79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.07.2025 Справа № 914/1399/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос», м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Олександри Псярук
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігос» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.06.2025.
10.06.2025 розгляд справи по суті відкладено на 01.07.2025, про що сторони повідомлені в порядку ст. 121 ГПК України.
30.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано два клопотання аналогічного змісту, у яких останній повідомив, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2025 у справі № 914/1850/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» та призначено підготовче засідання на 23.07.2025. Враховуючи наведене, відповідач просить відкласти розгляд справи № 914/1399/25 після зазначеної дати.
В судове засідання 01.07.2025 представник позивача не з'явився. Заявою від 05.06.2025 просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.
Відповідач участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» відбулась зміна місцезнаходження.
Згідно відповіді № 1529281 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданою на запит суду, адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», станом на 30.06.2025, є: м. Львів, вул. Шараневича, 1.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи, є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі (ст. 39 Кодекс України з процедур банкрутства).
Таким чином, прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи не є відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника. Застосовуючи, відповідно до ч.1 ст.11 ГПК України, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Частиною 1 ст. 248 ГПК України імперативно встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
За висновками суду, у даному випадку задоволення клопотання відповідача може призвести до затягування строків розгляду справи, а отже, і порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 914/1850/25 не перешкоджає суду на даній стадії розглянути спір по суті.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За змістом ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про неналежне виконання відповідачем, як покупцем, умов договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як постачальнику, вартості поставленого згідно договору товару.
З підстав наведеного, ТзОВ «Лігос» звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Трансмарт СМ» 138 444,12 грн - основного боргу, 3 940,19 грн - пені, 3 755,33 грн - штрафу, 370,44 грн - 3% річних та 1 058,24 грн - інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач участі у судових засіданнях особисто або уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Обставини справи.
12.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігос» (позивач, за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № 120123/03П, а також протокол узгодження розбіжностей до вказаного договору.
Згідно умов договору (із врахуванням протоколу узгодження розбіжностей), постачальник зобов'язується поставляти (передавати), а покупець приймати та оплачувати товар відповідно до його замовлення (надалі - «товар»), на умовах цього договору (п.1.1). Сторони погоджуються, що згідно даного договору поставка товарів здійснюється як на склади та роздрібні торгові точки покупця, так і на роздрібні торгові точки вантажоотримувачів, що визначаються покупцем (надалі разом - «роздрібні торгові точки покупця») (п.1.5). Товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник
зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами складу та/або роздрібних торгових точок покупця, в тому числі третіх осіб визначених покупцем (вантажоотримувачів), в асортименті, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонами додатка № 7 «Графік поставок», терміни поставки визначаються відповідно до підписаного додатку № 7, що становитиме невід'ємну частиною цього договору (п.2.1). Замовлення передаються покупцем по електронному зв'язку. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (EDI-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують додаток № 2, який є невід'ємною частиною цього договору (п.2.2). Сканокопія заявки чи/або електронна форма заявки має силу оригіналу та являється належним доказом в суді (п.2.2.1). Замовлення на поставку направляється постачальнику не менше ніж за 12 годин до моменту поставки через системи EDI. Список представників постачальника, відповідальних за приймання замовлень і відправлення повідомлень про отримання, їх контактні телефони, вказуються в додатку № 4 до цього договору який є невід'ємною частиною цього договору. У разі зміни представників, відповідальних за прийом замовлень і відправлення повідомлень про отримання, постачальник зобов'язаний повідомити невідкладно про це покупця, про що сторонами підписується додаток № 4 в новій редакції (п.2.5). Замовлення вважається прийнятим до виконання і постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент доставки замовлення постачальнику на платформі електронної комерції погодженої сторонами (п.2.6). Зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товарносупровідних документів покупцеві (вантажоотримувачеві) згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України (п.2.9). Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів в узгоджений із покупцем день і час; в асортименті і кількості, згідно замовленню; за цінами, затвердженими сторонами в специфікації; з повним пакетом супровідної документації; в повній відповідності з чинним законодавством України і умовами даного договору (п.2.10). Покупець має право відмовитися від приймання товару, який не був доставлений в узгоджений час, зробивши відповідну позначку на накладній або прийняти товар, який не був доставлений в узгоджений час, у вільний час покупця (вантажоотримувача), при цьому покупець не несе відповідальність за простій автомобіля постачальника. У цьому випадку покупець має право застосувати штрафні санкції, передбачені п. п. 8.1 та 8.2 договору (п.3.1.1). При отриманні товару покупцем сторони підписують товарно-транспортну та видаткову накладні. При отриманні товару вантажоотримувачем, визначеним покупцем та зазначеним у додатку № 11 до договору, представником постачальника та вантажоотримувача підписується та затверджується печаткою вантажоотримувача товарно-транспортна накладна та видаткова накладна. Моментом здійснення поставки товару та виникнення зобов'язання покупця по оплаті за поставлений товар є підписання та затвердження печаткою товарно-транспортної накладної та видаткової накладної між постачальником та покупцем або вантажоотримувачем (п.3.9). У разі відмови від приймання товару покупцем або вантажоотримувачем складається акт розбіжностей в порядку, передбаченому цим договором, із зазначенням причини відмови від приймання (п.3.13). Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами або постачальником та вантажоотримувачем товарно-транспортної накладної та видаткової накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної та видаткової накладної між постачальником та покупцем або вантажоотримувачем (п.3.14). Ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% (п'ять відсотків) від поточної ціни. Постачальник зобов'язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 (чотирнадцять) календарних днів до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в специфікації, що підписана сторонами. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару (п.6.1). Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня поставки товару ТМ «Лігос» та 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки товару ТМ «BFG». Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару ТМ «Лігос», що поставляється у нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, а оплата товару ТМ «BFG» - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ (п.6.6). У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на вихідний чи не робочий день, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати робочий розрахунковий день. При цьому така оплата не вважається порушенням покупцем строків оплати (п.6.6.1). Оплата здійснюється за вирахуванням сум, які підлягають оплаті постачальником покупцю згідно умов договору поставки (з додатками та додатковими договорами, договорами про надання послуг) та/або вартості залишків постачальника у покупця згідно внутрішнього обліку покупця (п.6.6.2). Сторони домовилися, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка та в останню чергу відшкодовуються інші витрати, пов'язані з виконанням зобов'язання за цим договором (п.6.6.3). У разі невиконання покупцем п.6.6 цього договору і наявності в покупця протермінованої заборгованості більше ніж 10 календарних днів, покупець на вимогу постачальника повинен сплатити постачальникові штраф у розмірі 3% від суми протермінованої заборгованості (п.8.15). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 р. У разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік (п.11.1). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, що мало місце в період дії договору (п.11.2).
Додатком № 2 до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 сторони узгодили порядок направлення і прийняття замовлень на поставку інших документів за допомогою EDI.
12.01.2023 сторонами укладено додаток № 3 про електронний документообіг до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023.
Додатком № 4 до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 узгоджено список представників сторін, відповідальних за приймання замовлень, листування, ведення бухгалтерсько-фінансової документації і відправлення повідомлень про отримання станом на 12.01.2023.
Додатком № 5 до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 затверджено зразок заявки на участь в акції.
Додатком № 6 до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 затверджено особливі умови поставки товару.
Додатком № 7 до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 затверджено графік поставок.
Додатком № 11 до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 узгоджено перелік роздрібних торгових точок покупця (вантажоотримувачів) із зазначенням відповідальних за прийом товару осіб станом на 12.01.2023.
Додатком № 11/1 до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 узгоджено перелік роздрібних торгових точок покупця (вантажоотримувачів) із зазначенням зразка відбитку печатки.
Додатком № 11/2 до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023 доповнено додаток № 11 до договору поставки пунктами в новій редакції.
12.01.2023 ТзОВ «Лігос» та ТзОВ «Трансмарт СМ» укладено додаткову угоду про впровадження та організацію системи електронного обміну документами та ведення окремих документів в електронному вигляді до договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023.
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем у період з 23.12.2024 по 27.02.2025 поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач лише частково оплатив отриманий товар в розмірі 270 000,00 грн, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 138 444,12 грн.
02.04.2025 ТзОВ «Лігос» та ТзОВ «Трансмарт СМ» підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків № 3-1028 за період 1 квартал 2025 за договором поставки № 120123/03П від 12.01.2023, з якого вбачається наявність заборгованості ТзОВ «Трансмарт СМ» в розмірі 138 444,12 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Трансмарт СМ» 138 444,12 грн - основного боргу, 3940,19 грн - пені, 3 755,33 грн - штрафу, 370,44 грн - 3% річних та 1 058,24 грн - інфляційних втрат.
Оцінка суду.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов'язання на підставі договору поставки № 120123/03П від 12.01.2023.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, підписаними та скріпленими печатками сторін.
Крім того, відповідачем було підтверджено факт наявності перед позивачем заборгованості у розмірі 138 444,12 грн шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків, який був підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.
У постанові від 04.07.2024 у справі № 911/2502/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що акт звірки може вважатися доказом, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Таким чином, аналізуючи твердження та подані позивачем на їх підтвердження докази, враховуючи відсутність заперечень відповідача, керуючись наведеним критерієм доказування, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази в своїй сукупності відповідають стандартам належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо укладення між сторонами договору, на виконання умов якого позивачем поставлено та передано у власність відповідачу товар оплата за який здійснена не в повному обсязі, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 138 444,12 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу 370,44 грн - 3% річних, 1 058,24 грн - інфляційних втрат, 3940,19 грн - пені та 3 755,33 грн - штрафу у відповідності до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
За змістом ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідач, уклавши договір поставки № 120123/03П від 12.01.2023, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування штрафу за порушення або неналежне виконання зобов'язань.
Згідно з п. 8.15 договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 3 755,33 грн у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням встановлених в мотивувальній частині цього рішення обставин справи, в тому числі дати і суми поставки, дати виникнення прострочки оплати поставки товару, судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, відтак, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 3 755,33 грн, 3% річних у розмірі 370,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 058,24 грн - визнаються судом обґрунтованими і законними та підлягають до стягнення у повному обсязі.
Розглядаючи вимогу щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
З огляду на те, що уклавши договір поставки № 120123/03П від 12.01.2023, сторонами не було чітко передбачено відповідальності покупця у вигляді пені за неналежне його виконання, відтак, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення пені задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, в розмірі 138 444,12 грн - основного боргу, 3 755,33 грн - штрафу, 370,44 грн - 3% річних та 1 058,24 грн - інфляційних втрат. Доказів зворотнього суду не надано.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 124, 126, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», м. Львів, вул. Шараневича, 1, ідентифікаційний код 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос» (м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 192, ідентифікаційний код 20547427) - 138 444,12 грн - основного боргу, 3 755,33 грн - штрафу, 370,44 грн - 3% річних, 1 058,24 грн - інфляційних втрат та 2 357,72 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення складено 04.07.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.