про відмову у відкритті провадження у справі
04.07.2025м. СумиСправа № 920/952/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н, б/д (вх.№2662 від 09.05.2025)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Сумбуд»
(вул. Петропавлівська, 86, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 14017843)
до відповідача: Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000,
код ЄДРПОУ 23823253)
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
30.06.2025 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд:
- прийняти позов до провадження та відкрити провадження у справі адміністративного судочинства;
- визнати незаконним (нечинним) та скасувати рішення Сумської міської ради від 28.02.2025 №5489-МР та зобов'язати Сумську міську раду повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» та Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» про зміну сторони договору оренди землі;
- судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, суд установив, що подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з огляду на наступне.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких наведений у ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
Пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, рішення Сумської міської ради від 28.02.2025 №5489-МР «Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки та про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет», за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 5, площею 15,5960 га, кадастровий номер 5910136300:01:008:0015» є результатом розгляду Сумською міською радою в порядку адміністративного провадження звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» від 19.09.2024 №06.01.-18/5400 та нею не оспорюється право власності чи іншого речового права позивача, що свідчить про відсутність підстав для застосування п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Приписи статті 20 Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливості оскарження рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень в процесі виконання ним владних управлінських функцій.
Згідно пунктом 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України Про місцеве самоврядування в Україні) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні).
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, приймаючи оскаржуване рішення від 28.02.2025 №5489-МР Сумська міська рада діяла на виконання покладених на неї владних управлінських функцій визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України.
В силу приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Згідно із ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/10330/17 (провадження № 11-1264апп18) та від 4 грудня 2019 року у справі № 826/10228/17.
З урахуванням встановлених вище обставин, спір у справі за даними позовними вимогами не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та належить до адміністративної юрисдикції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 175 ГПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На підставі викладеного суд у відповідності до п. 1. ч. 1 ст. 175 ГПК України, відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки, позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 4, 20, 45, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству «Сумбуд» у відкритті провадження у справі.
2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявникові - Приватному акціонерному товариству «Сумбуд».
3. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано суддею 04.07.2025.
Суддя С.В. Заєць