інструкцій: №831 від 26.03.2025 на суму 14000000,00 грн; №864 від 31.03.2025 на суму 9025623,88; №5350 від 28.04.2025 на суму 17672665,42 грн; №5537 від 30.04.2025 на суму 3628234,85 грн; №1075 від 30.04.2025 на суму 20000000,00 грн; №5535 від 30.04.2025 на суму 7523443,90 грн; №5536 від 30.04.2025 на суму 7040365,70грн; №5551 від 30.04.2025 на суму 17500000,00 грн.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості наданих позивачем послуг, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 169691,05 грн 3% річних, 117643,71 грн інфляційних втрат.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги таке.
Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Як слідує з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли із договору про надання послуг з передачі електричної енергії, укладеного для забезпечення функціонування ринку електричної енергії.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії».
Згідно з наведеними у ст. 1 цього Закону визначеннями учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - це виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії; передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом, кодексом системи передачі, кодексом комерційного обліку, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг, та має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309 (далі - Кодекс системи передачі), передбачено, що послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом (п. 1.1).
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про надання послуг з передачі.
Згідно з положеннями п. п. 5.1-5.2 Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії. Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком №6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 28.05.2024 №1036) (далі - Типовий договір).
Як слідує з матеріалів справи, між позивачем як оператором системи передачі та відповідачем як користувачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0505-02041-ПП, згідно з п. 1.1 якого цей договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі.
Цей договір встановлює права та обов'язки ОСП та користувача за всіма видами його діяльності на ринку електричної енергії (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У п. 6.2 Договору сторони узгодили, що Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із узгодженою системою платежів та розрахунків: 1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж до 08 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги наданої в третій декаді розрахункового періоду.
У п. 6.4 Договору передбачено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем за період з лютого 2025 до квітня 2025 надано відповідачу послуги з передачі електричної енергії, про що складено відповідні акти приймання-передачі та сформовано рахунки - фактури. Крім того, між сторонами 15.04.2025 було укладено акти коригування до актів приймання-передачі за січень, лютий 2024 року.
Відповідач, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, оплатив отримані послуги з передачі електричної енергії за вказані періоди.
Однак, у зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 160691,05 грн. 3% річних та 117643,71 грн. інфляційних втрат згідно з поданими розрахунками.
Судом враховується, що з огляду на приписи статей 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України, статті 193 ГК України як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 22.09.2022 у справі №920/724/21.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Суд, перевіривши з використанням ІПС "Законодавство" розрахунок нарахованих 169691,05 грн 3% річних, з врахуванням сум заборгованості та періодів нарахувань, зазначає, що відповідні нарахування здійснені правомірно, з огляду на що позовні вимоги щодо стягнення 169691,05 грн 3% річних підлягають задоволенню.
З приводу стягнення з відповідача 117643,71 грн інфляційних втрат, суд враховує, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд з використанням ІПС "Законодавство", враховуючи періоди існування та суми заборгованості наведені позивачем, з огляду на вищенаведену позицію Верховного Суду щодо методики нарахування інфляційних втрат, вважає, що позивачем правомірно заявлено інфляційні втрати на заборгованість в розмірі 16806243,62 грн в сумі 117643,71 грн, а тому позовні вимоги щодо стягнення 117643,71 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Контррозрахунку заявлених до стягнення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат суду не подано.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних нарахувань на 90%, з посиланням на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, судом враховується таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме: встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі №924/549/25, яка розглядається, відсотки річних нараховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, 21.06.2022 у справі №910/9905/21.
З приводу можливості зменшення інфляційних нарахувань суд зауважує, що такі нарахування в силу свого компенсаційного характеру спрямовані на відшкодування втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, які лежать в неконтрольованій сторонами площині. Їхній розмір залежить від встановленого у передбаченому законодавством порядку індексу інфляції, а не погоджується сторонами в договірному порядку, з чого оцінка такого розміру не може здійснюватися з точки зору принципів розумності, справедливості та пропорційності. Одночасно можливість зменшення відповідних нарахувань судом чинним законодавством не передбачена.
Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/15410/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21).
Оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора відповідно від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим) та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, суд вважає, що зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних робить кредитора уразливим від знецінення грошових коштів та не отриманні компенсації за користування коштами, виплату яких затримує боржник.
Щодо посилань відповідача на правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 28.05.2025 у справі №910/8599/24, від 10.04.2025 у справі №910/2991/24, від 23.11.2023 у справі №917/991/22 щодо можливості зменшення інфляційних втрат та 3% річних суд, враховуючи контекст постанов Верховного Суду, зроблені ним висновки, виходячи з конкретних обставин справи та аналіз подібності правовідносин, обставин цієї справи, звертає увагу, що правові позиції викладені Верховним Судом у постановах не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
Судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанова від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; постанова від 25.04.2018 у справі №925/3/7; постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16).
Крім того, суд зазначає, що за наслідками касаційного перегляду рішень попередніх інстанцій у справі №910/2991/24, Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду, передав справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного господарського суду, що відповідно до висновку вміщеного в постанові ОП КГС ВС від 02.09.2022 у справі №910/4729/20, не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у ній.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача всієї заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання, тому заява відповідача про зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних нарахувань на 90% задоволенню не підлягає.
Водночас, судом звертається увага на те, що відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних є непомірно високими витратами для підприємства.
Доводи відповідача про незаподіяння збитків позивачу суд також не приймає до уваги, оскільки на позивача у справі не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. Шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмується, що узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Доказів відсутності вини відповідача у несвоєчасній оплаті спожитих послуг суду не надано.
В спростування тверджень відповідача про зарахування позивачем коштів всупереч цільовому призначенню платежів, суд зважає на те, що відповідно до п. 6.6 договору, за наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном їх виникнення.
Згідно із ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З огляду на викладене у сукупності позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовна заява подана в електронній формі.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про стягнення 287334,76 грн задоволити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, м. Хмельницький, вул. Храновського, 11А, код 22767506) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код 00100227) 169691,05 грн (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто одну гривню 05 коп.) 3% річних, 117643,71 грн (сто сімнадцять тисяч шістсот сорок три гривні 71 коп.) інфляційних втрат, 3448, 02 грн. (три тисячі чотириста сорок вісім гривень 02 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова