Справа № 953/9431/24
н/п 2/953/437/25
30 червня 2025 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
при секретарі Веремійчик Р.І.,
за участі представника позивача - адвоката Кисель А.С.,
представника відповідача - адвоката Шалашової В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійним фіктивного договору позики від 17.12.2019 року
10.10.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Соколов А.О. звернувся до суду з позовом, просив суд: визнати недійсним фіктивний договір позики від 17.12.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 3090087 грн., відшкодування судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 17.12.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики. Відповідно до п. 1 Оспорюваного договору, позивач отримав, відповідач передав у власність позивача гроші в сумі 3 090 087,00 грн, що еквівалентно 128 400,00 доларів США за курсом продажу доллара США на дату укладання договору. Проте, жодних грошових коштів позивач не отримував, оскільки оспорюваний договір є фіктивним, грошові кошти за яким були передані батьку позивача. Відповідно до усних домовленостей батька позивача ( ОСОБА_3 ) та відповідача, останній мав позичити батьку позивача 128 400 доларів США. Так, підписання оспорюваного договору мало на меті забезпечення гарантії виконання зобов'язань батьком позивача за усним договором з відповідачем. Таким чином, відповідно до усних домовленостей батька позивача та відповідача, 17.12.2019 між позивачем та відповідачем було підписано фіктивний договір позики. У свою чергу, кошти за оскаржуваним договором відповідачем на користь позивача не надавалися. У зв'язку із чим, позивач просить визнати фіктивний договір позики від 17.12.2019 недійсним.
21.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. 17.12.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики. Договір позики укладено в письмовій формі та підписано особисто позивачем та відповідачем. Згідно умов договору позивач передав відповідачу у власність грошові кошті в сумі 3090 087 гривень 00 копійок, що на дату укладання Договору було еквівалентно 128 доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками, а Відповідач зобов'язався повернути отримані кошти до 17.12.2020 року включно.На останній сторінці договору позики позивачем власноручно написано підтвердження отримання коштів, а саме: «Кошти за цим договором отримав в повному обсязі 17.12.2019» та міститься підпис ОСОБА_1 . У встановлені Договором позики строки, позика повернута не була. За час користування позикою позивачем повернуто (дата повернення 12.10.2020 року) суму еквівалентну 1 000 (одній тисячі) доларів США. Також, одночасно з укладенням договору позики та з метою забезпечення належного виконання умов Договору позики, 17.12.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки. Договір іпотеки посвідчений 17.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2101. Умови Договору іпотеки передбачають, що останній забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором позики з усіма подальшими змінами та доповненнями до вказаного договору. Як вбачається із договору іпотеки, останній також підписаний особисто сторонами.
На думку Відповідача укладення договору позики в письмовій формі та укладення нотаріально посвідченого договору іпотеки підтверджує факт реальності оскаржуваного правочину та волевиявлення сторін щодо його укладення. Також п. 4.1. договору позики передбачено, що своїм підписом під цим договором позичальник ( ОСОБА_1 ) підтверджує факт отримання ним грошей в сумі 3 090 087 гривень 00 коп., що еквівалентно 128 400 доларів США 00 центів за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладення Договору позики від позикодавця ( ОСОБА_2 ). В даному випадку Договір позики укладений в письмовій формі та підписаний позивачем та відповідачем і є тим документом, який підтверджує факт передачі позики позивачу.Таким чином, Договір позики є належним доказом укладення правочину між сторонами та підтверджує факт отримання коштів саме позивачем. Будь-які докази, що спростовують наведене позивачем не надані, тому позов відповідач вважає безпідставним.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 29.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті в судове засідання.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 02.12.2024, 24.01.2025, 02.06.2025 задоволено клопотання представників сторін про дистанційне проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце слухання справи належним чином, його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, повідомлявся про дату, час та місце слухання справи належним чином, його представник в судовому засіданні просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених у відзиві.
Вислухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
17.12.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики в письмовій формі, який підписано особисто позивачем та відповідачем.(а.с.30-32)
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з даним позовом до суду не заперечує особисте підписання ним з ОСОБА_2 вказаного договору, однак стверджує про його фіктивність, тобто фактичне не передання йому коштів за договором.
Згідно п.1 вказаного договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у власність грошові кошті в сумі 3090 087 гривень 00 копійок, що на дату укладання Договору було еквівалентно 128 400 доларів США 00 центів, а Відповідач зобов'язався повернути отримані кошти до 17.12.2020 року включно, на умовах, встановлених цим договором.
Згідно п.8 договору позики від 17.12.2019, укладеному між сторонами, передбачено, що сторони, стверджують та повідомляють один одному та усім зацікавленим у тому особам, що:
- в момент підписання цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) передбачати їх наслідки;
- розуміють умови цього правочину свої права та обов'язки за цим договором,
- володіють українською мовою, що дало їм можливість правильно та однозначно зрозуміти та протлумачити цей договір;
- при укладенні Договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б зали істотне значення та були свідомо приховані ними;
- цей Договір укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску/примусу;
- цей Договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин;
- правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків та не є фіктивним.(а.с.30-32)
Відповідач у відзиві зазначив, що на останній сторінці договору позики, який в нього на руках та копію якого надав, позивачем власноручно написано підтвердження отримання коштів, а саме: «Кошти за цим договором отримав в повному обсязі 17.12.2019» та міститься підпис позивача - ОСОБА_1 . Цей запис відсутній в екземплярі договору, наданому до суду позивачем, однак суд приймає до уваги вказані відповідачем доводи, оскільки дані доводи та спростовані позивачем або представником позивача в судовому засіданні.
Відповідач у відзиві також зазначив, що у встановлені договором позики строки, позика в повному обсязі повернута не була, а за час користування позикою позивачем повернуто 12.10.2020 року суму еквівалентну 1000 доларів США, що також не спростовано позивачем, або його представником в судовому засіданні.
Судом також приймається до уваги, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за даним договором, між тими ж сторонами в той же день 17.12.2019 та з метою забезпечення належного виконання умов Договору позики, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 17.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2101.І. Даних про те, що договір іпотеки оскаржений до суду не надано. За поясненнями сторін, в провадженні іншого суду перебуває цивільна справа про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з умовами Договору іпотеки, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_1 . Умовами Договору іпотеки передбачено, що цим договором (Договором іпотеки) забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_1 на підставі Договору позики укладеного 17.12.2019 року в простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 3 090 087 гривень 00 копійок, що на дату укладання Договору було еквівалентно 128 400 доларів США 00 центів.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
У постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14 та постанові Верховного Суду від 15.05.2019 в справі №723/405/17 зазначена наступна правова позиція: «Тлумачення статті 234 ЦК України, свідчить, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину.…».
Тобто, тлумачення ст. 234 ЦК України свідчить, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу та намір всіх сторін правочину.
Відповідно до ч. 2. ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії .
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками
Дослідивши всі надані позивачем докази в обґрунтування своїх позовних вимог про фіктивність договору позивача, оскільки грошові кошти позивачу не були передані та вислухавши представника позивача в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимим доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тобто, відповідно до положень цивільного законодавства, сторони самостійно, на свій розсуд визначають умови договору, виконання яких в подальшому є для сторін обов'язковим.
Як встановлено судом, позивач, укладаючи договір позики 17.12.2019 року, погодився з усіма його умовами: сумою грошових коштів, строком повернення, відповідальністю за невиконання умов договору та інше, при цьому підписав кожен аркуш договору.
Як вбачається, з договору, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджено відповідним договором, але у визначений сторонами строк грошові кошти йому ОСОБА_1 повернуто не було. Згідно з умов договору позивач ОСОБА_1 отримав грошові кошти, про що було зафіксовано в умовах договору та підписано договір сторонами договору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом критично розцінюються непідтверджені посилання позивача на відсутність факту передання йому грошових коштів за договором позики, як підстави для визнання договору фіктивним.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Протягом розгляду справи позивачем не було доведено факту приховування справжніх намірів учасників правочину, або свідомий намір невиконання зобов'язань договору, або введення в оману щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників.
Одне лише посилання позивача в позовній заяві на те, що грошові кошти призначалися іншій особі - його батьку, без надання доказів в судовому засіданні не може бути підставою для визнання договору фіктивним. Не були спростовані і доводи відповідача про те, що договір позики частково виконувався саме позивачем.
Також, суд звертає увагу, що не було заявлено протягом усього судового розгляду будь-яких клопотань позивачем щодо позовних вимог про витребування доказів, або про надання доказів, або інших, передбачених ЦПК України, в обґрунтування своєї позиції.
Крім того, судом враховані доводи відповідача про те, що договір іпотеки, який був укладений нотаріально в забезпечення виконання позивачем договору позики від 17.12.2019 року ніким не оскаржується, є чинним, та за виконанням договору іпотеки поданий цивільний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним фіктивного договору позики від 17.12.2019 не підтверджено протягом розгляду справи належними та допустимими доказами, та взагалі не надано будь-яких доказів в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено заявлені ним позовні вимоги, а тому не вбачає підстав для їх задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 160, 256, 259, 263,264,265,268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійним фіктивного договору позики від 17.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 3090087 грн., відшкодування судових витрат - залишити без задоволення.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя :