65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 29/257-05-7621
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,
розглянувши скаргу (вх. № 2-858/25 від 04.06.2025) ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
у справі № 29/257-05-7621
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «КОРОВАЙ» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 47, кімн. 1; код ЄДРПУ 31370597)
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Буряк Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; з 29.06.2005 припинено підприємницьку діяльність)
про стягнення 6 389,09 грн;
представники сторін:
боржник/скаржник (відповідач) - Буряк Т. Г.,
від стягувача (позивача) - не з'явився,
від органу ДВС - не з'явився,
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 29/257-05-7621 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «КОРОВАЙ» до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Буряк Тетяни Григорівни про стягнення 6 389,09 грн.
Рішенням від 26.09.2005 позов задоволено, стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Буряк Тетяни Григорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «КОРОВАЙ» 5 371,02 грн основного боргу, 432,76 грн збитків від інфляції, 266,20 грн 3% річних, 102,00 грн держмита та 118 грн за ІТЗ судового процесу.
04.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга Буряк Тетяни Григорівни на бездіяльність державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій скаржниця просить суд:
1) прийняти до розгляду скаргу на протиправну бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
2) визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, що був накладений на все майно Буряк Тетяни Григорівни, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер АА№163275 видана 21.11.2005 р. відділом Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, номер запису про обтяження - 8885950 у Спеціальному розділі, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 2666428, зареєстровано: 27.02.2015 11:24:27 за №19669742 реєстратором Тульчинською державною нотаріальною конторою Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області, державний реєстратор Тимчик Наталією Федорівною, обтяжувач: відділ Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, як власник майна зазначено ОСОБА_1 .
4) витребувати із архіву Господарського суду Одеської області матеріали справи № 29/257-05-7621 відносно ухвалення Судового наказу від 10.10.2005 року.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 покликається на те, що їй стало відомо про наявність у спеціальному розділі Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження у вигляді арешту всього майна, внесеного 07.12.2005 державним реєстратором Тульчинської державної нотаріальної контори Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Тимчик Наталією Федорівною на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження, серія та номер АА№163275, виданої 21.11.2005 ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.
Вказує, що у лютому 2025 року надіслала запит до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ ДВС) щодо наявності відкритих відносно неї виконавчих проваджень, на який Відділ ДВС повідомив про відсутність таких проваджень, зазначивши водночас і про відсутність підстав для зняття арешту з її майна.
Наголошує, що їй протягом 20 років нічого не було відомо про видачу Господарським судом Одеської області наказу від 10.10.2005 по справі № 29/257-05-7621 про стягнення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «КОРОВАЙ», з червня 2005 р. вона припинила здійснювати підприємницьку діяльність та за всі ці роки від позивача не надходило жодних претензій на її адресу.
Зазначає, що лише 28.05.2025, при отриманні копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження від 21.11.2005 серії АА № 163275 від КП «Білгород-Дністровського БТІ», їй стало відомо у зв'язку із чим право на розпорядження майном було порушено та до якого органу треба звертатися за відновленням такого права.
Так, скаржниця вважає протиправною та такою, що порушує її права на розпорядження майном, бездіяльність Відділу ДВС, що виразилася у не знятті арешту з її майна.
Ухвалою від 09.06.2025 скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 30.06.2025, повідомлено учасників справи та Відділ ДВС про дату час та місце розгляду скарги, запропоновано державному виконавцю подати до суду письмові пояснення щодо скарги, повідомлено ТОВ «Торговий дім «КОРОВАЙ» про обов'язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС.
24.06.2025 до суду надійшли письмові пояснення Відділу ДВС щодо скарги, в прохальній частині яких останній просить залишити скаргу без розгляду та відмовити у її задоволенні. На переконання Відділу ДВС, скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, поданою з порушенням строку оскарження та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 12.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Відділу ДВС із заявою про зняття арешту з її майна, а 19.02.2025 їй було надано відповідь про відсутність підстав для зняття арешту, оскільки у Відділі ДВС відсутні на примусовому виконанні виконавчі провадження відносно боржника - ОСОБА_1 . Додатково її було повідомлено про наявність у Реєстрі обтяження всього нерухомого майна за реєстраційним № 8885950, зареєстрованого 07.12.2005 Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницької області. Відтак, Відділ ДВС вважає, що скаржниця пропустила десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою. Крім того, зазначає, що скаржниця не довела факт виконання судового рішення у справі про стягнення з неї заборгованості. Покликається також на те, що ОСОБА_1 у своїй скарзі не визначила норму закону, яку порушив Відділ ДВС, не знімаючи арешт з майна скаржниці. Додатково Відділ ДВС вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 обов'язок з отримання від стягувача листа про відсутність претензій станом на час розгляду скарги.
У судовому засіданні, яке відбулось 30.06.2025 ОСОБА_1 підтримала свою позицію, викладену у скарзі, просила визнати неправомірною бездіяльність Відділу ДВС щодо не зняття арешту з її майна та зобов'язати останнього зняти арешт.
Позивач (стягувач) - ТОВ «Торговий будинок «КОРОВАЙ» будь-яких заяв/клопотань/письмових пояснень щодо скарги не подавав, явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відділ ДВС явку свого представника у судове засідання не забезпечив. При цьому явка представника Відділу ДВС у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою. Позиція Відділу ДВС щодо скарги викладена у письмових поясненнях, що надійшли до суду 24.06.2025 за вх. № 19937/25, стислий зміст яких викладено судом раніше по тексту ухвали.
30.06.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
За ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Статтею 339-1 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В ході розгляду скарги суд встановив, що у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ) наявний запис про обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна ОСОБА_1 , внесений державним реєстратором Тульчинської державної нотаріальної контори Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Тимчик Наталією Федорівною, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: АА № 163275, видана 21.11.2005 ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області); номер запису про обтяження: 8885950; у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2666428.
Наприкінці січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Державного нотаріального архіву Вінницької області із запитом на копію постанови про арешт її майна, яка була винесена відділом ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.
У відповідь на запит заявниці архівна установа листом від 06.02.2025 № 243/01-18 повідомила про відсутність запитуваної постанови.
12.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просила скасувати арешт її майна, який був накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: АА № 163275; дата видачі 21.11.2005).
Листом від 19.02.2025 № 15270/21.3 Відділ ДВС повідомив заявницю про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо неї, зазначивши при цьому, що згідно інформаційної довідки Реєстру, в порядку доступу державних виконавців виявлено обтяження всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 за реєстраційним № 8885950, зареєстрованого 07.12.2005 Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницької області. З урахуванням вищевикладеного, Відділ ДВС повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для зняття арешту з належного їй нерухомого майна.
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до КП «Білгород-Дністровське Бюро технічної інвентаризації» із запитом на постанову виконавчої служби, якою накладено арешт на її майно.
На запит заявниці КП «Білгород-Дністровське Бюро технічної інвентаризації» листом від 28.05.2025 № 600 повідомило, що в матеріалах інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_2 міститься постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.11.2005, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 . Копію вказаної постанови було надано заявниці в додаток до листа (далі - Постанова про арешт).
Згідно зі ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі - в редакції станом на час винесення Постанови про арешт) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження… У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджене наказом МЮУ від 09.06.99 року № 31/5, в редакції наказу від 18.08.2004 року № 85/5 (Наказ втратив чинність з 01.01.2013 року на підставі Наказу МЮУ № 1844/5 від 14.12.2012), яке було чинним на момент накладення арешту на майно ОСОБА_1 , передбачало внесення до Єдиного реєстру відомостей про накладення арешту за повідомленням органів державної виконавчої служби. Зокрема, реєстратори Єдиного реєстру (державні нотаріальні контори, державне підприємство "Інформаційний центр" та його регіональні філії) приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від органів ДВС, уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна.
Підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, постанови органів ДВС про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складені відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮУ від 15.12.99 № 74/5 (п. 5.6.8. Інструкції).
Органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2-2.1.3 пункту 2.1 цього Положення (зокрема, органи ДВС), надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. За відсутності передбачених Положенням підстав для відмови у проведенні реєстрації, реєстратор на підставі вказаних документів зобов'язаний внести відомості про накладення (зняття) заборони та арештів. Згідно п. 2.7. Положення реєстратор після реєстрації (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна протягом двох робочих днів надсилає про це витяг на адресу особи, яка подавала відповідну заяву чи постанову.
Так, суд встановив, що 21.11.2005 державний виконавець відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Карбан П.М., при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 10.10.2005 у справі № 29/257-05-7621 про стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий будинок «КОРОВАЙ» боргу в сумі 6289,98 грн, виніс постанову про накладення арешту на все майно, що належить СПД Буряк Т.Г.
Частиною 3 ст. 342 ГПК України передбачено, що якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
16.03.2006 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції.
При цьому, функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
У спірних правовідносинах правонаступником відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції у сфері виконання судових рішень є Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік підстав за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.
Отже, зазначена норма встановлює, що у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець має в ній зазначити про скасування арешту, накладеного на майно боржника, яка в свою чергу підлягає пред'явленню боржником до органу нотаріату з метою внесення відповідних змін до реєстру заборон.
Відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 470/7 від 05.07.99, Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 та в подальшому Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 (три) роки, після закінчення якого виконавчі провадження підлягають знищенню.
Як встановлено судом, наразі на примусовому виконанні Відділу ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження відносно боржника - ОСОБА_1 .
Вказані обставини підтверджуються листом Відділу ДВС від 19.02.2025 № 15270/21.3.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням досліджених матеріалів справи, суд виснує, що виконавче провадження відносно боржника - ОСОБА_1 вірогідно було знищено.
Водночас, за відсутності у Відділі ДВС будь-яких матеріалів виконавчого провадження, у суду відсутня можливість достеменно встановити чи було державним виконавцем при закінченні цього виконавчого провадження знято арешт з майна Буряк Т.Г.
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є зокрема державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Не зняття державним виконавцем арешту з належного відповідачу майна стало наслідком обмеження розпоряджатись відповідачем власним майном, що є недопустимим.
Відділ ДВС жодних належних та допустимих доказів того, що державним виконавцем вчинено дії щодо зняття арешту з майна боржника після закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 29/257-05-7621 від 10.10.2005, як це визначено ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", не подав.
В постанові від 14.08.2023 у справі № 927/322/14 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду суд зазначив, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, розглянувши скаргу ОСОБА_1 , суд виснує, що при відсутності будь-якої інформації стосовно відкритих виконавчих проваджень щодо боржниці та відсутності будь-яких претензій стягувача, який був належним чином повідомлений про розгляд даної скарги, наявність протягом тривалого часу арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності майно, порушує її законні права та інтереси як власника належного їй нерухомого майна в частині вільного володіння, користування і розпорядження своєю власністю, що є неприпустимим. При цьому, до матеріалів справи Відділом ДВС не надано належних та допустимих доказів вчинення дій щодо скасування арешту майна скаржниці, як то передбачено ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням всього вищезазначеного, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу ДВС підлягає задоволенню.
Відносно доводів Відділу ДВС щодо порушення строку на звернення зі скаргою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Відділ ДВС вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк на звернення зі скаргою, оскільки про своє порушене право вона знала з 19.02.2025, коли отримала лист від 19.02.2025 № 15270/21.3 з повідомленням про відсутність підстав для зняття арешту з майна.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.75 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.
У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, залишення скарги без розгляду у даному конкретному випадку, на переконання суду, містило би прояв надмірного формалізму.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339, 339-1, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу (вх. № 2-858/25 від 04.06.2025) ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі № 29/257-05-7621 - задовольнити.
2. Визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, що був накладений на все майно Буряк Тетяни Григорівни, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА № 163275, видана 21.11.2005 р. відділом Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, номер запису про обтяження - 8885950 у Спеціальному розділі, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 2666428, зареєстровано: 27.02.2015 11:24:27 за №19669742 реєстратором Тульчинської державної нотаріальної контори Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Тимчик Наталією Федорівною, обтяжувач: відділ Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, як власник майна зазначено ОСОБА_1 .
Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено у судовому засіданні 30 червня 2025 р. Повну ухвалу складено та підписано 03 липня 2025 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков