Справа № 632/752/25
провадження №3/632/315/25
04 липня 2025 року м. Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: судді Журавель О.О., за участю секретаря Охріменко А.В, особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника- ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -
На адресу суду з ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 .
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №035925 від 23 квітня 2025 року вбачається, що 21 квітня 2025 року о 13 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно бабусі ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався брутальною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 показав суду, що ОСОБА_3 є його бабусею, а в їхній родині склалися напружені стосунки з нею після її хвороби. 21 квітня 2025 року о 13-00 год. він не заходив до бабусі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки цього дня перебував з батьками та тіткою ОСОБА_4 на городі з 11-00 до 15-00 год. Про події йому стало відомо, коли був складений протокол.
Законний представник ОСОБА_2 показала суду, що дійсно в їхній родині склалися напружені стосунки з ОСОБА_3 , яка є матір'ю батька ОСОБА_1 21 квітня 2025 року приблизно з 11-00 вона разом із сином, його батьком та тіткою ОСОБА_4 перебувала на городі, що розташований на відстані від будинку, де проживає ОСОБА_3 . Син не відлучався, повернулися до дому близько 15:00.
Допитані свідки - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - показали суду, що 21 квітня 2025 року приблизно з 11:00 перебували разом із ОСОБА_1 на городі. Останній не відлучався, повернулися до дому близько 15:00.
Допитані як свідки поліцейські ОСОБА_6 - уповноважена особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, та ОСОБА_7 - уповноважена особа, яка виїжджала на виклик ОСОБА_3 , повідомили суду, що безпосередніх свідків події встановлено не було. Зокрема, свідок ОСОБА_6 зазначив, що усно опитував сусідів ОСОБА_3 , які повідомили, що 21 квітня 2025 року ОСОБА_3 приходила до них у пригніченому стані та скаржилася на онука. Анкетні дані цих осіб він не встановив. Свідок ОСОБА_7 зазначив, що на момент прибуття за викликом жодного очевидця подій встановлено не було, а рапорт був складений на підставі пояснень ОСОБА_3 .
Потерпіла ОСОБА_3 повідомила суду, що в неї склалися напружені стосунки з онуком, якому її покійний чоловік залишив будинок, у якому вона зараз мешкає. Онук, за її словами, постійно її ображає. Події, що відбувалися 21 квітня 2025 року, вона не пам'ятає. Можливо, саме цього дня до неї приходив онук і вчинив сварку, після чого вона викликала поліцію. При цьому вона не змогла пояснити, що саме стало причиною конфлікту. На теперішній час онук її більше не турбує.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, вислухавши особу, щодо якої складено протокол, законного представника та свідків, суд дійшов до таких висновків.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає зокрема адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У рішенні ЄСПЛ від 21липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
У справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Висновки викладені Європейським судом у відповідності до ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державою Україна.
Як випливає із змісту ст.279 КУпАП предметом розгляду справи про адміністративні правопорушення є дані, викладені у протоколі.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
КУпАП визначено форму й основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі на забезпечення своєчасного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законодавством, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, суть його, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо заподіяно матеріальної шкоди, про це теж необхідно зазначити у протоколі, дані вимоги узгоджуються зі ст.251 КУпАП.
Відповідно до п.15 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
До протоколу, що надійшов до суду, особою, що уповноважена складати протокол, додано:
- протокол прийняття заяви про вчинення правопорушення від 21 квітня 2025 року;
- пояснення ОСОБА_3 ;
- форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;
- характеристикою ОСОБА_1 ;
Згідно з протоколом, ОСОБА_1 інкримінується вчинення 21 квітня 2025 року домашнього насильства стосовно його бабусі - ОСОБА_3 . Проте з наданих матеріалів неможливо встановити, чи мала подія місце насправді 21 квітня 2025 року.
Суд звертає увагу, що особа, уповноважена на складання протоколу, з порушенням вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП не зібрала доказів, які б підтверджували обставини події. Зокрема, не надано неспростовних, чітких та узгоджених між собою доказів, які б спростовували версію ОСОБА_1 про його відсутність на місці події 21 квітня 2025 року. Протокол було складено лише формально - зі слів ОСОБА_3 , жодного свідка, який міг би підтвердити обставини події.При цьому особо., уповноваженою на складання протоколу навіть не було опитано неповнолітнього ОСОБА_1 та його батьків.
Під час судового розгляду свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надали показання, що 21 квітня 2025 року з 11:00 до 15:00 ОСОБА_1 перебував разом із ними. ОСОБА_3 повідомила суду, що між нею та онуком раніше неодноразово виникали сварки, однак вона не пам'ятає, коли саме він їй погрожував ножем і з якої причини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. У протилежному, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами наявності подій адміністративного правопорушення, а відтак в діях ОСОБА_1 відсутній складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 7, 173-2, 280, 283, 284, 288, 289, 291, 294 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: О. О. Журавель